Заржицька Еліна

Олена Лань: Не залишайте речі під ліжком, їх вкраде бурдебач!

Ви замислювались, чому і дорослі, і малі з таким нетерпінням очікують на Новорічні свята? Хіба не тому, що ці дні є уособленням чогось чарівного, казкового, днями, коли можуть здійснюватися найзаповітніші бажання?

Запевняю: щоб поринути у хвилюючу атмосферу див, не обов’язково  чекати на Новий рік. Треба лише взяти книгу «Бурдебач» сучасної української письменниці Олени Лань, і ви з легкістю поринете в світ казковий і різнобарвний, сповнений хвилюючих пригод і несподіванок. Світ, який познайомить вас, любі друзі, з багатьма забутими, але такими реальними для наших предків міфологічними істотами. І не можна поділяти їх на добрих та злих. Насправді, кожен із персонажів повісті Олени Лань багатогранний та глибоко психологічно виписаний – як і справжні люди.

Визнання «Бурдебач» отримав не тільки в Україні, де був виданий двома мовами, але і в Чехії. У 2017 році книга вийшла друком чеською, з ілюстраціями словацького художника Яна Лауки Скорки.

– Олено, а звідки взялась ідея – написати про домовика, та ще й не звичайного, а «дикого», «лісового»?

– Як журналіст, я працювала для газетного  матеріалу над збіркою наукових статей українських етнографів і була просто вражена  тим, наскільки мало ми знаємо про те, яким бачили навколишній світ наші предки.  Їхні ліси,  річки, озера та, зрештою, і власні обійстя повнилися настільки незвичними казковими істотами, що просто дух захоплювало. 

Чи не в кожній області були свої варіанти «диких»  та «домашніх» духів, про яких ми і гадки не маємо.  Сучасні діти безпомилково дадуть відповідь на питання, як виглядав грецький сатир, але навряд чи попишуть домовика,  мамуну, нявку  чи польовика.

Вже тоді ця  ситуація видалася мені в корені неправильною. Але знайти час, щоб обробити таку силу силенну  матеріалу, вдалося тільки в еміграції, коли закінчився щоденний газетний марафон.

По суті, я поєднала дитячу казку, яку придумала колись для свого сина, – про маленьких чоловічків, які крадуть з-під ліжка все, що погано лежить, та  ідею популяризувати українську демонологію. А кого ще можна зустріти у власному помешканні посеред ночі, крім домового? І де краще сховаєш вкрадені речі, ніж у зачарованому лісі?

Вивчаємо іноземні мови з пригодами або перемоги сміливого мишеняти

Ми вже поінформували наших читачів, що напередодні Новорічних свят у Винниківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті (Львівська область) відбулась презентація мультфільму, який учні цього навчального закладу намалювали на казку відомої української письменниці з Дніпра Еліни Заржицької «Хоробре мишеня». Але то була не єдина презентація. На юних художниць очікував сюрприз.

 Нагадаємо, що над малюнками паралельно працювали дві школярки – Софія Юрдига та Вікторія Дитиняк. Кожна створила свій неповторний образ сміливого мишеняти.

Втім, автор тексту Еліна Заржицька перебувала у розпачі недовго. Після обговорювання з фахівцями Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова було вирішено наступне.

Мультфільмом стала робота Софії Юрдиги.

Малюнки Вікторії Дитиняк були використані для створення електронних казкових коміксів у спільному проекті письменниці та обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова «Вивчаємо іноземні мови з пригодами» – для вивчення англійської, французької та польської мов.

«Сподіваємось, що яскраві малюнки коміксу й численні пригоди маленького героя мають надати допомогу вчителям та батькам у заохоченні дітей та підлітків до вивчення іноземних мов, – зазначає директор бібліотеки Ольга Матюхіна. – Ми плануємо виставити комікси на ю-тубі до Новорічних свят. Зробимо такий невеличкий, але корисний подарунок бажаючим удосконалити свої знання з іноземних мов. Наразі вже маємо комікс двома мовами. До Різдва сподіваємось випустити комікс польською. Та й на цьому не зупинимось. Працюємо далі...»

Як українське мишеня заговорило японською, а вихованці шкіл-інтернатів зі Львівщини та Дніпропетровщини півроку працювали над спільним пізнавально-мистецьким проектом

Напередодні Новорічних свят у Винниківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті (Львівська область) відбулась презентація мультфільму, який учні цього навчального закладу намалювали на казку відомої української письменниці з Дніпра Еліни Заржицької «Про Пищика-молодця, школи «Сакура» бійця». В анімаційній версії вона називається «Хоробре мишеня». Сценарій до цієї казки отримав особливу відзнаку журі ІІІ Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр» (Київ).

У Винниках мультфільм презентували з японськими титрами – гідно підводячи підсумки 2017 року, який Указом Президента України П. Порошенка визначено Роком Японії в Україні.

Озвучили стрічку діти з Дніпропетровської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату № 3. Переклад японською зробила дніпровська японознавець Катерина Сударська.

Презентація у повній темряві

Саме так відбулось представлення аудіокниги для незрячих дітей «Абетка професій» у Центрі імені Митрополита Андрея Шептицького у Львові. Цей незвичний подарунок до дня Святого Миколая підготували учням Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №100 учні загальноосвітньої санаторної школи-інтернату м. Винники, що на Львівщини.

Упорядником книги є дніпровська письменниця і журналіст Еліна Заржицька, лауреат Міжнародної літературної премії «Сад божественних пісень» ім. Григорія Сковороди. Вона прагнула допомогти школярам створити цілісне уявлення про професійний світ сучасної людини.

Презентація у повній темряві

Саме так 13 грудня о 13 годині відбуватиметься представлення аудіокниги для незрячих дітей  «Абетка професій» у Центрі імені Митрополита Андрея Шептицького за адресою м.Львів,  вул. Козельницькa, 2a. 

Цей незвичний подарунок до дня Святого Миколая підготували учням  Львівської спеціальної  загальноосвітньої школи-інтернату  №100  учні Винниківської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату. 

Абетка містить твори 29 сучасних українських авторів із 17 міст, які проживають не тільки на території України, а й в Чехії та Македонії. Це 20 реалістичних новел та 9 казок, які знайомлять юного слухача з  найрізноманітнішими профессіями: від двірника до  конструктора космічних літальних апаратів.  Повний перелік виглядає так:  архітектор, балерина, бджолар, бібліотекар, військовий, вчитель, геолог, гірник, двірник, дресирувальник, еколог, електрик, зварювальник, квітникар, конструктор космічних літальних апаратів,  кравець, кухар, лікар, льотчик, металург, механік, модельєр, музикант, провідник потягу, слюсар-сантехнік, столяр, хімік, штукатур.

Тетяна Череп-Пероганич: «Треба поважати себе, як поета, щоб і інші поважали»

Еліна Заржицька

Для мене поняття "Жінка-Українка" і "Тетяна Череп-Пероганич" практично стали синонімами, бо завдяки мистецькому Порталу "Жінка-Українка", співзасновницею якого є Тетяна, творчі люди дружно зібрались під єдиний "дах". Адже відтепер на Порталі можна знайти багато цікавої, корисної та важливої інформації про творчу інтелігенцію України.

А втім, вона встигає все – ця жінка з теплою посмішкою і добрими очима. Її активна громадська позиція не заважає їй творити, кохати, дружити...
 
Тетяно, будь ласкава, розкажи, звідки береш теми для своїх поетичних творів. Це – як блискавиця чи доводиться їх довго обдумувати?

Наталія Дев’ятко: Я не уявляю свого життя ані без письменництва, ані без науки

У Дніпрі відбулась презентація другої книги трилогії «Скарби Примарних островів» письменниці, журналіста, кандидата філософських наук – Наталії Дев’ятко, лауреата престижних літературних премій та переможця міжнародних і всеукраїнських конкурсів. Нагадаю, що у 2017-му році наказом Міністерства освіти і науки України «Скарби Примарних островів» було рекомендовано для вивчення у 9-му класі в програмі з української літератури.

«Кохана Пустельного Вітру» – нетипове українське фентезі, що розповідає про морські пригоди, піщані й крижані пустелі, нескінченні шляхи, і незабутні подорожі.

– Наталіє, а як ти відчуваєш: в тобі більше від письменника чи від науковця?

Складно сказати... Я реалізуюся в обох сферах і не уявляю свого життя ані без письменництва, ані без науки. До того ж вони насправді один одному більше допомагають, а не суперечать.

Письменник повинен мати розвинену інтуїцію, яка неабияк стає у пригоді, коли займаєшся і науковими дослідженнями. А науковець – це логік, людина, яка чітко розуміє, що таке причинно-наслідкові зв'язки. І повірте, це надбання також дуже важливе для письменника, щоб розуміти, що і чому відбувається у його світі саме так, як автор це бачить.

Міжнародна медаль Івана Мазепи – патріотам України!

Міжнародна літературно-мистецька Академія України назвала відомих патріотів, удостоєних міжнародної почесної відзнаки – медалі Івана Мазепи (рішення № 7).

Нагороджені: знаний перекладач та громадський діяч, голова правління ГО «Українська ініціатива» Юрій Косенко (родом – із Чернігівщини, а тепер мешкає в Києві), і двоє відомих письменників із Дніпра – головний редактор популярного всеукраїнського щомісячника «Бористен», публіцист і прозаїк Фідель Сухоніс та авторка проникливих творів для дітей Еліна Заржицька. Посмертно нагороджені видатні українські діячі – поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, педагог та радіожурналіст, Шевченківський лауреат Ігор Качуровський (Німеччина) і поет, прозаїк, драматург, перекладач, критик, засновник легендарної Нью-Йоркської групи Богдан Бойчук (США).

Тимур і Олена Литовченки: КОЛЕКТИВНИЙ РОЗУМ

 Цей рік видався плідним на відзнаки для творчого подружжя Тимура та Олени Литовченків. Втретє ними отримано відзнаку Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», відзначено Міжнародною літературно-мистецькою премією імені Пантелеймона Куліша за написані спільно романи «козацького» циклу – «Пустоцвіт», «Кинджал проти шаблі», «Шалені шахи» та «Фатальна помилка».

– Тимуре, Олено, разом вами написано стільки книг!.. А як це – писати разом? Чи комфортно ви почуваєтесь при цьому?

Тимур Литовченко: Разом ми почали писати в 2011 році, на той час стаж нашого подружнього життя наближався до 27-річної позначки. Себто, перш ніж розпочати спільну творчість, ми залишили далеко позаду «срібне» весілля. Отож повірте: якщо нам до того було комфортно йти по життю разом, то й про спільну творчість можемо повторити те ж саме.

Олена Литовченко: Почуваюся дуже добре, адже мій співавтор – це мій чоловік, ми вже 33 роки разом. Отже, жодного дискомфорту не відчуваю. Нам дуже цікаво і в житті, і в творчості. В будь-якому сенсі. Звісно, розбіжності в роботі над текстами мають місце, але долаємо їх так само, як і побутові складнощі. В робочому порядку, так би мовити. Це вже деталі…

Через казку - до розуміння внутрішнього світу дітей

(Про книгу Еліни Заржицької «Про маленького метелика»)

Для дітей треба писати набагато краще, ніж для дорослих. Не дивитися на малюків зверху донизу, а бачити світ їхніми очима. Письменниці це вдається. І ще. Не знаю як кому, але я вважаю, що написати казку набагато важче, ніж роман.

“Про маленького метелика” – це збірка казок. Крім тієї, що дала назву книжечці, сюди увійшли “Як горобець легкого щастя шукав”, “Як ящірка пожадливого півника провчила”, “Про маму-лисицю та її вовченят” і “Як вуж намагався гадюкою стати”.

Кожна казочка розв’язує якусь дорослу проблему. Але дітям треба вже зараз бути готовими до життя. Звичайно, у казці Добро перемагає Зло, хоча в житті не завжди так буває. Проте оптимізм казки завжди бере гору і заряджає дитину на позитив.

Вихованці Винниківської санаторної школи-інтернату для дітей з групи ризику легеневих захворювань намалюють мультфільм

Вони працюватимуть над казкою відомої української письменниці з Дніпра (колишній Дніпропетровськ) Еліни Заржицької «Про Пищика-молодця, школи «Сакура» бійця». Озвучуватимуть  мультфільм діти з Дніпропетровської обласної санаторної школи-інтернату № 3 для дітей, хворих на сколіоз.

У 2010 році сценарій до казки «Про Пищика-молодця, школи «Сакура» бійця» отримав особливу відзнаку журі ІІІ Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр» (Київ).

Про несподіванки від книги Еліни Заржицької "Легенди про козаків"

legendu_pro_kozakov_ukr234Наталя Федько,
м. Вінниця
 

 Еліна Заржицька. Легенди про козаків. – Харків: Юнісофт, 2016. – 64 с.:(Серія «Читаю сам», 3 рівень, 9+)

Справіку в українців казка була способом пізнання світу. А ще – «інструментом», який допомагає людині примиритися зі світом. Можна стверджувати, що жанр казки ніколи себе не вичерпає. Просто він обростатиме новими – інколи несподівано-авантюрними – варіантами.

Беручи до рук нову книгу Еліни Заржицької «Легенди про козаків», я відчуваю, що несподіванок буде немало. Щоб оповідання були цікаві маленьким читачам і водночас – відображали автентику української минувшини, автор повинен не тільки знати історію, любити її, а і… бути трохи авантюристом! «Легенди про козаків» – це приклад авантюрного і мрійливо-казкового начал. Така книжка налаштує дітей від 9 років на пізнання  світу, історії своєї країни, а там і підштовхне до краєзнавчих досліджень.

Об'єднати вміст