Жінка-УКРАЇНКА

Ярина Ка́торож народилась у Винниках (Личаківського району м. Львова) 25 березня 1994 року.

Закінчила Львівську школу мистецтв: курс образотворчого мистецтва і курс фортепіано. Вищу освіту отримала в Українській академії друкарства за спеціальністю «Мистецтво».

Писати почала ще в школі...

Здається, звичайна біографія звичайної дівчини. Хіба таких мало в Україні? Ну,трішки грає на фортепіано, ну щось малює, ну написала декілька віршів... Стане дорослою, – і закрутить її у вирі домашніх справ: чоловік, діти, побут, або серйозної роботи: інженера, лікаря, вчительки... Аж ні, ця дівчинка виявила неабиякі схильності до творчості. І багато чого досягла завдяки своїм дитячим захопленням.

У 2015 році вона була удостоєна спеціальної відзнаки від Дари Корній і Тали Владмирової «Українське сучасне фентезі» в номінації «Романи» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за роман-фентезі «Алхімія свободи». Але це не єдиний роман молодої авторки. Вийшли друком вже дві частини трилогії «Палімпсест», захоплені читачі очікують третьої...

Серед цих захоплених читачів і я. Отже, вирішила поспілкуватися з Яриною, яке люб’язно погодилась на це інтерв’ю.

Затверджено Президією ВГО Українська бібліотечна асоціація 

1. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає мету та завдання конкурсу «Творчий злет: молодий бібліотекар року» (далі – Конкурс), для молодих бібліотечних фахівців, які працюють у бібліотеках України, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування.

1.2. Конкурс організовується та проводиться Президією та Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації (далі – МС УБА) на засадах відкритості, прозорості та гласності щорічно.

2. Мета та завдання Конкурсу

У видавництві «Картуш» побачила світ нова книга Юлії Чернінької «Гільдія м’ясників. Червоногород».

У центрі сюжету – Мартіс Зоря – всесвітньо відомий артист балету. Після складної травми чоловік приїжджає в Заліщики, щоб відпочити й написати книгу мемуарів. Майже з перону він зустрічає дивних людей. Поведінка мешканців міста ексцентрична й загадкова. Усі вони підпорядковуються дивакуватій організації зі скотобійнями – «Гільдії м’ясників». Містяни не люблять чужинців. Сотні років вони оберігають свої секрети й тепер так просто не здадуться. Заліщики мають форму ока. Таких місць у світі – лише три. Це – магічна земля, яка в стародавніх трактатах згадується, як Терра Окулус. Життя у тихому районному центрі тягнулось спокійно й злагоджено, аж поки не приїхав чужинець. Та чи насправді Мартіс там чужинець?

24 учні стали переможцями всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра». Про це повідомили організатори.

Цьогоріч на конкурс надійшло 1425 учнівських робіт у чотирьох номінаціях і двох вікових категоріях: 6-11років, 12-16 років. У змаганні взяли участь учні з усіх областей України. Найбільша конкуренція була у номінації «Краща ілюстрація до творів Івана Франка».

«Конкурс показав дуже високий інтелектуальний і професійний рівень учасників. У кожній з номінацій працювало по 6 фахових членів журі – відомі театральні діячі, письменники, художники, мистецтвознавці, професори та викладачі ЗВО, музейники та франкознавці з України та з-за кордону. За рейтингом балів було визначено по три переможці у номінації «Поезія», «Проза», «Драматургія» і «Краща ілюстрація до твору І. Франка» та у двох вікових категоріях відповідно. Також свої спеціальні призи підготував для учасників і онук Каменяра Роланд Франко», – зазначила координатор проекту Ольга Нижник.

Список переможців:

Рушник у своєму побутовому та сакрально-обрядовому втіленні пройшов не одне тисячоліття і акумулював семантику як власне полотна, так і візерунку, яким декорований. Навіть за відсутності візерунку рушник виконує обрядову роль і є носієм повідомлення, знаком, у вузькому розумінні – мовою.

Залежно від своєї ролі рушник поділяється на різновиди, назвемо лише кілька з них – «утеравник» (рушник для витирання рук»), «підперізник», «образóвий» («божий рушник», «божник», «покутний рушник») - рушник, яким прикрашаються ікони в хаті, «сповивач», «вінчальний», «батьківський» (яким перевʼязують вінчальних батьків), «про смерть» тощо.