Десь у першому чи другому класі я мріяв стати колієм. Правдивіше, до цієї мрії мене заохочував дядько Митро — далекий батьків родак, підтоптаний парубок, а заодно і колгоспний тракторист, і неперевершений мисливець і, зрозуміла річ, різальник свиней.

До цього дня в нашій сім’ї готувалися зарані: мати мила трьохлітрові  слоїки, миски та ночви, діставала нехитре спорядження для начиння ковбас і кров’янок, батько ще звечора скинув із вишок хліва добротну солому та кілька снопиків льону, принесених із поля спеціально для смаління кабанця. Я теж прокинувся рано, щоб не проґавити дядька Митра.

Як передає Укрінформ, про це повідомили в провінційному уряді Саскачевану.

«Провінційний уряд визнає великий та різноманітний внесок громадян українського походження та визнає 2016-ий роком саскачеванських українців», - зазначили в уряді.

Рєпіна Ольга. НАШ ЗАСІБ МАКРОПУЛОСА. – Х.: Мачулин, 2015. – 180 с., з іл.

Літературні критичні відгуки, зібрані у книзі Ольги Рєпіної «Наш засіб Макропулоса», покликані глибше познайомити читачів із творчістю відомих українських авторів, зокрема дніпропетровських, а також україномовних авторів, які живуть за кордоном.

Книгу рекомендуємо для прочитання поціновувачам сучасної української літератури різного віку, охоплюючи підлітковий і юнацький, оскільки вона формує  уявлення про твори авторів, які засобами художнього слова розкривають природу змістотворних складових людського життя. Тому, у книзі приділено увагу таким необхідним у критичній сфері моментам, як-от: патріотичне й естетичне виховання, психологічні особливості сприйняття тексту, а також особистісні характеристики реципієнта.

Вже Новий рік дзвенить 
На наш поріг – ступає. 
Най українців всіх 
Лиш щастя обіймає. 
І запах хвої ніздрі вже лоскоче. 
Хай збудеться все те, що кожен хоче.

Кудись втікає сонце в надвечір'я, 
Іде за обрій і донизу нахиля. 
А в небі загораються сузір'я, 
Та місяць ніч на волю визволя. 
Скарби небесні – зорі самоцвіти, 
Зірки-сузір'я – вишиванки квіти. 
Згори, на землю, блиск свій надсилають. 
Дівицю ніч, мов перли прикрашають. 
І ніжиться та ніч в яскравім зорепаді, 

21 січня – 8 лютого 2016 року

Відкриття – 21 січня о 18:00

Організатор: Центр Української Культури та Мистецтва. 

Представлена в експозиції ексклюзивна колекція гобеленів, малярства та живопису перевершить усі найсміливіші очікування своєю вишуканістю, витриманим у національному стилі глибинним проникненням у закодований світ древньої символіки і знакових систем, філософським осмисленням буття, багатством нових ідей та сміливих інтерпретацій, яскравою національною колористикою і справжньою красою.

Ще в 2000 році незабутній Джеймс Мейс звертався до нас із мудрим застереженням: «Це сувора діалектика – щоб піти далі, треба знати, звідки йти. Щоб стати європейцем, треба стати українцем. Щоб стати громадянином світу, треба стати українцем і європейцем. І цей шлях самоідентифікації треба пройти. І починати сьогодні і тепер, бо завтра буде пізно».

Як ніхто інший, Мейс розумів згубну роль масового послаблення національної свідомості серед українців і вважав завдання дерусифікації не менш важливим для майбутнього країни, ніж декомунізація.

Маркіян Свято «Горобина» (2015). О. Злотник, М. Мельников.

Маркіян Свято «Спогад», муз. Павло Дворський, сл.Олександр Матвєєв, укр. текст Галина Калюжна.

«Царівна Несміяна» – саме так при нашому скорботному сьогоденні називався спектакль у територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, який наприкінці  грудня 2015 р. побачили і три відділення терцентру, і співробітники. Сьогодення таке, що не хочеться сміятися, а тільки сумувати... Але життя є життя, і незламні люди поважного віку, і мужні соціальні працівники особливо потребують турботи, підтримки і новорічного настрою.

Україну можна відкривати по-різному: хтось–мандруючи з рюкзаком за плечима, насолоджуючись природою, хтось перетинає українські простори потягами й на автівках, а комусь достатньо обмежитися екраном телевізора. Я побувала в різних куточках країни, практично, за один день завдяки альманаху «Поетична топоніміка». Дякуючи Любові Сердунич, як редактору-укладачу, та авторам збірника художніх поетично-прозових творів про населені пункти України, читач має можливість дослідити як маловідомі стежки різних регіонів країни, так і пройтися вулицями та проспектами її великих міст.У цій книзі моя країна виглядає, мов сонячне коло, оскільки задіяні автори зі сходу й заходу України, з півночі та півдня, тобто, дочитуючи останні сторінки цього видання, складається абсолютно цілісна картина, як на мене, естетичного сприйняття нашої країни.