Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Рєпіна Ольга
Нова книга для дітей (буктрейлер)
Листопад 11, 2014 - 15:06 — perohanych
Вийшла книга «Діткам на дрімки» письменниці Ольги Рєпіної (Видавництво «Журфонд», м. Дніпропетровськ).
Казки та історії з цієї збірки використовуються психологами та педагогами для соціально-психологічної адаптації методами арт-терапії (для дітей молодшого шкільного віку).
Навчитися жити на землі як люди
Рецензія на роман Світлани Талан «Розколоте небо»
Розколоте небо: роман / Світлана Талан. − Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014.
«Тепер, коли ми навчилися літати
по повітрю як птахи,
плавати під водою як риби,
нам не вистачає тільки одного:
навчитися жити на землі
як люди»
Бернард Шоу
Нова книга Ольги Рєпіної вийшла у Канаді
Вересень 19, 2014 - 16:55 — perohanych
У Канаді побачила світ книга «Мила Елен з Бріджсвіла» написана дніпропетровською письменницею Ольгою Рєпіною для дітей і батьків, які шанують традиції старої доброї родинності, де в теплій атмосфері формуються особистості щасливих дітей.
У книзі розповідається про життя родини, де росте маленька дівчинка, про її почуття та переживання.
Багато кумедних історій відбувається з Елен, яка дуже любить своїх рідних, свій дім і хоче, щоб усі були щасливі.
Як уникнути особистісної клітки та побудувати кращий світ
Серпень 27, 2014 - 15:36 — perohanych
Рецензія на книгу Анатолія Власюка «Інтуїція»
Власюк А. Інтуїція: Роман. − Дрогобич: Просвіт, 2014. − 160 с.
Людина не народжується раз і назавжди в той день,
коли мати народжує його на світ,
життя змушує його знову і знову −
багато разів − народитися наново самому.
Габрієль Гарсія Маркес
Єдино, що потрібно для тріумфу зла,
щоб гарні люди нічого не робили. Емонд Берк
Революційна доцільність любові
Рецензія на книгу Дмитра Бондаренка «Роман з революцією»
Жити дуже складно.
Дуже мало любові
і багато самотності
Петро Мамонов
Антонім любові − це навіть
не байдужість і не огида.
Це банальна Брехня.
Сергій Довлатов
Більшість з нас живе, як... живе. Побут, робота, типові розваги, звані в психології гучним словом «рекреація».Сумно.
Скромна розважливість української жіночої поетики. Рецензія на книги Тетяни Череп-Пероганич
Череп-Пероганич Т. П. Ліки для душі: поезії / Тетяна Череп; передм. О. Деко; худож. В.І. Лопата. − К.: Дія, 2013. − 145 с.: с фотогр.
Череп Т.В. Із саду дві стежини: худож.-докум. повість, етюди/ Тетяна Череп; передм. Ю. Пероганича. − К.: Дія, 2013. − 64 с.: іл.
Легко ненавидіти і важко любити.
На цьому засновано багато речей у нашому житті …
Любов, прощення і великодушність
вимагають великого серця,
великого розуму і великих зусиль
(Конфуцій)
Філософія підзорної труби та тромбона від Еліни Заржицької
Рецензія на книгу Е. Заржицької «Великий луг над Дніпром: казки та легенди»
Все життя я дув у підзорну трубу
і дивувався, що немає музики.
А потім уважно дивився у тромбон
і дивувався, що ніЧОГО не видно.
(Сергій Довлатов)
Останні події в Україні гостро поставили перед кожним з нас питання про моральні, загальнолюдські орієнтири, які служать для нас провідниками в житті: нам необхідно навчитися бути принциповими, вміти вибирати, а не лавірувати в поглядах та думках, щоб вдало пристосуватися до нинішньої дійсності. Це дуже життєве, але все ж таки глобальне завдання. Як мінімум, треба навчитися бути чесним перед собою, навчитися звільнятися з поганої роботи, розлучатися з людьми, які тобою не дорожать, йти з поганого кіно та закривати нудну книгу…
Рецензія на книгу Тимура Литовченка «Приречений жити»
Литовченко Т. Приречений жити: Роман. − Львів: Видавничий дім «Панорама», 2005 − 256 с.
«Поки людина не здається,
вона сильніша за свою долю»
(Джон Апдайк)
«Єдиний урок, який можна
винести з історії,
полягає в тому, що люди не здобувають
з історії ніяких уроків»
(Бернард Шоу)
Ерік Фромм − найбільший мислитель, один з великої когорти психологів, яким небайдужа філософія буття, говорив: «У дев’ятнадцятому столітті проблема полягала в тому, що Бог мертвий; в двадцятому − проблема в тому, що людина мертва».
Рецензія на книгу Світлани Талан «Помилка»
Помилка: роман / Світлана Талан; передм. С. Куяви. − Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. − 336 с.
«Все наше надбання... − це життя.
Це дивний дар, і я не знаю,
як ми повинні ним розпорядитися,
але життя − це єдине,
що ми отримуємо в дар,
і дар цей дорогого коштує».
Джон Апдайк «Біжи, кролик, біжи»
Відверто зізнаюся: з позиції автора рецензії, мабуть, в романі потрібно шукати не тільки сильні місця, а й наводити легку (або й не дуже) критику. Цього зовсім не хочеться робити у відношенні до творів відомої української письменниці Світлани Талан.
Ольга Рєпіна. Відгук на книгу Миколи Мартинюка «Під мурами твердині»
Все проходить, та не все забувається…
(Іван Бунін)
Скажу відверто, коли вирішила написати відгук на історичний роман для дітей та підлітків «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка, в мої плани аж ніяк не входило висловлювати свої філософсько-психологічні міркування щодо дій влади та якостей особистості, у руках якої вона зосереджена. Вочевидь, що у контексті сьогоднішнього історичного моменту загострюється та актуалізується постулат, що влада є небезпечним інструментом, особливо, якщо вона перебуває в руках неосвічено запальної або злопам’ятної людини.
Перепрошую, але у грудні 2013 року історичні паралелі напрошуються самі собою…Особливо, коли поринаєш у світ неспішної історичної розповіді, в якій розглядається гідний приклад для наших сучасних політиків. Таким літературним прикладом слугує книга «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка. Автор знайомить читача з історичними реаліями тринадцятого сторіччя: Волинсько-Галицьке князівство під керівництвом Данили Романовича.
«Вірші особливого літа»
Ольга Рєпіна. Рецензія на книгу Оксани Маковець «Вірші особливого літа»
Те, що любить серце моє − уціліє.
Бо, де справжня любов,
Там нема умирання та слідів забуття.
«Вічне», Оксана Маковець
Прекрасне – серцем та душею відчувається,
Живе і повторяється. Не забувається.
«Поліфонія», Оксана Маковець
У кожної людини є особливі моменти життя, що запам’ятовуються назавжди. Такими є зустріч із коханням, часом, коли бачиш свого первістка, коли назавжди прощаєшся із рідним чи близьким, коли настає момент істинного сприйняття картини життя чи практично тілесного відчуття присутності музи у творчості…
Гадаю, всі зрозуміють, про що йдеться, адже з таких загальновідомих, на перший погляд, подій і складається багатоаспектність людського життя. Підтвердженням цієї життєвої парадигми – поліфонічності – є книга поетеси Оксани Маковець «Вірші особливого літа».
«Три сходинки голодомору»
Ольга Рєпіна. Рецензія на книгу Еліни Заржицької «Три сходинки голодомору»
Простіше запалити одну маленьку свічку,
Чим проклинати темінь
(Народне прислів’я)
Заборонено все, що не наказано
(Принцип тоталітарного режиму)
Свобода − це така вовняна ковдра:
підтягнеш до шиї − оголиш ноги
(Апдайк)
Багато чула про Дніпропетровський театр «Верим», а ось вчора майже випадково потрапила на виставу «Голодна кров». Коли йшла, то мене попередили, про що спектакль. Я непогано знаю історію, багато читала про нашу країну і мандрувала містами й селами; розповіді про Голодомор чула, як кажуть, «з перших рук»: від старого сусіда, від свекра − кубанського козака, від родичів із Донеччини. Вважала, що здивувати або «пробити» на емоції в цій історичній правді мене мало що зможе. Як я помилилася! Вистава чудова, і робота кожного актора заслуговує на найвищий бал. Фінал... – і знахідка режисера − роздача глядачам у залі простого чорного хліба, який пахне дитинством, − і сльози ринули з очей мимоволі, потоком, зупинити неможливо... а шматок хліба застряг у горлі.
