21 травня з ініціативи Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (м.Івано-Франківськ) та Ізмаїльського державного гуманітарного університету відбулася онлайн-конференція “Україна моя вишивана: етнокультурний та освітньо-виховний потенціал української вишиванки”. Захід присвячено Всесвітньому Дню вишиванки.
Організатори та модератори заходу – Наталія Богданець-Білоскаленко, доктор педагогічних наук, завідувачка відділу навчання мов національних меншин і зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України та Інна Червінська, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач творчої навчально-наукової лабораторії «Гірська школа Українських Карпат» ДВНЗ «Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника».
Захід охопив понад 200 учасників. Це представники Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, Ізмаїльського державного гуманітарного університету.
24 учні стали переможцями всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра». Про це повідомили організатори.
Цьогоріч на конкурс надійшло 1425 учнівських робіт у чотирьох номінаціях і двох вікових категоріях: 6-11років, 12-16 років. У змаганні взяли участь учні з усіх областей України. Найбільша конкуренція була у номінації «Краща ілюстрація до творів Івана Франка».
«Конкурс показав дуже високий інтелектуальний і професійний рівень учасників. У кожній з номінацій працювало по 6 фахових членів журі – відомі театральні діячі, письменники, художники, мистецтвознавці, професори та викладачі ЗВО, музейники та франкознавці з України та з-за кордону. За рейтингом балів було визначено по три переможці у номінації «Поезія», «Проза», «Драматургія» і «Краща ілюстрація до твору І. Франка» та у двох вікових категоріях відповідно. Також свої спеціальні призи підготував для учасників і онук Каменяра Роланд Франко», – зазначила координатор проекту Ольга Нижник.
Список переможців:
13 березня письменнику, поету, перекладачу, публіцисту, патріарху Бу-Ба-Бу Юрію Андруховичу виповнилося 60 років. У його рідному Івано-Франківську річницю відсвяткували перформансом "Підземного переходу Ваґабундо", натомість у Києві відбулося декілька різноманітних заходів, найпримітнішим з яких виявилася зустріч, організована 15 березня Ярославом Карпцем у одній із затишних подільских кав’ярень.
Сам пан Юрій під час святкування перебував у Польщі на репетиції з гуртом "Карбідо", але на прохання організатора записав відеопривітання, в якому подякував за те, що захід відбувся і сказав, що планує зустріч через декілька місяців. "Я сподіваюся, що вам вдалося зібратися. Хочу передусім висловити свій жаль, що у цюхвилину не можу бути середваc.[...] Я дуже радію, що ви вшанували цей день і присвятили час моїй особі, й хочу домовитися про нашу наступну зустріч..."
Рушник у своєму побутовому та сакрально-обрядовому втіленні пройшов не одне тисячоліття і акумулював семантику як власне полотна, так і візерунку, яким декорований. Навіть за відсутності візерунку рушник виконує обрядову роль і є носієм повідомлення, знаком, у вузькому розумінні – мовою.
Залежно від своєї ролі рушник поділяється на різновиди, назвемо лише кілька з них – «утеравник» (рушник для витирання рук»), «підперізник», «образóвий» («божий рушник», «божник», «покутний рушник») - рушник, яким прикрашаються ікони в хаті, «сповивач», «вінчальний», «батьківський» (яким перевʼязують вінчальних батьків), «про смерть» тощо.
(про електронний збірник «Йому тринадцятий минало»,
упорядник Еліна Заржицька, 2020 рік)
У теперішній час гостро постає проблема створення умов для ефективної соціалізації ітей молошого шкільного та піліткового віку, оскільки мова йде про переломний етап онтогенетичного розвитку і його значимість для благополуччя та особистісного розвитку в поальшому житті. Причому поєднання особливостей дитини з певними властивостями соціальних систем, з якими їх знайомить школа та життя взагалі, надає можливість реального становлення тієї або іншої специфічної психічної структури (стресостійкісті, толерантності, специфіки сприйняття інформації, сенсожиттєвих орієнтацій тощо).
У Дніпровській академії неперервної освіти відбулось Шевченківське свято. Педагогам області презентували електронний збірник «Йому тринадцятий минало». Попри назву, до збірника увійшли не твори Великого Кобзаря, а оповідання сучасних письменників України, Польщі, Болгарії, Франції та США про дитинство Тараса Григоровича. Треба зазначити, що твори ці незвичайні. Побудовані на реальних фактах, вони, тим не менш, за сюжетами були фантастичні або казкові.
Збірник створено у рамках однойменного Міжнародного літературно-мистецького проєкту. До оформлення книги долучилися вихованці українського культурного центру «Крок» (Чехія), юні художники з Болгарії, а також Харкова, Львова та Дніпра.
Міжнародну мистецьку премію імені видатного українського художника Сергія Васильківського (1854-1917) заснували міжнародна громадська організація «Чумацький віз» із Волині та об’єднання українських літераторів «Криниця» із Придесення – з метою гідного вшанування Сергія Васильківського, активної популяризації в Україні і за кордоном талановитих сучасних художників, наукових досліджень мистецтвознавців та публікацій письменників і журналістів, присвячених мистецтву.
Сергій Іванович Васильківський – український живописець, пейзажист, баталіст. Його дід-чумак, який походив із козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати – любов до народних пісень. Навчався в Академії мистецтв. За картини, в яких передав чарівність української природи, одержав золоту медаль і можливість вдосконалюватися за кордоном. Він жив у Франції, багато працював та виставляв свої твори в Паризькому салоні. Подорожував Англією, Іспанією, Італією, Німеччиною, Південною Африкою. Ці мандри зміцнили намір художника спрямувати свій талант на розвиток українського мистецтва.
Шматко Карина Вікторівна, учениця 9 класу КЗ “Гімназія № 6” Кам'янської міської ради
Науковий керівник: Федіна Олена Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи КЗ “Гімназія № 6” Кам’янської міської ради
ВСТУП
Сучасна дитяча література різноманітна та багатогранна. Однак тішить, що, серед творів розважального характеру є й такі, що здатні поглибити знання, пробудити національно-патріотичну свідомість, допомогти подолати страхи, розв’язати конфліктні ситуації, навчити жити у злагоді з собою та соціумом.
Актуальність роботи полягає у дослідженні сучасних казок, покликаних на допомогу дитині. Недарма наші пращури розповідали дітям казки. Таким чином вони вчили дітей основним засадам самопізнання та самосвідомості. Досліджувана нами казкотерапія, як модний європейський напрямок, має на меті допомогти малечі усебічно розвиватись.
Мета роботи: дослідити шляхи використання та дієвість сучасного методу казкотерапії на матеріалі творів української дитячої письменниці Еліни Заржицької.
Нещодавно у видавництві «Меркюрі-Поділля» (Вінниця, 2019) з’явилась невеличка ошатна збірочка поезій Тетяни Шептицької «П’яні персики». Між першою «Окрайцем неба» і нинішньою збірками минуло 5 років. Цей період життя Тетяни Шептицької був наповнений активною науковою та громадською роботою, а вірші збірки стали необхідним підсумком певного етапу життя людської душі. Вони також показали як відданість поетеси улюбленим темам у творчості, так і певну мистецьку еволюцію.
Ця збірка про жінку і смак життя.
Ця збірка про жінку і місто. І то конкретне – Київ. Вона замкнена у його циклічність. Їй близький і зрозумілий кожен камічникпраміста. Цікаво бачити і розуміти Київ через призму його українськості. Хоч ця українськість ніде не нав'язана, вона питома, вона просто є, як і саме місто.
28 березня відбудеться нагородження учасників 5 Всеукраїнського літературного конкурсу ім. ЛЕСЯ МАРТОВИЧА в рамках вшанування пам'яті галицького письменника Леся Мартовича та з нагоди 90-ої річниці від дня народження Ліни Костенко.
В ПРОГРАМІ:
11:00 - 13.00 - церемонія нагородження переможців та учасників конкурсу.
Переїзд у с. МОНАСТИРОК на Жовківщину на могилу Леся МАРТОВИЧА для покладання квітів, участі в Панахиді.
17:00 - 20:00 - літературна фієста.
Почесною нагородою Міжнародної літературно-мистецької Академії України – міжнародною патріотичною медаллю Івана Мазепи за 2020 рік (рішення № 17) відзначені:
1. Поет Василь Голобородько (м. Київ) – за видатний внесок у світову літературу;
2. Польовий гетьман Чорноморського козацького війська Українського козацтва Анатолій Петько (Овідіополь Одеської області), перший заступник польового гетьмана, письменник, правозахисник Дмитро Шупта (м. Одеса) – за активну діяльність на ниві розбудови Українського Козацтва;
3. Науковець, підприємець, інвестор Володимир Хоменко (м. Київ) – за визначну благодійну і громадську діяльність та подвижницьку програму з книговидання, яка успішно втілюється його зусиллями на Чернігівщині;
Юрченко Євгенія. Теперішні: проза. – Вид. О.О. Євенок. 2019. – 64 с.
Це неможливо назвати ознакою абераційної доби, якби навіть і дуже праглося. Здається, що в усі часи поетки намагалися залишити свій слід у прозі. Приміром, Оксана Лятуринська написала чимало чудових етюдів та мріяла про епопею на взір «Волині» Уласа Самчука. Прозу і поезію поєднують у своїй творчості Віра Вовк та Емма Андієвська, які живуть поза межами материкової України. Та й у їхньому рідному краї сув’язь приваблює: Наталія Білоцерківець, Любов Голота, Теодозія Зарівна… Взялися за прозові пера й дещо молодші: Леся Романчук, Леся Степовичка, Ольга Яворська… Їм на п’яти буквально наступають ще молодші: Ольга Атаманчук, Ірина Баковецька, Зоряна Замкова.