Мистецький веб-портал

 

Вродлива, ставна українка!

Днями у літературно-меморіальному музеї Максима Рильського у Голосієвому (м. Київ) колеги-музейники, науковці кількох академічних інститутів, письменники, журналісти прийшли привітати із 90-річчям Галину Терентіївну Рубай провідного наукового співробітника цього музею, яка свого часу під керівництвом самого Максима Тадейовича працювала в Інституті фольклору та етнографії...

Із букетом у дев"яносто троянд привітав ювілярку й правнук Рильського Назар. Галина Терентіївна працює і досі й навряд чи хтось скаже, що в неї такий поважний вік, - вродлива, ставна українка…

Олександр Балабко

Рада заборонила показ російських серіалів з пропагандою

Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроект №1317 щодо захисту інформаційного телерадіопростору України За відповідний законопроект разом з декількома поправками проголосувало 239 народних депутатів з 226 необхідних.

Один з авторів законопроекту, голова комітету з духовності та культуриМикола Княжицький підкреслив, що прийняття цього законопроекту є принциповим, адже російські серіали пропагують армію агресора.

"Логіка нашого закону полягала в тому, оскільки 30% російських продуктів виробляються в Україні та в інших країнах, що ми обмежуємо всю продукцію незалежно від походження, якщо вона пропагує російську армію. Це стосується лише фільмів після 1991 року", - сказав Княжицький.

В'ячеслав Кириленко не виключає, що Шевченківська премія вручатиметься раз на три роки

Віце-прем'єр-міністр - міністр культури України В'ячеслав Кириленко вважає, що варто обговорити питання, аби Шевченківську премію вручали не щорічно, а раз на три роки. Про це він зазначив під час брифінгу, передає кореспондент УНН.

Він розповів, що цього року відбудеться вручення Шевченківської  премії.

"Її розмір не змінювався, і не думаю, що ми зможемо відкоригувати її у бік збільшення. Хоча варто обговорити пропозиції, які лунають, що, приміром, Шевченківська премія як премія номер один в Україні може вручатися і не щороку, а, скажімо, раз на три роки з метою підвищення ваги цієї премії у суспільній свідомості", - розповів він.

Журнал «Бористен» за січень 2015

Зміст журналу «Бористен» за січень 2015 

  • Живопис як благодійність
  • Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2015 рік
  • Ліцей інформаційних технологій при ДНУ імені Олеся Гончара визнаний однією з найбільш інноваційних шкіл світу
  • У нашій пам’яті, в наших серцях;
  • Зима подарувала лижні перегони
  • Десять заповідей Божих
  • Театр одного актора «Крик» відзначив 25-річчя;
  • На засіданні вченої ради НГУ
  • Від Краматорська до Сум – об’єднані «Театральною сесією-2014»
  • Економісти ДНУ формують інтердисциплінарну аспірантуру в Польщі

Олександр Кобиляков — громадський діяч

Олександр Кобиляков народився 24 вересня 1978 року, в місті Петропавлівськ-Камчатський, в сім'ї військовослужбовця. Українець, більшу частину свого дитинства прожив у Харківській області.

У Луцьку представили книгу про героїзм і будні українських військових на сході

Її автори – військові журналісти Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України та газети «Народна армія».  Книга з художньо-документальних нарисів (так визначили її жанр) має назву «Вклоняємось доземно українському солдату». Матеріали у неї, за словами підполковника Володимира Скоростецького, одного з авторів, готували у червні– серпні минулого року, буваючи у найгарячіших місцях  на сході України.

«Проект унікальний, бо це – жива історія. На фоні того, що зараз багато різних думок про проведення АТО, ця книга дозволить доторкнутися до історії кожного бійця, який зробив свій вклад у захист рідної землі», – зазначив Володимир Скоростецький.

Жителька Хмельниччини здалася у полон сепаратистам, аби врятувати життя сина

Марія Панасюк з Нетішина покинула все, аби знайти свого 20-річного сина, який зник в зоні АТО. Дізнавшись, що її Андрій знаходиться у сепаратистів, жінка поїхала на Схід. Сім діб Марія була у полоні, але не зламалася, вона готова була віддати життя заради спасіння своєї дитини.

Брати-двійнята Андрій та Іван  - контрактники 25-ї десантної частини у місті Дніпропетровськ.  Їхня мати Марія Панасюк постійно підтримувала телефонний зв'язок з дітьми. Жінка вірила, що вони повернуться додому живими та здоровими, адже хлопці запевняли, що у них все гаразд.

Вистояти!

Серце болить неспинно – наче то рана:
знову дивлюсь новини з телеекрана.
Хоч зареклась вмикати, та не витримую…
Доки ж катам знущатись над Україною?!

Скільки сьогодні вбито, скільки поранено,
скільки сльозами обмито маминими…
Скільки в бою запеклім в лютій тій зоні,
скільки в земному пеклі – в дикім полоні…

Злість розповзається світом, Боже – ти знаєш! –
гинуть найкращі діти нашого краю.
Щось незбагненне коїться. Середньовіччя!
Тільки змінилася зброя, та не обличчя:

Визнано переможців конкурсу імені Олеся Гончара

Переможцями традиційного щорічного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» в 2014 році визнані:

Іван та Маруся Гнип ( Каліфорнія, США) – за багаторічний патронат у проведенні молодіжного патріотичного конкурсу свого імені на шпальтах щомісячника «Бористен» .

Микола Миколаєнко ( м. Дніпропетровськ) – за численні прозові і поетичні публікації та з нагоди дев’яносторіччя.

Віктор Бабанський ( Ню-Джерзі, США) – за системні публікації про життя західної української діаспори.

Світлана Талан (м. Сєвєродонецьк, Луганська область ) – за вагомий внесок в розвиток сучасної вітчизняної літератури та високохудожні твори, спрямовані на духовне та патріотичне виховання української юні.

Наталя Дев'ятко ( м. Дніпропетровськ) - за цикл літературознавчих критичних статей і рецензій.

https://www.facebook.com

Об'єднати вміст