Сьогодні польські скаути передадуть через кордон українцям Вифлеємський вогонь миру.

Віфлеємський вогонь миру скаути передають від міста до міста, від країни до країни. Традиційно, цього року Україна також отримає Вогонь миру через кордон з Польщею.

«Львівські пластуни переймуть естафету від польських скаутів 17 грудня. Для того, щоб отримати цей вогонь миру і добра, вони поїдуть до польського кордону. А вже після цього будуть передавати його пластунам із інших міст, а також у церкви, школи, інші організації та приноситимуть людям, котрі не мають змоги зробити цього самі. Ідея Вогню і його простий символізм — мир, радість і братерство», – сказано у повідомленні.

Книжечку «Вітерець новорічний» українській дітворі дарує поетеса з Дніпропетровська Людмила Яцура.

Чудові, теплі, щирі віршики, а також прекрасні, світлі, яскраві  малюнки від Любові Пивовар нікого не залишать до себе байдужими. Бо ця книжечка - це настрій, свято, справжній дарунок на Новий рік.

Чудовий подарунок землякам та всім шанувальникам своєї творчості у дні передноворіччя, а саме 23 грудня, дарує талановита, цікава, неординарна у думках і прагненнях поетеса, письменниця Оксана Радушинська із Хмельниччини. На своїй сторінці у фейсбуці вона пише:

«...Може зараз і не час для поезії?..
А може для поезії САМЕ час, бо їй завжди ЧАС?..»

Словом, у рідному місті, у фантастичному замку Князів Острозьких, при каміні й свічках, майже напередодні новоріччя відбудеться мій поетичний вечір. Запрошую! Гарантую позитивний настрій і пригорщу сніжно-зимово-теплої поезії, прози, музики.

Минулої неділі в столичному ресторані «Панорама» відбувся чудовий вечір під назвою «Танго одкровень: Аніма тексту», що вдало поєднав у собі танець, поезію та живопис. Його організаторами й ведучими виступили поетеса Леся Мудрак та Ірина Новоставська (інтернет-видання «ГУЧНІ ІМЕНА») за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Мистецька скарбниця».

Це насправді було неперевершено, зворушливо. Можливо тому глядачі тамували подих тоді, коли на повні груди дихали своїми поетично-звабливими одкровеннями Келя Ликеренко та Леся Мудрак. А якою трепетною, ніжною, жіночною виглядала на сцені під час читання уривків зі своїх творів Вікторія Гранецька. Не менш цікаво звучала й чоловіча проза у виконанні Богдана Коломійчука.

Кай Ольга. Ведьмина тропа: Санкт-Петербург: ООО «Написано Пером», 2013. – 173с.

Видання книги стало нагородою авторці за ІІІ місце у міжнародному конкурсі від видавництва «Написано Пером» у 2012 році.

Казково-фантастична історія занурює читача у світ, де влада зосереджена в руках магів, де простий містянин може звернутися по допомогу до знахарки-відьми, а непроглядні ліси пронизані таємними стежками, шлях на які відкрито не кожному.

В той час, коли люті перевертні спустошуються селища, володарі загрузли в інтригах. По всій країні спалахують бунти, і от-от розпочнеться війна. Щоб її зупинити, двом відьмам та колишньому магу доведеться об’єднувати друзів, домовлятися з ворогами та пройти немало випробувань, що їм приготувала доля.

Уривки українською: тут  і тут. Початок твору російською можна почитати тут. 

Придбати книгу можна на сайті видавництва.

ПОГОВОРІМО БРАТТЯ

Поговорімо щиро, наодинці,
Спішім, де рідні береги-причали.
З одного ми коріння, українці,
Хоча й не рідні землі нас прийняли.

Скажіть мені, чи біль наш не єдиний?
Серця щемлять, коли терзають тіло?
Болить душа за рідну Україну,
Хоч молоду, та з горя посивілу...

Сьогодні в м. Яремче на Івано-Франківщині відбудеться урочисте відкриття найдовшого у світі фестивалю тривалістю 365 днів "Чотири пори року: зима, весна, літо, осінь - свято кожного дня"

Протягом року кожного дня відбуватимуться феєричні фестивалі всеукраїнського та міжнародного масштабів, які популяризуватимуть календарно-обрядові свята українців, розкриватимуть їх бачення та розуміння світу, розповідатимуть про звичаї та обряди краю. Також у програмі: відзначення міжнародних свят та пам’ятних дат, які сприяють взаєморозумінню та розвитку культурних зв’язків - інформують організатори фестивалю.

Заява Національної спілки письменників України

Події останніх днів засвідчують подальше поглиблення напруженості в країні на тлі суспільно-політичної кризи, що набула системного характеру. Її причини очевидні. Це – послідовне прагнення влади створити автократичний режим, поставити себе над народом та його інтересами, підмінити декларовані гасла «покращення життя» небаченим збагаченням клану олігархів та високопосадовців, запровадити таку модель суспільного устрою, де немає місця демократичним свободам, справедливому судочинству, верховенству права над законом. Непідписання та відтермінування на невизначений час вільнюської угоди про асоціацію з Євросоюзом, широко розрекламованої самими ж зверхниками держави, різкий поворот зовнішньополітичного курсу від цивілізованої Європи убік імперської Москви стали детонатором всенародного обурення і гніву. Майдан повстав на захист віковічних мрій і сподівань мільйонів українців жити у справді вільній, незалежній, демократичній, перспективній країні, орієнтованій на цивілізаційні цінності сучасного світу. У відповідь Україна отримала жорстоке, криваве побиттям мирних, беззахисних перед беркутівським кийками демонстрантів.

Все проходить, та не все забувається…
(Іван Бунін)

Скажу відверто, коли вирішила написати відгук на історичний роман для дітей та підлітків «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка, в мої плани аж ніяк не входило висловлювати свої філософсько-психологічні міркування щодо дій влади та якостей особистості, у руках якої вона зосереджена. Вочевидь, що у контексті сьогоднішнього історичного моменту загострюється та актуалізується постулат, що влада є небезпечним інструментом, особливо, якщо вона перебуває в руках неосвічено запальної або злопам’ятної людини.

Перепрошую, але у грудні 2013 року історичні паралелі напрошуються самі собою…Особливо, коли поринаєш у світ неспішної історичної розповіді, в якій розглядається гідний приклад для наших сучасних політиків. Таким літературним прикладом слугує книга «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка. Автор знайомить читача з історичними реаліями тринадцятого сторіччя: Волинсько-Галицьке князівство під керівництвом Данили Романовича.

У Бобровицькому історико-краєзнавчому музеї на Чернігівщині дбають про те, аби відвідувачам було і цікаво, і комфортно.

Окрім  експонатів минувшини, якими постійно поповнюють фонди музею місцеві жителі, тут проводяться цікаві виставки, присвячені календарним значимим датам, та народних умільців.

До того ж, і самі працівники цього культурного закладу – директор Алла Мулярчук та зберігач фондів Оксана Носач – мають хист до народних ремесел. Ляльки, приміром, почали виготовляти власноруч. І виходить це в них досить непогано.