5 жовтня 2016 року в Університеті «Україна» відбулася зустріч із відомим українським поетом, громадським діячем та видавцем Сергієм Пантюком. Захід відбувся в рамках першого в цьому навчальному році зібрання літературної студії «Горлиця». Темою зустрічі була література для дітей, якою вона має бути.

Оксана Забужко в офісі Радіо Свобода у Празі

 

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/a/28030864.html

Питають мене, з усіх сторін, що я думаю про «Століття Якова». Довго пояснювати, і здалеку заходити треба, – але що ж, спробую...

Перш за все, я думаю, що Володимир Лис написав дуже гарний роман, – і вже сьомий рік повторюю це при кожній оказії. З радістю написала свого часу, на прохання КСД, передмову до першого видання «Якова» (2010 рік) – і тішилася, бачачи, як він поступово, але невхильно завойовує любов масового читача – попри «режим найменшого інформаційного сприяння».

Шмигельська Леся. ПроСвіт. Поезії. – Івано-Франківськ: Симфонія форте. 2016. –112 с.

Відомий український поет Ігор Павлюк – автор передслова до цієї книги віршів, очевидно, мав рацію, радячи назвати її – «Паперовий кораблик» чи «Кораблик на папері». Не знаю, що він мав на увазі. Та й, чесно кажучи, не цікавить це мене. Але, здається, що в даному випадку він мав рацію. Адже вірш «Паперовий кораблик» по своєму й оригінально відображає суть. А ще, напевно, заголовок є більш жіночнішим, що теж має істотне значення. Принаймні, мені так гадається.

Та перед нами постав «ПроСвіт». Певні поштовхи до розуміння цього ймення можуть дати поетичні рядки на кшталт: «Я чиїсь біль, що зринає сльозою і в проСвіті губиться», «Межи гріхів згадають мо’ про світ і просвіт». Менш тепла назва? Холодна філософічність? Можливо, і є щось від цього. Як кому смакує. Я ж особисто більш розмірковую про нехолодну філософію. Тим паче, коли для цього є підстави. І не тільки через назву з’являються вони. Якщо поезії з цієї книги поділити умовно за мотивами – на громадянські, пейзажні та інтимні, то їх помітно побільшає.

«Різдво». Композитор Анастасія Комлікова. Співає - Єфросинія.

«Я їду на машині». Музичний мультфільм для дітей про машину - З любов'ю до дітей. Слова і музика Анастасії Комлікової. Співають Єфросинія Прокопчук та Анастасія Комлікова.

Це дивовижне відчуття, коли чергове число тижневика (цього разу -40е) вирушило в типографію,а завтра повернеться, ще тепле , з-під машини, в редакцію, поїде по Україні, з'явиться в кіосках та в поштових скриньках в четвер, 6-го жовтня. І як хочеться, аби Ви, мої друзі, прочитали його, викупили за 3 грн.в кіосках, не кинули на макулатуру та в звалища нечитаних газет. Ні,я не про жалість Вашу прошу, навіть не про розуміння того,скільки вкладається роботи в тижневик нашим малим безгрошівним колективом.

Тетяна  СИДОРЕНКО

                                                   
                                             ( інтертекстуальна повість)

***Чечевиця – іменник жіночого роду однини Називного відмінку першої відміни. Чечевиця – метафоричний еквівалент людської продажности. 
                                    ***       

…Ісаак був сорокарічним, коли взяв собі за дружину Ревекку, дочку Вафуїла Арамеянина із Месопотамії, сестру Лавана Арамеянина. І молився Ісаак Господу за жінку свою, бо була вона безплідною; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його. Сини в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то навіщо мені це? І пішла запитатися Господа. Господь сказав їй: два племені в череві твоєму, і два різних народи вийдуть із утроби твоєї; один народ стане сильнішим іншого, і більший буде служити меншому. І настав час народжувати їй: і ось, близнюки в утробі її. Перший вийшов червоний, як шкіра, увесь – мов плащ волосяний; і нарекли йому ім’я Ісав. Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Іаків. Ісаак же був шістдесятирічним, коли вони народились. Діти виросли, і став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком полів; а Іаків – чоловіком мирним, що в наметах сидів. Ісаак любив Ісава, бо здобич його мисливська йому смакувала, а Ревекка любила Іакова. І зварив Іаків страву; а Ісав прийшов із поля стомлений. І сказав Ісав Іакову: дай мені поїсти отого червоного, бо я стомився. Та Іаків сказав: продай мені зараз же своє первородство. Ісав сказав: ось, я помираю, що мені з того первородства? Іаків сказав: поклянись мені зараз же. Він поклявся йому і продав первородство своє Іакову. І дав Іаків Ісавові хліба і юшки із чечевиці; і він їв і пив, і встав,  і пішов; і знехтував Ісав первородство своє (Книга Буття, глава 25; вірші 20-34).

Після майже дворічної паузи Віктор Винник і "МЕРІ" презентують своє нове відео на пісню "Miss". Трек увійде до четвертого студійного альбому музикантів який побачить світ наприкінці осені і отримає назву "Я з України". Режисером кліпу виступив київський кліпмейкер Влад Разіховський, відомий по співпраці з гуртом "Друга Ріка", "Лобода" та інш. Відео не має чіткого сюжету, натомість це набір емоційних символічних образів, у яких кожен охочий може побачити свою історію. Зйомки проходили на околицях столиці та безпосередньо у Києві. Віктор Винник і "МЕРІ" дякують за співпрацю усім хто долучився до цієї роботи. Також у планах музикантів зйомка нових відеокліпів у підпримку своєї чергової платівки.

Благодійна творча зустріч з авторським дитячим музичним театром
«Надія» ДДМШ №3 і Будинку вчених м. Дніпра.
Спектакль «Пеппі Довгапанчоха»

Авторський дитячий музичний театр «Надія» дитячої музичної школи №3 та Будинку вчених м. Дніпра Відмінника культури України, члена Асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки, музичного керівника, композитора, сценариста, режисера-постановника Валентини Миколаївни Фалькової 24 роки виступає на сценах м. Дніпра, України і зарубіжжя. І вже зіграно 24 спектаклі (кожного року – новий!). Кожного року – новий склад учнів-артистів; покоління за поколінням проходять через серце строгої, але, в той же час, справедливої і любимої керівниці театру. 

Їжакові, як і людині, сняться сни, особливо ж осінні. Сняться вони здебільшого про літо-літечко. Отож, прокидається він дуже рано і, полякавши на нашому городі комах, жучків та черв’ячків, смачно посьорбавши ще теплого сиродою з-під корови, яким наша мама його підгодовує, влягається в тінь м’яти-холодянки, що пахне так духмяно, аж паморочиться голова, і спостерігає за життям нашого обійстя. Скоріше одним оком спостерігає, а другим дрімає…   

Он підсліпуватий песик Рудько викарабкується з будки, крутить головою — це така фізкультура в нього, і не поспішаючи плететься до веранди, до порожньої миски, до якої мама ось-ось покладе ще гарячі, прямо з печі, бараболі. В Рудька вже немає зубів, і варена картопля для нього найсмачніший наїдок, а з кісткою від м’яса він тільки зрідка бавиться. Їжак зовсім не боїться Рудька тому, я так гадаю, що він дуже розумний, і знає, що погратися з таким колючим дивом ризиковано — і лапи нитимуть, і писок. Тільки молодий котяра Бутерброд (бо моя сестра ще кошеням годувала його канапками з сиром) не усвідомлює цього: намагається кігтями перекинути клубок із колючками. Та дзуськи, нічого на виходить, тільки болять поколоті лапи, а їжак відтак не терпить котячого духу…

Світлій пам’яті матері своєї
Сидоренко Ольги Лаврентіївни присвячую

***Цей текст про те, як у процесі еволюційного розвитку звичайна жінка може досягти свого найвищого фемінного статусу, перебуваючи в якому,  вона тільки й чує навколо себе: «Наша Галя – балувана». Після прочитання цього тексту кожна жінка  відчує себе щасливою.

                                                        1.