З 18 грудня 2013 р. по 15 січня 2014 року в Музеї історії міста Києва – святкова й ностальгічна виставка «Історія іграшок. Радянська пластикова іграшка 1960–1980 рр.»

Основна мета проекту – відтворити атмосферу українського дитинства 1960–1980 рр. минулого сторіччя, яке постає в експозиції, створеній на основі приватних колекцій та експонатів фондів Державного музею іграшки Міністерства освіти і науки України. Серед них – простенькі, але такі улюблені вітчизняні іграшки, дитячі книжки, фарфорові статуетки, та серед них – рідкісні і недосяжні на ті часи для абсолютної більшості зразки закордонних іграшок.

Зараз на Євромайдані продовжується наше народження. Вірю, що країна очиститься і зміниться на краще, що все буде добре. Хоча про сьогоднішній Майдан теж було про що написати трагічну поезію:

МАЙДАННИЙ ГРАНІТ

Чи ви чули, як плакав граніт на Майдані –
І довго, і гірко?
Першу кров у житті він побачив, дізнався – жорстокий цей світ…
Били всіх тут кийками й ногами. Ударили жінку,
Хоч кричала: «Вагітна!» – їй цілили прямо в живіт!

Якби я була чоловіком, нині я була б на Майдані, бо саме там місце справжніх чоловіків. Захищати свою родину, свою країну і майбутнє усіх нас.

Ті, хто стоять на Майдані, – еліта нації, від кого хочеться мати дитину, чий рід треба продовжити. Холодно і лячно, але це боротьба не з конкретною особою і не за Європу, а проти соціальної несправедливості і за український народ.

Досить боятися можновладців, які є ніким, якщо відібрати у них гроші. Досить боятися їхніх хамовитих дітей і родичів, для яких світлофор завжди зеленого кольору. Досить боятися міліції, прокуратури, спецназу. Лише шакали збираються у зграї і не здатні на двобій.

Ви мали вже чути про події, що відбуваються в Україні. Ми не політики і не держпосадовці: ми видавці, письменники, ілюстратори, перекладачі дитячої літератури, та, як порядні люди, не можемо мовчати. Ми вважаємо своїм обов'язком зробити все можливе, щоб донести до світу правду про події в Україні.

Ми не просимо нам співчувати, але просимо поширювати інформацію. Будь ласка, розказуйте про Євромайдан в Україні та закликайте ваші уряди реагувати на події у нашій країні, оскільки загроза тоталітаризму і диктатури в україні є реальною небезпекою для усієї євроспільноти.

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, об'єднай нас усіх, – лунає зараз зі сцени Майдану.
Жінки, українки, матері, приєднуємося до цієї молитви. Господь почує нас, неодмінно. Бо після всього, що сталося, не може бути інакше.

А син на майдані.
Повернеться, ні –
Додому сьогодні?
Тривожно мені
За рідну дитину,
За рідну країну.
В печаль увібрались 
Холодну
Всі дні.

Та в серці є віра –
Здолаємо звіра,
Бо дуже жорстокий
І лютий цей звір…
Молюся щомиті 
За рідну дитину,
За рідну країну,
За мир.

Тетяна Череп-Пероганич

Не били лежачих лицарі,
Скріпляли мечами двобій.
Вирувала душа під зірницями
Від волання і від волінь.
Але в останнім подиху
Не падав слабкий без меча,
З честю ішов переможений
А ворог у бік відступав.

В агонії бандитський клан,
І по-звірячому лютує.
Ніколи «хам» не буде «пан» -
В конвульсіях агонізує.

Зачистки роблять уночі,
Удень не дивляться у очі.
МАЙДАН до кожного кричить :
-Вставай, як далі жити хочеш.

Представники духовенства відреагували на події в ніч на середу на Майдані у Києві.

Незабаром після того, як почалося «зачищення» правоохоронцями центру Києва від барикад мітингувальників, на території Михайлівського золотоверхого монастиря (УПЦ Київського патріархату) забили у дзвони. Крім того, реакцію на «розчищання» Майдану поширив у своїй заяві Синод Української греко-католицької церкви, передає Радіо «Свобода».

"Я вітаю бажання людей зупинити будь-яку ескалацію", - сказав Святослав Вакарчук в інтервʼю ТСН. 

Він зауважив, що потрібно, щоб усе відбувалося мирним шляхом, мовляв, це - найголовніше, що мають відчувати і розуміти всі. Після того, як межа буде перейдена, владі і протестуючим важко буде повернутися за стіл переговорів, а без цього не можливе майбутнє країни.