«Українські передзвони» – 8

21 травня 2016 року

Ось і відлунали «Українські Передзвони» – 8. Дякуємо всім учасникам і гостям фестивалю, які, не зважаючи на відстань, погоду, сімейні обставини, кордон спецпризначенців на вулиці Банковій по дорозі до СПУ, все ж прибули на наше мистецько-поетичне свято.

Цього разу «Українські Передзвони» вже вдруге відбулися у стінах Національної спілки письменників України у дні вшанування перепоховання Тараса Шевченка на українській землі. Традиційно розпочав фестиваль його засновник – народний декламатор Олександр Ліщенко. У своєму вступному слові Олександр Володимирович згадав про перші роки «Передзвонів», зокрема знаменну творчу зустріч під відкритим небом на сцені Музею голодоморів в Україні 17 травня 2014 року. Відтоді митці слова збиралися сім разів і восьмим заходом відзначили дворічну «позначку» в історії «Українських Передзвонів».

Привітавши гостей і учасників фестивалю, Олександр Ліщенко задекламував поему «Кавказ» Тараса Шевченка.

З вітальним словом виступила Олена Коломієць – співзасновник фестивалю, завідувач кафедри української мови, літератури та східних мов Університету «Україна». Наголосила на ролі поетичного слова в суспільному житті сьогодні. Підкреслила, що учасники «Українських Передзвонів» представляють майже всі регіони України: Хмельниччину й Донеччину, Чернігівщину й Прикарпаття, Південну Україну і Центральну. Географія фестивалю і справді є всеукраїнською.

Слово для виступу надали поетесі з м. Вишневого Тетяні Домашенко, авторові п’яти поетичних книжок, чиї твори про Майдан устигли вже стати народними піснями.

Вікторія Івченко – поетеса, член київського літературного угруповання «Київ ПОЕТажний»в – презентувала власну поетичну збірку «Я – Мавка». Вікторія зачитала свої київські тексти, які стали вже своєрідною візитівкою її творчості, зокрема «Гімн Лівобережжю».

Київська поетка Антоніна Спірідончева, яка так само належить до літературного кола «Київ ПОЕТажний», презентувала для учасників і гостей фестивалю свою нову поетичну книжку «Афродита», що побачила світ цього року у видавництві «Самміт-книга». Також Антоніна вперше зачитала вірш «Кохайтеся, чорнобриві…», заснований на реальних фактах окупації Кавказу військами царської Росії, спрямований на розкриття страшних злочинів і відтворення історичної правди.

Виконавиця авторської пісні Олександра Малаш уперше завітала на «Українські Передзвони». Олександра також є учасницею «Києва ПОЕТажного». Вона виконала пісні на слова Тараса Шевченка, музику до яких написала сама. А ще була пісня на слова Павла Тичини, музику до котрої теж написала Олександра! Ось такий талант!

Чекав літературний дебют на «Передзвонах» і поетичне подружжя з Івано-Франківська – Романа й Ольгу Бойчуків, які прибули до Києва не самі, а зі своїми дітками! Їхня поезія пролунала на фестивалі чудовим поетичним дуетом, що у ньому переплелися і громадянські, і ліричні мотиви, і роздум жінки про себе, і піднесення берегині чоловіком. Приємним сюрпризом для засновників фестивалю стали поетичні збірки Романа й Ольги, які поети привезли у подарунок. Тут же на фестивалі було прийнято рішення відкрити бібліотеку «Українських Передзвонів» і зберігати її на кафедрі української мови, літератури та східних мов Університету «Україна». І ще одним подарунком для гостей та учасників фестивалю став виступ маленької Іринки Бойчук, яка виконала пісню на слова татуся, музику для якої написав відомий український композитор Михайло Герц.

Також приємно було привітати на сцені поетесу з Волині Богдану Копачинську, яка також вперше виступала на фестивалі. Ліричні тексти поетеси були присвячені головному, що оточує кожного у житті – мамі, коханому, дитині і, звісно, Україні.

Світлана Дідух-Романенко – спеціальний гість «Українських Передзвонів» – вразила присутніх читанням своїх відомих поезій «Плач матері (пам'яті 20-річного Устима Голоднюка, волонтера демальянсу, що загинув від снайперської кулі» та «Опусти пістолет, Андрію».

Вже вкотре на сцену фестивалю піднявся хор «Гомін», колектив якого пережив нещодавно сумну й болючу втрату. Не стало керівника хору. Пішов у вічність Леопольд Ященко, роль і значення якого для музичної української культури важко переоцінити. Присутні вшанували пам’ять спочилого музиканта і диригента хвилиною мовчання. По тому полилися сумні і радісні мелодії у хоровому звучанні «Гомону». Прозвучали всім відомі «Наш Києве, прекрасний чарівник», «Думи мої, думи мої», «Скликайте всіх до наших лав», «Візьмімось за руки, брати!» та інші. Партитури більшості творів, які виконує хор «Гомін» постали з-під руки великого майстра Леопольда Ященка.

Наталія Ростова-Паладій – поетеса, котра має справжній ліричний талант. Присутніх зворушила її здатність промовляти від серця і до серця. Вірш «Ангел под зонтиком» нікого не лишив байдужим, як і інші твори Наталії. Одна з учасниць хору «Гомін» зворушилася до сліз і, не стримуючи емоцій, підійшла до сцени, аби особисто подякувати авторці за її щире слово.

Уперше виступала на фестивалі Тетяна Череп-Пероганич. Її земна, по-родинному тепла поезія була близькою і зрозумілою всім. Можливо, у вірші «Поле мати город» багато хто впізнав власну долю.

Вже традиційно кафедра української мови, літератури та східних мов презентувала творчість талановитих студентів Університету "Україна". Яніна Ярмоленко, учасниця літературної студії "Горлиця" університету (керівник Тетяна Череп-Пероганич), зачитала власні поетичні твори.

Вікторія Осташ – знана київська поетеса – знайомила учасників і гостей Українських Передзвонів із верлібрами. Так уже склалося, що й учасники фестивалю, і його організатори надають перевагу традиційній версифікації, проте завжди щиро сприймають оригінальні творчі експерименти! Силабо-тоніка також не є чужою для Вікторії – поетеса органічно поєднує класичні вірші з експериментальними текстами у своїй творчості.

«Українські Передзвони» продовжують розширювати власну географію. Цього разу на фестиваль прибула поетеса Олена Коленченко з Новгород-Сіверського, що на Чернігівщині. Як пізніше зізналася Олена, вона трохи хвилювалася, оскільки ніколи не виступала у стінах НСПУ, проте змогла опанувати емоції і донести до слухачів власні ніжну лірику і громадянські твори.

Удруге на фестиваль завітав поет Віталій Савчук із Новгородки, що на Кіровоградщині. Цього разу Віталій Володимирович приїхав з подарунком – презентував «Українським Передзвонам» свою нову збірку «Перехрестя».

Так само удруге виступила на «Українських Передзвонах» народна хорова капела «Дніпро» а – студентський колектив КНУ ім. Тараса Шевченка із багаторічною історією і традиціями. Художній керівник хору Ірина Душейко прагне розширити музичні обрії колективу, звертається не лише до партитур народної і духовної музики, а й бере до виконання складні твори сучасної музичної культури, такі, як скажімо «Show Must Go On» відомого англійського гурту «Queen». Можете собі уявити, як хор ділиться на різні партії і відтворює складне багатоголосся цього світового хіта? Отож! Проте це не означає, що були лише формальні експерименти у програмі «Дніпра». «Заповіт» Тараса Шевченка, українські народні пісні в обробці відомих композиторів, «Пливе кача»…

«Дніпро» дивує найвибагливіших слухачів фестивалю складною програмою. Щиро зичимо хоровому колективу подальших творчих успіхів!

На «Українські Передзвони» завітала Марія Савченко – мати української льотчиці і політичної бранки РФ Надії Савченко. Розповідала, що побувала в Берліні та Нью-Йорку на запрошення урядів Німеччини та США і скрізь чула слова підтримки і співчуття у зв’язку з долею її доньки. Сказала, що має надію на швидке повернення української військовополоненої додому. Організатори, учасники та гості фестивалю також висловили щиру надію на швидкий і щасливий поворот у долі української льотчиці Надії Савченко і її благополучне звільнення з російського полону.

Разом із матір’ю Надії Савченко прийшла поетеса Марія Волинська, яка зачитала власні вірші на громадянську тематику. Поетка навіть встигла відгукнулася поетичним словом на перемогу Джамали на Євробаченні!

Неодноразова учасниця «Українських Передзвонів» Світлана Холодна з Полтави, за її зізнанням, майже не пише про кохання і, звісно, не тому, що не знає, що це таке. Поетесу хвилює непроста ситуація, яка склалася нині в Україні. Мабуть, тому її вірші здебільшого забарвлені в мінорну тональність. Але Світлана, як і всі ми, вірить, що настануть для нашої Батьківщини кращі часи, тоді й вірші будуть оптимістичні, натхненні добром.

Відомий журналіст і поетеса Марина Курапцева, яка вже більше року є вимушеною переселенкою з окупованого Донбасу, спростувала поширену думку про те, що її мала батьківщина є всуціль російськомовною. «Мовної проблеми для Донбасу ніколи не існувало», – стверджує Марина і, послідовно доводячи свою думку, прочитала власні вірші, які лилися однаково вільно й українською, і російською. Про що пише Марина? Про те, що болить сьогодні багатьом, але чого нам, які ніколи не були у вирі війни, напевно, не зрозуміти… І хочеться, аби сум в очах цієї дівчини скоріше змінився на щире, непідробне щастя.

Поетка-переселенка з окупованого Донбасу Анна Хріпункова почала свій виступ словами: «Я хочу познайомити вас із Донецьком!». Звісно, Аня мала на увазі рідне місто до воєнного виру, те, яким вона запам’ятала його ще з мирного життя, життя, відділеного страшним словом «війна»… Така поезія не може лишити байдужими слухачів… Щире співчуття, жаль, нерозуміння і водночас розуміння – ось та гама почуттів, яку пробуджує Аніне слово.

На «Українські Передзвони» завітала Алла Миколаєнко, чия поезія, по-філософському глибока й формально виразна, не може не вражати.

Олеся Сінчук грала на фортепіано і співала власні пісні у супроводі сопілки і гітари, на якій їй акомпонував В’ячеслав Ушаков. Також Олеся Сінчук зачитала власні вірші. Її вихованки Дарина Авгеєнко та Катерина Висоцька виконали для присутніх музичні композиції на фортеп’яно.

Ярослав Чорногуз, який також уперше завітав на «Українські Передзвони», цього разу був без рідної бандури, проте сила його поетичного слова так само вражає, як і спів. Поет зачитав дуже різні твори – і за роками написання, і за жанровим спрямуванням, ніби демонструючи наочно, що для справжнього таланту не існує жодних обмежень.

Лірика Ганни Коназюк – це той тонкий світ, який можна описати лише словами, і не можна осягнути жодними людськими чуттями, окрім душі. Тональність творів поетки завжди світла, щира, радісна. Біля такої поезії хочеться грітися.

Мальва Світанкова (Віта Гуцуляк) – самобутня поетка з Хмельниччини, яка вже більше року живе і працює в Києві, також володіє особливою здатністю «освітлювати» слова внутрішнім теплом, укладати з них «гармонію Всесвіту», наближатися до світової симетрії та довершеності. Це не означає, що реальне життя з його проблемами залишається поза увагою поетки. Україна була раєм, але її украли у того самого, єдиного раю… Так вважає не лише Мальва Світанкова… На жаль…

Наталя Святокум – один із співорганізаторів «Українських Передзвонів», яка успішно суміщає творчість із політичною діяльністю, очолюючи обласний прес-центр партії «Свобода» (місто Новомиргород на Кіровоградщині). Поетеса відома в Україні своїм полум’яним словом і миттєвою реакцією на болючі соціальні події. І цього разу прочитала нові твори громадянського звучання. Завершила виступ ліричним віршем, тим самим ніби зробивши логічний перехід до виступу наступної учасниці фестивалю.

Уже вдруге на «Передзвонах» виступає поетеса Оксамит (Алла Зайченко) з Київщини. У фокусі її творчості жінка з усіма її болями і радощами, із ніжністю і потребою любити. Поетеса ніби обводить свою ліричну героїню чарівним колом тендітності, яке проте є пружним і навіть крицевим, береже жіночий світ від раптової навали ненависті і злоби. Це час, коли жінка має право бути просто жінкою.

Звісно, пані Алла теж переймається соціальними проблемами, як і всі ми. Тому винесла на суд учасників і гостей фестивалю власну гумореску «Електричка». Відтоді, як поетеса виступила із першою частиною цього гумористичного твору на фестивалі, життя змусило написати і продовження… Пані Алла висловила надію, що українці попри все зможуть подолати бар’єр безкультур’я і процвітатимуть у майбутньому.

Уперше на фестиваль завітав відомий виконавець авторської пісні Олександр Редич. Привітавши учасників і гостей фестивалю, Олександр виконав декілька ліричних пісень на слова знаної поетки Юлії Бережко-Камінської, музику до яких написав сам. Задушевна манера виконання цього виконавця та його майстерна гра на гітарі нікого не лишили байдужими.

Знаний київський поет Олег Максименко є постійним учасником «Українських Передзвонів». Олег родом із Криму і знайомий з життям півострову не з чужих слів, тому окупацію малої батьківщини і схвалення такого «поширення руского міра» колишніми співгромадянами-земляками сприймаємо особливо болісно. Про ці власні духовні переживання і також про колишніх побратимів-перебіжчиків, які сьогодні опинилися в лавах сепаратистських армій, розповів поет у власних віршах.

Спеціальний гість фестивалю Ярослав Джусь – український бандурист, композитор, аранжувальник, ді-джей, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів, півфіналіст та володар призу глядацьких симпатій телешоу «Україна має талант-2», засновник гурту «Шпилясті кобзарі». Ярослав виконав для учасників і гостей «Українських Передзвонів» Попурі з українських народних пісень.

Богдан Ділай – студент ІІІ курсу КНУКіМ виконав для присутніх гумореску Павла Глазового «Язик і мова».

Студенти І курсу КНУКіМ виконали уривок з роману «Солодка Даруся» Марії Матіос. Художній керівник – професор, заслужена артистка України Ольга Дмитрівна Шлемко.

Юрій Балинчук – студент ІІІ курсу Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Зачитав власні поезії.

Дмитро Мічуда – рідновір.