Україна - це особистості, які формують обличчя її історії. Своїм походженням, усім людським єством, долею, природою художнього генія Микола Гоголь кревно пов'язаний з Україною.

З 3 квітня в Музеї Ханенків відкриється виставка, в рамках якої організація покаже антивоєнний цикл гравюр Франсиско Гойї «Жахи війни».

На сьогодні це єдина в Україні повна серія робіт художника, надрукованих з оригінальних авторських дощок, пише Art Ukraine.

Франсіско Гойя був першим художником, який побачив війну саме як Абсолютне Зло. В його офортах не залишалося ні ефектних батальних сцен 18 століття , ані струнких вершників 19 - го , ні відчайдушних атак , ні героїчних в облозі фортець . Тільки тотальна катастрофа.

У неї – дивовижна усмішка. Ясна, довірлива та щира. І погляд очей – материнський. Наче заглядає в самісіньку душу свого співбесідника, просвічує аж до самісінького дна. І мова – тиха, плавна, риторична. Може, тому до неї так частенько навідуються люди. Завертають на вулицю Степана Вайди, 72, і колишні її вихованці. Приходять поговорити, поділитися своїми приємними і неприємними подіями, життєвими сумнівами. У когось діти підросли. Стоять перед вибором професії. Інші скаржаться – чоловік запив. На очах руйнується сім’я. Як зарадити цьому лихові? Хтось – що потрапив під скорочення. Але ж не так легко підшукаєш роботу. Вік перевалив за 45. До пенсії ще 10 недороблених. Куди податись? Заробітчанкою їхати в Росію, Білорусь або на Захід?.. Почаюють з Марією Савчинець, поговорять, і наче якесь озаріння зійшло: з’явилася свіжа думка і тверде переконання… Лише між своїми людьми варто жити. З часом життя налагодиться. Все стане на свої місця…

Ось такі чудові фотокомпозиції створили Надія Музичук та Любов Відута, одна з авторів, чиї поезії ввійшли до збірки. Що тут скажеш - красиво і приємно!

В кінотеатрі «Магнат», що на вул. Ірпінській, 76 (Святошинський район), більше не будуть показувати російські фільми.

«Кінотеатр "Магнат" відмовляється від російського кіно в прокаті. Ми не покажемо "Зальотчиків", "Скорий "Москва-Росія", "Авантюристів"», - пише адміністрація кінотеатру на сторінці на своїй офіційній сторінці у ФБ.

Ці фільми в кінотеатрі замінили на українське кіно. Трилер Володимира Тихого «Зелена кофта», дитяче кіно Анатолія Матегко «Трубач».

Революція гідності далася українцям дорогою ціною. Досі – більш як півтори сотні людей вважають такими, що пропали без вісти. Досі – в українських та закордонних шпиталях рятують десятки важкопоранених. Досі – навіть на сороковий день після найбільш масового розстрілу людей – 20 лютого – Небесна сотня поповнюється Героями.

І тоді знову на Майдані лунає неймовірно тужливий діалог між матір'ю та сином – лемківська пісня «Гей, пливе кача» у виконанні «Піккардійської терції». Як пісні відкривають коди доступу до історичної пам'яті українців та що тепер робити тим, хто залишився живим на Майдані, – у розмові з солістом вокальної формації Ярославом НУДИКОМ.

Сьогодні день народження у Віри Дубіно, вчительки, дружини, мами, людини з надзвичайно тонкою, ліричною душею.

Вітаємо щиро. Весняного настрою, тепла від життя!

Зичимо щастя і добра, наснаги і здоров’я, радості і задоволення від праці на педагогічній ниві.

Чаруйте і дивуйте, навчайте і бажайте. Робіть все те, що приносить Вам задоволення.

Помолися, мій брате, за вічність
І не плач. Не тужи. Ти ж – мій меч.
Всі із роду людського, ми тлінні:
Відійшов цей тягар з моїх плеч.

Брате, свічку поставте із татом,
Хай матуся не плаче так гірко!
Не давайте лиш радості катам,
Вони мають за все відповісти.

Тільки ключик віддай мені, брате
Від квартири, де все ще живу я.
Й вже не боляче знову вмирати
Лише страх за Вкраїну панує.

Сорок днів. Моє серце – вже вільне
Віднайшло ключ до Раю і Бога,
Він Всесильний, Могутній, Всевишній,
Але встелена смутком дорога.

До 200 річниці з Дня народження Тараса Григоровича Шевченка на сайті київського Музею Якубовських відкрита віртуальна виставка українських народних картин.

Про це повідомив Олег Якубовський — власник і директор музею.

Адреса виставки: http://yakubovski.kiev.ua/akcija28.html

18 лютого 2014 року на посту літописця Майдану загинув Яків Зайко. Мій старший брат по українському суспільно-політичному життю. Обірвався матеріальний зв’зок з особистістю, з якою я йшов поряд з кінця 1988 року. (Якову не сподобалося б, якби написав «Особистістю»)

Я звик до того, що Зайко є. Він здебільшого був моїм опонентом в пошуку істини. На нього можна було спиратися, бо він прагнув її. Ми дивилися на життя з різних ракурсів, отже дискусії були гострі, інколи нервові, інколи дуже гострі, але глибинна довіра збагачувала мене розумінням життя, думаю, його теж, і давала добрий плід під час Житомирської революції 1988-1991 роки, а деякі дискусії згодом він друкував в своїх книжках. Хоча Яків був людиною дії, а не дискусії. Він не вибирав слів, викриваючи винних у провалах українського державотворення всі 24 роки. Так він робив своє слово – дією. Тепер його нема(є).