Жінка-УКРАЇНКА

Публікуємо електронну версію гарненької книжки для дітей Людмили Шутько, громадянки Італії, «Закон радості». Українською та італійською з чудовими ілюстраціями! Переклав українською і впорядкував Сергій Дзюба. 

Людмила Шутько (Lyudmyla Shutko)

Закон радості (Legge di gioia)

Казки і оповідання для дітей українською та італійською мовами
Упорядник і перекладач українською – Сергій Дзюба (Traduzione dall’italiano a cura di Sergio Dziuba)

Художник – Марина Скоробагатько

Наклад 1000 прим. 

Видавництво «Cogoleto» (Italy) / «Коголето» (Італія, Генуя)

У звірів, як у людей, життя – дуже схоже. Вони також живуть емоціями: відчувають страх або радість, сум та надії…

Придесення. Довкола – лісосмуги, засаджені фруктовими деревами: абрикосами, горіхами, яблунями, вишнями… Навесні в одній такій тихій лісосмузі, під розкішним деревом волоського горіха, Зайчиха вирила собі ямку, застелила її сухою торішньою травою.  Завчасно приготувала місце для пологів – під горіхом. Тут не водяться мошки та комарі (повітря під ним насичене йодом). Широкі гілки з густим листям утворюють добре прикриття. Ні дощ, ні вітер не завадять.

У цьому невеличкому місті я оселилася недавно, тому майже нікого ще тут не знаю. Відомо мені тільки те, що в затишному будиночку, наприкінці вулиці, мешкає сім’я чарівників, а про них розповіла мені моя кішечка Найда. Ви, мабуть, подивуєтеся звідки ж я знаю кошачу мову? Справа в тому, що усі казкарі розуміють мову звірів, птахів, рослин, дерев, комах та плазунів. Уміють чути, про що говорять гори, ріки, вітри, тумани, сонце та зорі. Здогадалися? Так-так, я - Казкарка. Тому вмощуйтесь зручніше та слухайте, що вам розкажу.

Якось прийшла моя кицюня з прогулянки, всілася на канапі й почала неквапливо розповідати де була й кого бачила. Усі знають, що кішки гуляють, як самі собі знають, коли хочуть і де хочуть. Отож моїми дальніми сусідами, з розповіді кицьки, виявилися тихі та мирні люди з несподівано-дивними іменами: дядечко Сон, тітонька Дрімота, бабуся Позіхота та двійко хлопчиків-близнюків Сонько й Дрімко. Казка моя сьогодні про них.

Тема. Новорічна казка «Порятунок Кришталевої принцеси»

Клас: 7-й

Розділ програми: ціннісне ставлення до людей.

Форма проведення: вистава.

Мета: формування ціннісного ставлення до людей.

Завдання:

• сприяти розвитку художньо-естетичних смаків, емоцій, почуттів та культури мислення;
• виховувати ціннісне ставлення до людей та мистецтва.

План підготовки виховної діяльності

І.Виготовлення декорацій.

         Діти виготовляють реквізит: паперових коней

ІІ. Вибір учнями ролей.

У одному лісі мешкало маленьке Совеня. Було воно дуже допитливе – усе хотіло знати, про все питало. Це Совеня вдень спало, а вночі пізнавало світ. Мати Сова, яка вважалась найрозумнішою птицею в лісі, займалась навчанням сина. Вона розповідала йому про ріки й океани, луги й поля, непрохідні болота та заморські країни.
Якось Совенятко довго дивилось у небо і запитало маму:
- Мам, а що то за вогники блимають в темряві?
Мати Сова поправила окуляри на носі, задерла голову вгору і відповіла:
- Ті вогники на небі називаються «зорі».
- Зорі, яке гарне слово, - зачудовано мовив малий пташок.