Жінка-УКРАЇНКА

З часів виходу в світ першої поетичної збірки прилучанки Ніни Заболотної (Костюк) «Втаємничені слова» пройшло 6 років. За цей час пані Ніна встигла вийти заміж, народити синочка Ігната, повернутися після тривалої декретної відпустки в свою рідну міську бібліотеку імені Любові Забашти, в якій вона працює бібліотекарем юнацького відділу – готує дивовижні сценарії, віртуозно проводить зустрічі з цікавими людьми, організовує виставки та конференції…

Вона повернулася з відпустки з великим оберемком нових чудових віршів. Вже зовсім інших, ніж ті, які складали канву її першої збірки – більш зрілих та досконалих.

Історик за фахом, бібліотекар за професією, поетка за покликанням…

Людина й сама не підозрює, як багато вона може повідомити світові про нього і людей, беручи до рук олівця. Презентуючи читачеві свої нові вірші, поет презентує пошуки своєї душі.

А справжня поезія, буцімто втрачений рай, – вона повертає нас самих до себе, примушує Галактику крутитися в іншій бік.

2019 рік – справді особливий для відомої українсько-білоруської письменниці – прилучанки Лілії Бондаревич-Черненко: цього року вона святкує свій ювілей, а також  особливу творчу подію – рівно 20 років тому побачила світ її перша резонансна книга «Зона грає блюз».

Відтоді в її творчому доробку вже 17 книг, більшість з яких я мав честь редагувати та перекладати з білоруської мови українською. До слова, пані Лілія вже десять років вільно і гарно пише українською, і я безмежно радий за неї.

Письменниця зібрала на свою ювілейну мистецьку імпрезу «Спочатку було Слово» тих, хто був із нею всі ці роки, підтримував її та допомогав. Для них вона й  презентовала  дві  своїх нових «дитини» – поетичні «Фрески» та прозового «Янгола на порозі».

У Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені В. Короленка відбулося ювілейне літературно-мистецьке свято «Примчу на білому коні» з нагоди 55-ліття українського письменника і журналіста Сергія Дзюби та 40-річчя його творчої діяльності.

Хоча була п’ятниця, післяобідня пора, коли люди зазвичай уже лаштуються провідати своїх близьких чи просто відпочити, на це свято чернігівці прийшли. У залі виявилося людно, а головне – з самого початку створилася напрочуд тепла, невимушена та затишна атмосфера. Взагалі, ювіляр принципово відмовився від будь-яких дифірамбів на свою адресу та нудних і пафосних доповідей-промов, запропонувавши натомість цікаві й оригінальні концертні номери.

Почалося свято несподівано – з презентації відеокліпу на нову пісню Сергія Дзюби «Примчу на білому коні» (музика композитора Петра Лойтри) у виконанні народного чоловічого вокального квартету з Полтавщини «Пісенне джерело». Ці артисти – справжні подвижники, які люблять і чудово популяризують українську пісню. Ось і нещодавно вони представили творчість С. Дзюби на Всеукраїнському святі «Осіннє золото», яке щороку проводиться на Пирятинщині для вшанування незабутнього Дмитра Луценка (автора таких шедеврів, як «Мамина вишня», «Як тебе не любити, Києве мій», «Осіннє золото»), до речі, земляка добродія Сергія.

Книжкову новинку «Секрети українського щастя, або хюґе по-українськи» відомої тернопільської письменниці Ірини Мацко було презентовано днями в рамках 26 Форуму Видавців у Львові.

Що таке щастя? Яке воно і чи взагалі українці щасливі? Від чого залежить українське щастя? Добробуту, сімейного затишку, кар’єрного зростання?.. Що вважали щастям наші прадіди та які рецепти зоставили нам? Чи у буденній віхолі вміємо взагалі бути щасливими? Коли нам добре, затишно, спокійно, «хюжно», як кажуть данці?

«Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи» Міка Вікінга відкриває секрети, відомі й нам. Мені пощастило бути на презентації цієї праці та познайомитися з автором, який досліджує щастя багато років, і створив цілий інститут щастя! У нас теж воно є, бо живе в нашій голові, а не де-інде!.. Та чи помічаємо його, сповнюємось ним, вміємо черпати навіть із маленьких дрібничок, чи опанували мистецтво збирати крупинка до крупинки оті особливі моменти, що роблять нас щасливими тут і зараз? Дрібні росинки щастя виблискують поруч… Зачаровують, ваблять… Та ми, засліплені клопотами, заглиблені в болото щоденних проблем, не помічаємо їх. Оминаємо. Відмовляємось. Не дозволяємо собі бодай на мить забути про все і стати щасливими… Чому?

Вперше в Україні, у популярному чернігівському видавництві «Десна Поліграф» дуже ошатно надруковано славетний роман «Мертві блукають пісками» видатного казахського прозаїка Роллана Сейсенбаєва (у перекладі знаних українських письменників та перекладачів – Тетяни Сидоренко, Олега Гончаренка, Сергія Дзюби та Ярослава Савчина), котрий здобув визнання в багатьох державах.

Українське видання книжки організували Міжнародна літературно-мистецька Академія України і Міжнародний клуб Абая (Алмати) за сприяння Казахського національного університету імені аль-Фарабі та Національної Академії наук Республіки Казахстан.

Пропонуємо вашій увазі відгук на цю книжку письменника, перекладача, президента Міжнародної 
літературно-мистецької Академії України Сергія Дзюби.