Електронна версія книги Людмили Шутько «Гуртожиток у лісі».
Літературно-художнє видання
Шутько Людмила
Гуртожиток у лісі
Для шкільного віку
Упорядники та перекладачі з італійської мови – Сергій Дзюба, Ганна Маджуга
Художник – Марина Скоробагатько
Публікуємо електронну версію гарненької книжки для дітей Людмили Шутько, громадянки Італії, «Закон радості». Українською та італійською з чудовими ілюстраціями! Переклав українською і впорядкував Сергій Дзюба.
Людмила Шутько (Lyudmyla Shutko)
Закон радості (Legge di gioia)
Казки і оповідання для дітей українською та італійською мовами
Упорядник і перекладач українською – Сергій Дзюба (Traduzione dall’italiano a cura di Sergio Dziuba)Художник – Марина Скоробагатько
Наклад 1000 прим.
Видавництво «Cogoleto» (Italy) / «Коголето» (Італія, Генуя)
Останнім часом досить багато людей скаржаться, що наші діти й онуки – начебто «не такі», якими колись, замолоду, були ми. Тобто не так виховані, як нам хотілося б: черстві, неуважні до людей похилого віку, а інколи – грубі, егоїстичні; вміють лише вимагати, нічого не роблячи самотужки… Звісно, не вся наша молодь – така, проте негативні випадки все ж трапляються.
Однак у цьому винні не лише науково-технічний прогрес і бізнес, а й… ми самі. Бо батьки звалили все на плечі школи, а самі – в клопітній роботі, у повсякденних постійних турботах, у «виживанні» – пошуках шляхів виходу з фінансової кризи…
Жив-був на світі хлопчик Марко. Жив, не тужив. Любив прогулятися з матусею в рідному Чернігові мальовничим парком до чарівної річки Десна. Подобалося йому бігати між старими крислатими деревами. Все намагався вхопити рученятами дзвінкоголосу пташку чи прудку білочку, аби краще роздивитися це диво природи. Матінка, звісно, не могла встежити за його акробатичними спробами, бо, як усі неньки, гляділа за дитиною на відстані, слухаючи дзвінкі вигуки сина.
Одного разу хлопчик чимчикував парком і звернув увагу на розквітлу кульбабку, що спрагло тяглася золотавою голівкою до світла. Мерщій зірвав її і… сунув до рота. Але раптом відчув гострий біль і закричав так голосно, що матуся вмить опинилася біля дитини. Марко прожогом витягнув квітку й побачив малесеньку мурашку. Здогадався – це вона наробила лиха! Та ще більше він здивувався, коли крихітна істота озвалася людською мовою:
Марко залишався вдома зі старенькою нянею, котра, стомившись, хутко засинала й гучно хропіла. Хлопчик, як і всі дітлахи, був непосидючим: зазирав повсюди й витягав усі речі, які міг дістати. Не обходилося без того, аби щось не звалити додолу – скажімо, будильник чи програвач. І якщо вже вдавалося відкрити шухляду, то брав та кидав на підлогу все, що потрапляло під руку – будь-який одяг чи взуття! Отож Марко влаштовував такий гармидер, що не раз був покараний за це.
Та понад усе на світі хлопчикові подобалося мріяти. Він прагнув швидше вирости, стати дорослим і бути лісником, щоб жити серед рослин і тварин, розмовляти з ними.
А ще, як будь-якій нормальній дитині, Маркові дуже хотілося мати песика, бавитися з ним і весело проводити час.