(До 50 - річчя волинської художниці Валентини Михальської)
Живе в невеликому селі Хворостів Любомльського району на Волині, недалеко від озера Світязь, незвичайна жінка, наділена небуденним талантом і величезною силою духу, – Валентина Михайлівна Михальська, почесний член МГО «Волинське братство» і клубу «Волинянка». У чепурній поліській хаті, в невеличкій кімнаті, завішаній і заставленій картинами, фото, її рукотворними виробами та квітами, відбуваються дива.
Нещодавно я була присутня на непересічній події – традиційній зустрічі випускників 1954 року київської середньої школи № 6, яку закінчила моя мама Рутковська (Кононенко) Ольга. Скажете, що тут такого – нічого дивного, хоча й пройшло з того часу аж 60 років! Але справа в тому, що одноклассники з кількох класів збираються щороку, не пропустивши зустрічі жодного разу! Разом пішли на дорогу серцю кожному зі школяриків Володимирську гірку, куди вони часто бігали під час перерви і після (інколи й під час) уроків, з якою пов’язані теплі, щемливі спогади. Тут були і перші поцілунки, і перше кохання, і перше розчарування.
Сценарій обрядового дійства з використанням зеленосвятських традицій для старшокласників
Святкування починається напередодні Трійці, в суботу, у другій половині дня. На галявині або на узліссі, біля річки чи озера, встановлюють «травневе дерево» – віху, прикрашену квітами, стрічками, травами. Поряд із ним чіпляють гойдалки. Учасники свята – фольклорні гурти, групи молоді, підлітків, дітей. Дівчата у вінках, святково одягнені, співають:
Трійцю у нас на козацькій Україні називали ще «Клечальною Неділею», або ж «Зеленими святами». Свято має яскраво виражений прадавній дохристиянський характер. Протослов`янські обряди поклоніння деревам збереглися в українців у такому звичаї, як встановлення «Віхи». Напередодні Трійці наші прадіди встановлювали заклечаний смарагдовою зеленню велетенський хрест, який і називався «Віха». На саму ж Трійцю рясно заклечували гілками дерев, усілякого зілля та квітів ворота, подвір`я, причілок та хатні двері, а також всю оселю від божника і до печі та притрушували зеленню долівку… Українці вважали, що на кожному листочку клечання «гойдається» душа прадіда чи прабабусі, спостерігаючи за нами…
Заходи з нагоди свята «Трійці» відбуватимуться впродовж двох днів:
35 років тому Україна втратила свого геніального Сина – композитора, поета, художника, Героя України, лауреата Шевченківської премії Володимира Івасюка. 22 травня 1979 року його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, і такого похорону світ не бачив з часів поховання Івана Франка. А причини загибелі митця до цього часу невідомі і слідство, відновлене у 2009 році, не завершене. Світлій пам’яті Володі присвячую свій вірш і кладу замість квітів на його могилу. Хай святиться його ім’я!
ОДА ВОЛОДИМИРУ
Ввійшов у життя ти, не знаючи броду,
Не відав, як швидко скінчиться твій шлях,
Та нам залишились намиста мелодій
Й пронизливе світло в блакитних очах.
«Мати! Мама!» – це магічне слово,
Вічне й неповторне, наче світ,
Символ віри, правди і любові.
Йде від Жінки давній родовід.Рідна мамо, мамочко, матусю!
Я тебе ціную і люблю!
Я за тебе Господу молюся,
Радість й біль з тобою розділю!Ти зі мною поруч, моя мамо,
В дні щасливі і у дні важкі.
Ти розрадиш тихими словами,
Пригорнеш до теплої руки.
13 травня о 17:00 2014 року в Національному музеї літератури України відбудеться святкування Дня Матері, спільного проекту музею та Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка,
«…буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
Образ Матері, завдяки зусиллям талановитих учасників, народних колективів, постане у трьох вічних іпостасях: Матері Божої, Матері - України, земної Матері.
У заході візьмуть участь відомі творчі колективи та виконавці:
На третій день Великодніх свят, 22 квітня 2014 року, в ошатній залі столичного Будинку літераторів, творче подружжя – поети й народознавці, члени НСПУ Микола Ткач та Надія Данилевська презентували збірку українських народних пісень «Клен було, чим не дерево». Вони – лауреати літературних премій «Благовіст» ім. М. Коцюбинського, співавтори фольклорно - етнологічних видань: «Вийди, вийди, Іванку» (1993), «Клечальний міст» (1995), «Ішов Миколай» (1996), «Перетик» (2000), «Хліб наш насущний» (2003), «Ой ти, Калито, ой медовая» (2004), «Просили батько, просили мати» (2005) та ін.; упорядники творчої спадщини письменника, етнографа і публіциста Д. М. Мороза, антологій віршів календарної тематики українських поетів. Надія Данилевська та Микола Ткач є також авторами поетичних збірок, наукових видань, численних публікацій у періодиці.
Зійшла на Землю чиста благодать!
Радіють люди й світ: – Воскрес Син Божий!
Пісні хвалебні весело звучать:
Добро – злобу й ненависть переможе.Владикою і смерті, і життя
Відкрився нам Христос у воскресінні.
Заради віри й вічного буття
Він смертю подолав земне і тлінне.Небесне світло! Освяти нас всіх!
– Христос Воскрес! – ангелики співають.
Весна хай квітне! Хай зникає гріх!
Любов Господня Захід й Схід єднає!
Чистим світлом наповнилось все:
Небо, ріки, глибини підземні.
Нам святковий Великдень несе
Перемогу над мороком темним.І освітлює променем шлях
Тріумфальне Христа Воскресіння.
Пробудив Він любов у серцях,
Дав надію всім нам спасіння.Джерело прагнень, успіхів, благ,
Наш Спаситель у правді і Вірі,
Смертю смерть подолав! Сили зла
Переможемо в радості щирій!У молитвах, хоралах, піснях –
Світла мудрість Господнього Слова.
Воскресає у наших серцях
Вічна правда і велич Христова!
Промовлю тихо: – Господи, помилуй!
Все грішне і неправедне прости,
Даруй мені надій потужні крила
І від усіх напастей захисти!До Тебе я звертаюсь у молитві
Із серцем щирим, радістю в очах,
Щоб у життєвій, у щоденній битві
Допомагав мені долати страх!Той страх, що у душі живе роками
За нинішній чи за прийдешній день.
Я знаю: не дрімає той, лукавий,
Він потаємно за спиною йде.