Жінка-УКРАЇНКА

Комісія з присудження Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича з 1-го червня до 10-говересня 2020 року приймає заявки на відзначення творів.

Твори, що подаються на номінації Премії, мають бути опубліковані (оприлюднені) у завершеному вигляді (книга) протягом останніх трьох років, але не пізніш як за три місяці до їх висунення на здобуття Премії, мати позитивні рецензії в критиці, літературних журналах, засобах масової інформації.

На здобуття Премії подаються:

- клопотання про присудження Премії;

- завірений протокол засідання, на якому було прийня торішення про висунення твору на здобуття Премії;

- власне сама книга (у трьох примірниках);

- рецензії, статті, відгуки про твір номінанта (ксерокопії).

21 травня з ініціативи Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (м.Івано-Франківськ) та Ізмаїльського державного гуманітарного університету відбулася онлайн-конференція “Україна моя вишивана: етнокультурний та освітньо-виховний потенціал української вишиванки”. Захід присвячено Всесвітньому Дню вишиванки.

Організатори та модератори заходу – Наталія Богданець-Білоскаленко, доктор педагогічних наук, завідувачка відділу навчання мов національних меншин і зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України та  Інна  Червінська, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач творчої навчально-наукової лабораторії «Гірська школа Українських Карпат» ДВНЗ «Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника».

13 березня письменнику, поету, перекладачу, публіцисту, патріарху Бу-Ба-Бу Юрію Андруховичу виповнилося 60 років. У його рідному Івано-Франківську річницю відсвяткували перформансом "Підземного переходу Ваґабундо", натомість у Києві відбулося декілька різноманітних заходів, найпримітнішим з яких виявилася зустріч, організована 15 березня Ярославом Карпцем у одній із затишних подільских кав’ярень. 

Сам пан Юрій під час святкування перебував у Польщі на репетиції з гуртом "Карбідо", але на прохання організатора записав відеопривітання, в якому подякував за те, що захід відбувся і сказав, що планує зустріч через декілька місяців. "Я сподіваюся, що вам вдалося зібратися. Хочу передусім висловити свій жаль, що у цюхвилину не можу бути середваc.[...] Я дуже радію, що ви вшанували цей день і присвятили час моїй особі, й хочу домовитися про нашу наступну зустріч..." 

Ольга Рєпіна,
м. Дніпро

(про електронний збірник «Йому тринадцятий минало»,
упорядник Еліна Заржицька, 2020 рік)

У теперішній час гостро постає проблема створення умов для ефективної соціалізації ітей молошого шкільного та піліткового віку, оскільки мова йде про переломний етап онтогенетичного розвитку і його значимість для благополуччя та особистісного розвитку в поальшому житті. Причому поєднання особливостей дитини з певними властивостями соціальних систем, з якими їх знайомить школа та життя взагалі, надає можливість реального становлення тієї або іншої специфічної психічної структури (стресостійкісті, толерантності, специфіки сприйняття інформації, сенсожиттєвих орієнтацій тощо).

Міжнародну мистецьку премію імені видатного українського художника Сергія Васильківського (1854-1917) заснували міжнародна громадська організація «Чумацький віз» із Волині та об’єднання українських літераторів «Криниця» із Придесення – з метою гідного вшанування Сергія Васильківського, активної популяризації в Україні і за кордоном талановитих сучасних художників, наукових досліджень мистецтвознавців та публікацій письменників і журналістів, присвячених мистецтву.

Сергій Іванович Васильківський – український живописець, пейзажист, баталіст. Його дід-чумак, який походив із козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати – любов до народних пісень. Навчався в Академії мистецтв. За картини, в яких передав чарівність української природи, одержав золоту медаль і можливість вдосконалюватися за кордоном. Він жив у Франції, багато працював та виставляв свої твори в Паризькому салоні. Подорожував Англією, Іспанією, Італією, Німеччиною, Південною Африкою. Ці мандри зміцнили намір художника спрямувати свій талант на розвиток українського мистецтва.