Жінка-УКРАЇНКА

Нещодавно я була присутня на непересічній події – традиційній зустрічі випускників 1954 року київської середньої школи № 6, яку закінчила моя мама Рутковська (Кононенко) Ольга. Скажете, що тут такого – нічого дивного, хоча й пройшло з того часу аж 60 років! Але справа в тому, що одноклассники з кількох класів збираються щороку, не пропустивши зустрічі жодного разу! Разом пішли на дорогу серцю кожному зі школяриків Володимирську гірку, куди вони часто бігали під час перерви і після (інколи й під час) уроків, з якою пов’язані теплі, щемливі спогади. Тут були і перші поцілунки, і перше кохання, і перше розчарування.

Трійцю у нас на козацькій Україні називали ще «Клечальною Неділею», або ж «Зеленими святами». Свято має яскраво виражений прадавній дохристиянський характер. Протослов`янські обряди поклоніння деревам збереглися в українців у такому звичаї, як встановлення «Віхи». Напередодні Трійці наші прадіди встановлювали заклечаний смарагдовою зеленню велетенський хрест, який і називався «Віха». На саму ж Трійцю рясно заклечували гілками дерев, усілякого зілля та квітів ворота, подвір`я, причілок та хатні двері, а також всю оселю від божника і до печі та притрушували зеленню долівку… Українці вважали, що на кожному листочку клечання «гойдається» душа прадіда чи прабабусі, спостерігаючи за нами…

Заходи з нагоди свята «Трійці» відбуватимуться впродовж двох днів:

«Мати! Мама!» – це магічне слово,
Вічне й неповторне, наче світ,
Символ віри, правди і любові.
Йде від Жінки давній  родовід.

Рідна мамо, мамочко, матусю!
Я тебе ціную і люблю!
Я за тебе Господу молюся,
Радість й біль з тобою розділю!

Ти зі мною поруч, моя мамо,
В дні щасливі і у дні важкі.
Ти розрадиш тихими словами,
Пригорнеш до теплої руки.

На третій день Великодніх свят, 22 квітня 2014 року, в ошатній залі столичного Будинку літераторів,  творче подружжя – поети й народознавці, члени НСПУ Микола Ткач та Надія Данилевська презентували збірку українських народних пісень «Клен було, чим не дерево». Вони – лауреати літературних премій «Благовіст» ім. М. Коцюбинського, співавтори фольклорно - етнологічних видань: «Вийди, вийди, Іванку» (1993), «Клечальний міст» (1995), «Ішов Миколай» (1996), «Перетик» (2000), «Хліб наш насущний» (2003), «Ой ти, Калито, ой медовая» (2004), «Просили батько, просили мати» (2005) та ін.; упорядники творчої спадщини письменника, етнографа і публіциста Д. М. Мороза, антологій  віршів календарної тематики українських поетів. Надія Данилевська та Микола Ткач є також авторами поетичних збірок, наукових видань, численних публікацій у періодиці.

Чистим світлом наповнилось все:
Небо, ріки, глибини підземні.
Нам святковий Великдень несе
Перемогу над мороком темним.

І освітлює променем шлях
Тріумфальне Христа Воскресіння.
Пробудив Він любов у серцях,
Дав надію всім нам спасіння.

Джерело прагнень, успіхів, благ,
Наш Спаситель у правді і Вірі,
Смертю смерть подолав! Сили зла
Переможемо в радості щирій!

У молитвах, хоралах, піснях –
Світла мудрість Господнього Слова.
Воскресає у наших серцях
Вічна правда і велич Христова!

Вікторія Рутковська