Все проходить, та не все забувається…
(Іван Бунін)

Скажу відверто, коли вирішила написати відгук на історичний роман для дітей та підлітків «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка, в мої плани аж ніяк не входило висловлювати свої філософсько-психологічні міркування щодо дій влади та якостей особистості, у руках якої вона зосереджена. Вочевидь, що у контексті сьогоднішнього історичного моменту загострюється та актуалізується постулат, що влада є небезпечним інструментом, особливо, якщо вона перебуває в руках неосвічено запальної або злопам’ятної людини.

Перепрошую, але у грудні 2013 року історичні паралелі напрошуються самі собою…Особливо, коли поринаєш у світ неспішної історичної розповіді, в якій розглядається гідний приклад для наших сучасних політиків. Таким літературним прикладом слугує книга «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка. Автор знайомить читача з історичними реаліями тринадцятого сторіччя: Волинсько-Галицьке князівство під керівництвом Данили Романовича.

У Бобровицькому історико-краєзнавчому музеї на Чернігівщині дбають про те, аби відвідувачам було і цікаво, і комфортно.

Окрім  експонатів минувшини, якими постійно поповнюють фонди музею місцеві жителі, тут проводяться цікаві виставки, присвячені календарним значимим датам, та народних умільців.

До того ж, і самі працівники цього культурного закладу – директор Алла Мулярчук та зберігач фондів Оксана Носач – мають хист до народних ремесел. Ляльки, приміром, почали виготовляти власноруч. І виходить це в них досить непогано.

Львівський історичний музей розпочав збір експонатів на тему Євромайдану. Вже є перші надходження. Про це кореспонденту УНН повідомила завідувач відділу західноукраїнських земель другої половини XIX - XX століть Надія Максимків.

"Те, що зараз відбувається на євромайданах – це події історичного значення. Ми як музей історичний маємо фіксувати ці моменти. Тому прийняли лист-звернення до учасників Євромайдану з проханням приносити світлини, заклики, листівки, транспаранти, малюнки, символіку, особливо з Києва та Львова.

Протестувальникам на Євромайдані нині не до кінотеатрів та прем’єр. Та одну все таки не оминули.

У Будинку кіно представили документальну стрічку режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука «Красна Маланка». Подивитися фільм прийшло багато людей небайдужих до національної історії, її витоків і традицій.

Зала була у магічному захопленні. Нині стрічка «Красна Маланка» виходить у прокат по всій Україні.

Українська співачка Руслана Лижичко закликала мітингувальників залишатися на Майдані Незалежності в Києві мінімум до 17 грудня.

З 18 грудня 2013 р. по 15 січня 2014 року в Музеї історії міста Києва – святкова й ностальгічна виставка «Історія іграшок. Радянська пластикова іграшка 1960–1980 рр.»

Основна мета проекту – відтворити атмосферу українського дитинства 1960–1980 рр. минулого сторіччя, яке постає в експозиції, створеній на основі приватних колекцій та експонатів фондів Державного музею іграшки Міністерства освіти і науки України. Серед них – простенькі, але такі улюблені вітчизняні іграшки, дитячі книжки, фарфорові статуетки, та серед них – рідкісні і недосяжні на ті часи для абсолютної більшості зразки закордонних іграшок.

Зараз на Євромайдані продовжується наше народження. Вірю, що країна очиститься і зміниться на краще, що все буде добре. Хоча про сьогоднішній Майдан теж було про що написати трагічну поезію:

МАЙДАННИЙ ГРАНІТ

Чи ви чули, як плакав граніт на Майдані –
І довго, і гірко?
Першу кров у житті він побачив, дізнався – жорстокий цей світ…
Били всіх тут кийками й ногами. Ударили жінку,
Хоч кричала: «Вагітна!» – їй цілили прямо в живіт!

Якби я була чоловіком, нині я була б на Майдані, бо саме там місце справжніх чоловіків. Захищати свою родину, свою країну і майбутнє усіх нас.

Ті, хто стоять на Майдані, – еліта нації, від кого хочеться мати дитину, чий рід треба продовжити. Холодно і лячно, але це боротьба не з конкретною особою і не за Європу, а проти соціальної несправедливості і за український народ.

Досить боятися можновладців, які є ніким, якщо відібрати у них гроші. Досить боятися їхніх хамовитих дітей і родичів, для яких світлофор завжди зеленого кольору. Досить боятися міліції, прокуратури, спецназу. Лише шакали збираються у зграї і не здатні на двобій.

Ви мали вже чути про події, що відбуваються в Україні. Ми не політики і не держпосадовці: ми видавці, письменники, ілюстратори, перекладачі дитячої літератури, та, як порядні люди, не можемо мовчати. Ми вважаємо своїм обов'язком зробити все можливе, щоб донести до світу правду про події в Україні.

Ми не просимо нам співчувати, але просимо поширювати інформацію. Будь ласка, розказуйте про Євромайдан в Україні та закликайте ваші уряди реагувати на події у нашій країні, оскільки загроза тоталітаризму і диктатури в україні є реальною небезпекою для усієї євроспільноти.

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, об'єднай нас усіх, – лунає зараз зі сцени Майдану.
Жінки, українки, матері, приєднуємося до цієї молитви. Господь почує нас, неодмінно. Бо після всього, що сталося, не може бути інакше.

А син на майдані.
Повернеться, ні –
Додому сьогодні?
Тривожно мені
За рідну дитину,
За рідну країну.
В печаль увібрались 
Холодну
Всі дні.

Та в серці є віра –
Здолаємо звіра,
Бо дуже жорстокий
І лютий цей звір…
Молюся щомиті 
За рідну дитину,
За рідну країну,
За мир.

Тетяна Череп-Пероганич