Представництво Європейського Союзу в Україні запрошує на вуличний інформаційно-пізнавальний захід «ЄВРОавтобус: об’єднаймо Україну», який відбудеться: 

• 6 червня (субота) о 12.00 у м. Дрогобич за адресою: площа Ринок біля Дрогобицької міської ради 
• 7 червня (неділя) о 16.00 у м. Ужгород за адресою: Театральна площа біля сцени 
• 11 червня (четвер) о 16.00 у м. Харків за адресою: Конституційна площа біля Історичного музею
• 12 червня (п’ятниця) о 16.00 у м. Полтава за адресою: вул. Жовтнева біля Театральної площі

У кожного в житті бувають моменти, коли хочеться дізнатись, що готує завтрашній день. Особливо коли доводиться робити доленосний вибір. А як дізнатись? До кого звернутись за підказкою? Виявляється, може допомогти бібліотека!

Звісно, машина часу в читальних залах не передбачена, але для сучасних бібліотекарів нема нічого неможливого.  Вони і настрій створять, і чарівниками на випускному вечорі попрацюють. У цьому переконалися нещодавно випускники Михайло-Коцюбинської гімназії, котрі взяли участь у бібліотечній акції «Нагадай собі майбутнє».

Людей такого масштабу – завжди небагато. У нього була велика душа – дивовижного мудреця, мрійника, подвижника, творця і майстра, який зовсім не переймався собою, але щиро вболівав за увесь світ. Письменник, Видавець і Філософ Святослав Євдокимович Хрикін відійшов у Вічність в рідному Чернігові 10 березня 2013 року. Однак благородні справи його живуть!

Як відомо, він дуже багато часу й сил віддав збереженню творчої спадщини свого геніального колеги – чернігівця Ігоря Юркова (1902-1929), котрий помер 27-літнім. І саме завдяки зусиллям Святослава Хрикіна, ошатні книжки Юркова зараз побачили світ.

Іван Андрусяк – один із найкращих і найпопулярніших українських письменників. У нашому Чернігові дві лялькові вистави – «Як подружитися з Чакалкою» та «Зайчикові знахідки» (поставлені за чудовими п’єсами Івана Андрусяка режисером, заслуженим артистом України, художнім керівником Чернігівського обласного театру ляльок імені Олександра Довженка Віталієм Гольцовим) щоразу збирають повен зал юних глядачів.

Тривалий час Іван трудився у видавництві, де відредагував і випустив у світ сотні яскравих книжок. А тепер у нього – власне дивовижне видавництво «Фонтан казок», в якому сьогодні друкуються найліпші, як на мене, книжки для нашої малечі.

Цього разу Іван Андрусяк завітав до Чернігова разом зі своїм автором – популярним письменником Олегом Чаклуном.

Уп’ятнадцяте «Коронація слова», заснована Юрієм і Тетяною Логушами, урочисто оголосила зі сцени імена переможців.

Святкова програма тривала понад чотири години. Оплесками зустрічав зал знайомих літераторів і тих, хто впереше спробував свої сили в літературному конкурсі.

Портал «Жінка-УКРАЇНКА» вітає з цьогорічною перемогою Богдана Мельничука, Володимира Вакуленка, і всіх-всіх, хто цього вечора вийшов за нагородою на сцену.

Нижче подаємо списки переможців «Коронації слова-2015». Для збільшення — клікніть на фотографії.

Того вечора маестро був неперевершений. Чародійними птахами злітали його руки: одна над партитурою, гортаючи її аркуші, а друга, з диригентською паличкою, – забезпечуючи злагодженість звучання симфонічного оркестру – істинної гордості міста. Коли повертавсь у профіль, було видно, як краплі поту стікають розпашілим обличчям.

Зауваживши це, Андрій Богданович спостерігав усе ж таки не за дириґентом. Поглядом крізь елеґантні окуляри раз у раз повертався до однієї зі скрипальок – худенької жіночки з миловидним обличчям та зі скромною й водночас красивою зачіскою у стилі французької кіноактриси Анні Жірардо. Вперше після того, як автомобільна аварія забрала у нього дружину, Андрій Богданович відчув, що йому подобається інша жінка. І нею була ота незнайома скрипалька, котру бачив уперше. Придивившись до її правиці, задоволено відзначив, що на ній нема обручки. Хоча це ще нічого не значило (могла зняти перед концертом), але давало певну надію. А ще музика розбурхувала уяву, малювала прекрасні картини, дарувала простір мріям... І він несподівано сам для себе зафіксував, що в них поряд із ним уже живе – щось говорить, усміхається, нахиляє голову до нього – скрипалька.

Щира віра у Всевишнього Творця і чудодійну силу музичного мистецтва – дві речі, які споконвіку благословляють історію буття українського народу.

14 червня – день, багатий для Долинщини на дві особливі події. І Міжнародний фестиваль духових та естрадно–духових оркестрів «Сурми гір», присвячений громадській ініціативі «Музика проти війни» та І Міжнародний фестиваль карильонного і дзвонового мистецтва, на який отці -василіяни запрошують усіх на Ясну Гору. Програма його наступна:

Під час Зелених свят я відвідала м.Суми із культурною й літературною програмою, на запрошення місцевих поетів та культурних діячів, зокрема Антона Дубодєлова і Надії Позняк. Поїздка залишила за собою багато вражень та стала важливим акцентом на подальшу творчу співпрацю.

Якщо розпочинати із вражень, то вони беруть початок із оселі Наді Позняк, а закінчується цукровим рафінадом на площі міста. Чому? Тому що цілою епохою для цього міста стала родина Харитоненків, які були магнатами-цукрозаводчиками на Слобожанщині. Тут також є багато пам'ятників,архітектурних пам’яток дореволюційних часів. Творча зустріч із сумчанами і місцевими католицькими священиками була чудовою. Вона відбулася в художній галереї «Наша» на Псільській, що належить до Сумської римсько-католицької громади Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Вечір відкрив парох цього храму. Присутнім був також священик о.Олександр, УГКЦ в Сумах. Організатори доклали максимальних зусиль, щоб вечір відбувся у затишній камерній студії. До речі, афішу, в якій йшлося про мій приїзд, створив місцевий художник і дизайнер з великим мистецьким хистом. Зустріч планувалась на 1.5 години, а затягнулася на всіх п'ять. Нічого не поробиш, товариство було дуже важливим і цікавим. Я читала свої твори, презентувала вірші, а потім ми спілкувалися, обговорювали сьогоднішнє життя та знайомились.

 У святу Трійці, на рідну для Олеся Терентійовича землю завітала й делегація з числа членів Полтавського обласного осередку Національної спілки письменників України (Раїси Плотникової, Олександра Пушка, Наталії Трикаш, Олексія Неживого, Миколи Степаненка), прибула й наукова інтелігенція області, зібралиася місцева громада та поціновувачі творчості письменника. У травневому квітчанні постала перед відвідувачами маленька охайна хатина, колись домівка для молодого Олеся, нині –літературно-меморіальний музей-садиба імені письменника. «Значимість музею-садиби видатного письменника на літературній карті України надзвичайна. Хотілося, щоб «Зелене свято Гончарового дитинства» дійсно ставало літературним, на якому ще більше б звучало слово Олеся Терентійовича.