…Старі скульптури левів, витесані з моноліту пісковика, стиха зітхають уві сні, сторожачи обабіч високі сходи до входу в ошатний маєток. Вони ще пам’ятають той час, коли височіли біля Графських воріт і один – радісний – вітав панських гостей, а другий – із сумним виразом – проводжав із маєтку незнаних і знаних нині графів, поміщиків, купців, мистецьку, культурну та наукову еліту, тих, хто приїздив розважитися, наснажитися, відпочити, повчитися, переховатися від переслідування, радісно в’їхати, щоб жити до віку, чи осоромлено полишити Самчиківський замок…

Українським письменникам, перекладачам і культуртрегерам вручили відзнаки польського Міністерства культури й національної спадщини. Нині до числа «заслужених діячів культури Польщі» додалися Дмитро Стус, Андрій Бондар, Олександр Бойченко, Остап Сливинський, Маріанна Кияновська, Дзвінка й Богдана Матіяш, Божена Антоняк та інші.

«Заслужений діяч культури Польщі» – це державна нагорода, що підтверджує заслуги митця у промоції польської культури за кордоном.

День знань — день початку навчального року в Україні та деяких інших країн, зокрема в країнах СНД. Відзначається 1 вересня, державним святом його було проголошено 1 вересня 1984 року Верховною Радою СРСР.

Для першокласників це «Свято Першого дзвоника», для всіх інших — початок нового навчального року. Часто цей день називають просто «перше вересня» чи «день першого вересня».

Бринить роса на павутинні літа,
Гойдає сонця зайчиків малих –
Лисиця осені прищурилась на них
І синьо дзвонять піднебесні квіти.

Стебло зігнуло шию до землі,
На стежку вуж погрітися виходить,
Шукає ранок у калюжі броду,
А у повітрі паморозь стоїть…

Слова Аделі Станіславської, музика і виконання Володимира Сірого

Пережити це літо – 
Картато-усміхнене, світлонебе…
…Сходить сонце над світом
Веселковою пам’яттю стебел.

Пережити цей гамір –
До тиші. До тихої тиші. –
Доки листяні гами
Ліс блаженний священно задише.

Перемлоїться спека,
Перекрутиться сонячне диво…
Буднів відеотека
Стане мливом, розпливчатим мливом…

Вже другий місяць я думаю от, про що:

цікаво,
якби 24 березня 1981 року
у моєї мами народився син,
чи прийшла б йому тепер повістка з військкомату?..

Чи, може, він, цей Микола чи Анатолій 
(бо так звали моїх дідів)
сам – добровольцем – вирушив би на Схід
захищати свою гідність
у цій російсько-українській війні
(яку як лишень не називають у світових ЗМІ
та по світових базарах)?..

30 серпня на запрошення письменниці Тетяни Винник та творчого об’єднання «Атмосфера» учасники нашого порталу Світлана Мирвода, Юрій Старчевод, Ярина Мавка, Галина Фесюк та Галина Дорош побували в Ніжині, приєднавшись до акції «Я в серці маю те, що не вмирає», яку  було організовано на підтримку ніжинських бійців. 

Ніколи раніше мені не випадало бувати на усіляких заходах у військових частинах. Ні з цікавості, ні по роботі, ні по дружбі... «Раніше» – це до війни. За останні кілька місяців довідалася про армію, як і багато хто з нас, у рази більше, аніж це природно для цивільної людини. Проте реалії життя вносять власні корективи і розставляють акценти, відповідно до громадянської позиції і особистісних вимог сумління. Отож, тепер для мене армія – це не просто звичайні люди при службі, а герої. Гідні. Порядні. Справжні.