Цю відзнаку у 2005 році заснували Волинське товариство «Світязь» і ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» за сприяння Національної спілки письменників України, Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України та міжнародних громадських організацій.

З 1 листопада 2014 року засновником цієї премії стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України (президент Сергій Дзюба), котра об’єднує 155 відомих письменників, перекладачів, журналістів та науковців із 55-ти держав світу.

Серед лауреатів цієї почесної нагороди за минулі роки – Іван Дзюба, Юрій Мушкетик, Микола Жулинський, Василь Голобородько, Михайлина Коцюбинська, Валерій Шевчук, Рауль Чілачава, Михайло Слабошпицький, Кость Москалець, Ігор Калинець, Ігор Качуровський, Віра Вовк, Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба, Богдан Бойчук, Ігор Павлюк, Павло Вольвач, Віктор Неборак, Володимир Шовкошитний, Дмитро Дроздовський, Анна Багряна; Кшиштоф Зануссі, Богдан Задура, Боян Ангелов, Димитр Христов, Імант Аузінь, Рісто Василевскі, Бенедикт Дирліх, Ріта Кіндлерова, Ауезхан Кодар, Віра Чорний-Мешкова, Сограб Рагімі, Сейран Сулейман, Інга Крукаускене та інші відомі письменники, науковці, перекладачі, журналісти, громадські діячі і меценати – з України, США, Великобританії, Німеччини, Канади, Італії, Швеції, Болгарії, Чехії, Польщі, Сербії, Македонії, Латвії, Литви, Ізраїлю, Грузії, Росії, Казахстану, Білорусі та Бразилії.  

Не раз жалкую, що журнальний вік такий короткий, а сам журнал – порівняно із книжкою – безпрезентаційний, недарчий тощо. Найбільше скривджені тут реальні місячники, як ото львівський «Дзвін». Але нині гортаю аж три найсвіжіші його зшитки (2018, чч. 3–5) – чи не нагода притримати увагу, навіть у реляційному сповіщенні про них, на слові самобутнішому, ніж перебіжне (з номера в номер); дещо виснувати про запас, часовий?..

Зшиток березневий – суціль молодіжний, з обличчями десь від 16 до 35. І два «вікових винятки»: Петро Сорока з ґрунтовним есеєм, про творчість талановитої школярки-тернополянки Христини Ковальчук (її ж – ілюстративний простір, «Галерея…»), та головний редактор «Дзвона» Юрій Коваль із короткою післямовою. Авторів стільки, що саме читання прізвищ і назов творів може вибити сльозу… Це велика багатожанрова хвиля, на гребені якої встигаєш завважити добре осмислені та прочуті верлібри Назара Данчишина, Катерини Міщук (ямби також), Ростислава Кузика (особливо його!), Мар’яни Гоїк, Івана Радика; несподівано глибокого негуманітарія, військового медика-інструктора, американця в Україні Рассела Вінгейта (перекл. А. Середюк). Серед речей прозових (превалюють новели й образки) запам’ятовуються геть збитошна, «технологізовано-сленгована» спроба роману Артема Бебика «Тихий дім», світоглядне фентезі Віталія Романа «Остання подорож деміурга», сюжетно-екзистенційна оповідь Артема Поспєлова «Листопадові пагорби»; згадаю ще Андрія Олеськіва, Станіслава Новицького, Романа Сліпокоєнка, Сергія Микитюка, проза яких ближча до традиції. Постійну рубрику «Розмисел» посіла Олена Касяненко, витворивши своїми граційними «Листами до незнайомця» певну альтернативу донедавнім у ній текстів. Високий рівень особистісного концепційного мислення продемонстрували Андріана Біла в розвідці «Василь Стус, народжений під зорею місійності», Марія Перепічка (рецензуючи роман В. Гранецької «Мантра-омана»). А загалом, маємо доволі переконливе свідчення, що «українська література не втомилася від свого майже тисячолітнього тривання» (Ю. Коваль).

Світ побачила нова книга дитячої письменниці Галини Буділової (Теличук) «На добраніч, Сонечко!». Це – збірка із 16 авторських колискових, які допоможуть мамам запрограмувати малюка на відновлення після насиченого емоціями дня, на видужання, на подолання страхів, а також зігріти його своїм теплом і материнською любов’ю, яка має магічну дію. Книгу проілюструвала талановита художниця і мама двох діточок Аліна ЛОБАНОВА.

«Робота над ілюстраціями до збірки стала справжнім вибухом емоцій! Мені хотілось передати усю ніжність та турботливість маминих почуттів. Часто образи приходили у снах… - розповідає художниця. - Головним критиком виступила моя донечка Даринка. Це вона порадила ввести до ілюстрацій отого сірого кота, що всюди з'являється. Це наш кіт МарсJ. Книгу «На добраніч, Сонечко!» я лагідно називаю «наше дитятко», адже це щира любов мам, які вклали свою душу у створення книги.»

(замітки самовидця)
Ніна Головченко

Нарешті! Нарешті ми з Наталкою потрапили на Міжрегіональний вокально-інструментальний фестиваль «Сучасний світ» у Богданівці. Ці «кіловати звуку», як виголосили ведучі свята живої музики, уже вшосте зібрали у липні  вокально-інструментальні ансамблі насамперед сільських (але не тільки!) громад.

Проте, ми потрапили вперше, бо як приїдеш у село до матері, то не знаєш, за що хапатися: чи за сапу, чи за віник, чи за кухонні клопоти.

Але оскільки захід розпочинається о 9-й годині вечора, то ні мати, ні бур’ян на городі, ні немитий посуд не чинили спротиву нашому бажанню отримати кілотонни позитивних емоцій від музичної літньої тусовки в центрі села.

Отож, пішли ми з Наталкою до сільського клубу.

Не люби Україну, як матір стареньку,  –                             
бо надходить той час, і його не минуть,
коли стулить повіки натомлені ненька
і піде від дітей у незвідану путь…

Не піднімеш на ноги вмираючу матір,

хоч сльозами обмиєш,і будеш тужить.

Батьківщину,так само, нелегко втрачати –

і не дай нам, Господь, щоб до того дожить.

 

Полюби Батьківщину,  як рідну дитину!

Як весняну надію, майбутнього цвіт:

хоч хворіє дитина, та мама повинна

все, що тільки можливо, для неї зробить.

 

Материнська турбота лікує, навчає,

стереже від лихого, плекає дитя,

і пишається ним, як воно підростає

повне сили, наснаги, любові, життя.

 

Підіймай аж до сонця, до неба дитину,

щоб ніколи їй світ не затьмарила тінь.

Як дитя – найрідніше  – люби Україну!

Хай здорова зросте для нових поколінь.

Творча зустріч з письменниками сьогодення, презентація книжкових новинок, дискусії та лекції. У Дніпрі визначали літературні орієнтири для молоді. Практичні поради давали автори-сучасники з різних регіонів України.

«Семінар «Орієнтири молоді в літературі: класики і сучасники» простує Україною. І нарешті дістався Дніпра. Це визначна культурна подія, яка свідчить про державну підтримку нової української книжки, сприяє самореалізації творчої молоді. Усі бажаючі могли поспілкуватися з письменниками сучасності, дізнатися про актуальні літературні тенденції та ознайомитися з видавничими новинками. Зустріч дозволить налагодити культурний діалог і розширити культурно-мистецький світогляд», – розказала начальник управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації Наталія Першина.

Комісія з проведення конкурсного добору на посаду директора Українського інституту книги обрала нову очільницю установи. Нею стала президентка львівського Форуму видавців Олександра Коваль

Усього на посаду директора УІК претендувало 8 кандидатів: Наталія Букіна, Андрій Гажаман, Оксана Гайдук, Олександра Коваль, Альона Савінова, Георгій Саприкін, Людмила Фіть та Олег Хома.

До складу комісії увійшли: Віктор Круглов, Олександр Красовицький, Ігор Малковський, Богдан Скубко, Андрій Пучков та Олексій Сінченко. 

За кандидатуру Олександри Коваль проголосвали 8 з 9 членів комісії.

Сергій ДЗЮБА,
президент Міжнародної 
літературно-мистецькоїАкадемії України, член НСПУ,член НСЖУ

Рецензійний відгук на книгу Олега Гончаренка «Криму тамований скрик», в-во «Люкс», Мелітополь, 2018р.

І так… у мене перед очима нещодавно прочитана, скромна за оформленням мало не до, мабуть, вимушеного пуританства, але дивовижна за своєю енергетичною та змістовною наснаженістю книга поета і перекладача з Мелітополя Олега Гончаренка «Криму тамований скрик… (з кримськотатарської поезії)». Така собі «захалявна книжка борця за свободу» – шостого формату у м’якій, проте, насправді, сонячно-теплій обкладинці. 

«Читати книги треба так само, як вони пишуться – поволі і вдумливо…»  – писав колись Генрі Девід Торо.
Прислухаймося ж до ним сказаного. Бо читання пропонованих нам поезій вимагає від читачів і розважності, і мудрості, і здатності до співчуття, і леткості душі.

Львів'янка Вікторія Галамага продовжує творити справжні дива, прославляючи Україну красивими, оригінальними виробами.

Пропонуємо вашій увазі фото робіт з проекту 2018 року " Відродження мистецтва збивання повсті".

Натискайте на фото для їх збільшення і отримуйте насолоду від цієї справді неймовірної краси, яку можна замовити для себе безпосередньо у майстра:

https://www.facebook.com/galavitavi

25 липня 2018 року о 17:00 запрошуємо киян та гостей міста на каву з присмаком поезії в Національний музей літератури України (Київ, вул. Богдана Хмельницького,11 (метро Театральна)).

В цей чудовий літній день на вас проллються свіжі дощі поезії від Тетяна Череп-Пероганич та Оксана Радушинська. Нам, дорогі наші, є що нового розказати, почитати. Охоче поділимося найсокровеннішими поетичними мелодіями.

А мелодії гітари гостя вечора, композитора і виконавця Юрій Старчевод (Yurii Starchevod), звучатимуть ніжно і щиро віршам в такт.

Ми всі разом натхненно зігріваємо цей світ світлом Слова. Прийдіть, зігрійтеся в цьому непідробному світлі. Чекаємо всіх!!!