Український поет Олег Лишега помер у реанімації у Києві. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив літературний критик і журналіст Юрій Кучерявий.

«Жар згас.. Andriy Drozda щойно подзвонив і сказав, що Олег Лишега - Oleh Lysheha помер. Хай з Богом спочиває.. Вічна пам'ять Майстру!», - повідомив він.

Кілька днів тому лікарі встановили діагноз – двостороння пневмонія. Активісти активно збирали кошти на його лікування.

Олег Лишега - український поет, драматург та перекладач. У 2000 році Лишега та Джеймс Брасфілд одержали нагороду ПЕН-клубу за переклад англійською мовою збірки "Вибрані вірші Олега Лишеги" (англ. The selected poems of Oleh Lysheha). Книга Лишеги "Друже Лі Бо, брате Ду Фу" в 2010 році увійшла до довгого списку премії української служби ВВС "Книга року".

Написана у 2006 році, це була, мабуть, перша історія про дівчину з нашого світу, що потрапляє у інший в якості нареченої правителя. Після відмови російських видавництв, роман було викладено на сайті «Самвидав», звідки він розійшовся по більшості інтернет-бібліотек і одразу став популярним серед поціновувачів романтичного фентезі. Перша версія «Нареченої імператора» довгий час очолювала топ-ліст відомої бібліотеки romanticfantasy.ru і до цього часу постійно в ньому присутня.

Пізніше подібних історій з'явилося дуже багато, були видані навіть пародії на "Наречену". Але оригінальна наївно-казкова історія, в основі якої – вічний сюжет про красуню та чудовисько, досі отримує відгуки читачів, які хотіли б бачити цей роман у вигляді книги.

Український поет Тарас Федюк, президент Асоціації українських письменників (з 2000 року), вийшов із складу журі "Книга року ВВС". Про це повідомляє "Українська літературна газета".

Літератор так коментує своє рішення: "Цього року більшість членів журі запропонувало абсолютно неприйнятне для мене рішення. В обох номінаціях, а особливо в "дорослій", були книжки значно сильніші од оголошеної переможцем книги Софії Андрухович. Можу назвати лише декілька прізвищ авторів таких книг: Василь Шкляр, Сергій Жадан, Ярослав Мельник, Андрій Кокотюха, Артем Чапай. Список можна і розширити.

Крім того, м'яко кажучи, дуже дивним здалось, що книжки талановитих і відомих письменників Володимира Даниленка і Галини Пагутяк не втрапили навіть до довгого списку, сформованого безпосередньо редакцією ВВС.

В царство Максиміана, нечестивого царя римського був на сході один чоловік знатний і багатий і славний, на ім’я Діоскор, родом і зловірством — еллін, котрий жив в Іліополі. Мав він доньку на ім’я Варвара, котру беріг як зіницю ока, бо не мав більше дітей, а лиш її одну. Коли почала підростати, стала з лиця вельми крaсна, і не було рівною їй за красою дівчини в усій тій країні.

Тому отець її збудував для неї високий стовп вигадливої будови, а на стовпі влаштував помешкання прекрасні, і в них зачинив доньку свою Варвару, приставивши до неї добрих виховательок і рабинь, бо мати її вже померла. Зробив це, аби не бачили такої її краси прості та низькородні люди, бо вважав їхні очі недостойними бачити прекрасне обличчя доньки його. Живучи в тій палаті на високому стовпі, отроковиця втішалася, дивлячись з висоти на верхнє і нижнє творіння Боже — на світлість небесну і на красу земну.

Увага! Презентація книги «Мадонна Майдану», автором якої є молодий поет, керівник літературної студії «Бистрінь» ім. Нестора Чира Олександр Букатюк, відбудеться 21 грудня о 13.00 в приміщенні часопису «Галичина», вул. Січових Стрільців, 25 (м.Івано-Франківськ).
Ось як про книгу відгукується Євген Баран, голова ОО НСПУ, літературний критик, літературознавець: 

«Ця збірка мала би стати знаковою для нового покоління українців. Ця збірка мала би стати книгою-закликом, книгою-сумлінням, книгою-вірою. Але, якщо навіть цього в силу різних причин не станеться, досить бути того, що вона написана і цей поет є моїм братом по крови. Так колись вітав Микола Вінграновський Павла Вольвача. Так собі дозволю привітати цього поета я. Нехай Бог вибачить мою гординю, бо відає, що йдеться мені не про себе, а про Українське Слово, яке здобулося ще одного Воїна».
 

У Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбулися два професійні тренінги для педагогів, які працюють в експериментальних загальноосвітніх навчальних закладах за проектом «Медіаосвіта».

Вчителі навчилися працювати з мікрофоном, враховувати технічні складності запису голосу, роботі в програмах з обробки та монтажу звукових файлів, особливостям створення аудіокниг та аудіопостановок для одного й кількох голосів тощо.

Усією цією інформацією надалі вчителі зможуть поділитися зі своїми учнями заради створення якісного медапродукту, який сприяє розвитку творчих здібностей та, одночасно, популяризації книги і читання в Україні.

Хто ж з нас не любить отримувати добрі вісті?! Ми їх теж любимо. Більше того, часто отримуємо, завдяки вам, наші друзі і шанувальники порталу «Жінка-УКРАЇНКА». Ось і цей тиждень почався гарно. Юрію Багрянцев (тато письменниць Анни Багряної і Олени Багрянцевої), презентував нам примірник журналу «Українка в світі» - пресовий орган СФУЖО (Світової Федерації Українських Жіночих Організацій) №3-4 і несподівано та неочікувано побачили там інформацію про нашу «Материнську молитву», яка побачила світ майже рік тому, але й нині актуальна і дуже нам дорога.

Окрім інформації про збірку, в журналі розміщено й поезії Наталії Крісман, Галинки Верховинки та Оксани Маковець.

Вдячні за промоцію нашої «Материнської молитви» за межами України редакційній колегії цього числа Олександрі Фаримі, Мирославі Маличок, радактору Орисі Сушко та всім добрим людям, які мають до цього стосунок.

Також вже декілька днів маємо можливість читати новий, коронований у цьому році роман письменниці з Хмельниччини Оксани Радушинської «...Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва», який надруковано у №44 Всеамериканської української незалежної газети «Час і Події». Він про кохання, війну із загарбниками та амулет волхва.

Юрій і Тетяна Пероганичі

Ця авторка перебуває у постійному коловороті молодої поезії Чернівців, але знаходить час, аби побути з собою і роздивитися своє життя зблизька. Пише вірші українською та англійською мовами і багато про що мовчить в тексті, хоча то читається – видно, що пише вона і серцем. Ірина Манжос – поетка, перекладач, учасниця арт-об’єднання «Поверх буденності» при міському Будинку естетики і .. і гармонійна людина, яка, певно, на це життя дивиться через якісь кращі за рожеві окуляри – бо не бачить марних ілюзій, але й не бачить непотрібностей: у її світі затишок. В інтернет-мережі відома під літературним псевдо Айва – щось у тому є, її вірші правда надають смаку думкам. Ірина Манжос – читаймо, думаймо – у похмурі дні хочеться затишку, в тому числі і в поезії.

****

Можна на світі усе пізнати.
Можна в житті усе зрозуміти.
Якими б не були координати,
Чиїми б не були орбіти.
Відчуваєш світу всю магічність.
І тихо так у ньому, ніжно так.
Бо комусь ти є точно
вічність.
Бо комусь ти є точно
знак.

У Старокостянтинові, що на Хмельниччині відбувся благодійний концерт на підтримку 7-го батальйону Добровольчого Українського корпусу Хмельницької області. Концертну програму для городян подарували професійні співаки, музиканти, літератори з волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня». А організатором акції виступив місцевий осередок громадської організації «Правий сектор» і його керівник Павло Слободенюк.

Звісно, кожен з нас у різний спосіб вже долучався до схожих акцій, бо їх організовується не мало. І ще не раз доведеться долучитися. Просто тому, що своїх на війні не кидають. Просто тому, що чужих там немає. І в нас не буде другого шансу не віддати ворогу свою країну.