– Олександре Івановичу, поясніть, будь ласка, чому літератори так прагнуть стати членами Спілки письменників, а ті, кого туди не приймають, створюють альтернативні організації-асоціації, конгреси тощо. Може, це робиться з міркувань престижу? Мовляв, якщо ти не в Спілці, то ніби й не справжній письменник, а самозванець, аматор чи навіть графоман. Чи перебування в лавах Спілки дає певні матеріальні чи якісь інші житейські вигоди?
Настала осінь. Листя навкруги все більше наливається золотом і багрянцем і – опадає. Але так хочеться ще хоч трішки тепла і сонця, бодай крапельку весняно-літніх барв. І де ж їх віднайти, ті барви, ті яскраві уламки літа і весни? У музеї. Так, так. У музеї. 17 жовтня 2014 року у приміщенні Національного музею медицини України відкрилася персональна виставка Інни ВАЛІТОВОЇ «Кохання поза часом».
Інформуємо Вас про те, що нині оприлюднено лонг-лист II-го
міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора"
З 20-го травня по 31 жовтня відбувався прийом робіт на Конкурс.
Загальна кількість поданих заявок — 2547.
Більшу частину з них було відхилено через невідповідність матеріалу
зазначеній темі.
Незабаром Національну спілку письменників України очолить новий голова. Обиратимуть в кінці листопада, але вже сьогодні письменники обговорюють між собою, хто це може бути. Бо дуже важливо, аби ватажком еліти українського письменництва стала людина слова і діла, послідовний реформатор, комунікабельний, ініціативний, дієвий керівник.
З цього приводу спілкувалася із Сергієм Пантюком – відомим письменником, видавецем, громадським діячем, секретарем Національної спілки письменників України, головою її приймальної комісії. На сьогодні він – один з реальних претендентів на посаду голови НСПУ.
– Пане Сергію, Ви один з кандидатів на посаду голови НСПУ. Що підштовхнуло Вас до прийняття даного рішення, особливо в такий непростий для країни час?
Сьогоднішнього похмурого осіннього вечора неймовірне тепло панувало в стінах київського лялькового театру притч «Mammals» , де звучала поезія і гітара, а у каміні тихо потріскували дрова, вогонь від яких зливався з вогниками поетичного слова.
Своїми одкровеннями ділилися Євген Дерев’янко, Христина Долинська, Ольга Зозуля, Тетяна Череп-Пероганич.
Один з віршів Ольги Зозулі чудово інсценізували Юлія Зозуля, Христина Долинська та сама авторка.
Улюблені твори читали й інші учасники вечора.
Зараз можна часто почути повідомлення про нові книги, які розповідають про історію великих і маленьких українських сіл. Їх авторами, зазвичай, бувають журналісти, краєзнавці, але не тільки вони. Нещодавно вийшли з друку книги про села Наумівку та Козацьке Бобровицького району Чернігівської області.
Громадська організація «Оберіг-Чернігів» та Волинське товариство «Світязь», з метою розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, перекладачів, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів, за сприяння Національної спілки письменників України та міжнародних громадських організацій, заснували 1 березня 2011 р. міжнародну Літературно-мистецьку премію імені Пантелеймона Куліша.
Тепер відчути себе на сцені театру зможе кожен у столичному метрополітені. 6 листопада 2014 року о 21.00 в Київському метрополітені на станції «Театральна» відбудеться відкриття першої в Україні 3D інсталяції із зображенням театральної зали. Площа малюнку у підземці складе близько 40 квадратних метрів.
«Метрополітен – місце, де кожен з нас проводить досить багато часу. Звичайно найголовніша наша задача – безпечне перевезення пасажирів. Однак нам також хочеться, щоб людям було цікаво. Сьогодні ми відкриті для новаторських ідей», - підтримав проект начальник Київського метро Віктор Брагінський.
Війна нас випробовує на міць.
У госпіталі мало вільних місць.
Навколо більше виплаканих сліз,
А нами повсякчас керує злість.
Лікує рани хлопець – із простих.
Він, може, був би радий чути тих,
Хто все найкраще гостям віддавав
І наче стільки часу «годував».
Він, мабуть, міг би обійняти світ,
Не думати про «до» – а потім «від».
Йому дається важко кожен рух –
Непросто обійматися без рук.
Існує думка, що справжня література про Майдан з’явиться не раніше, ніж через кілька років, коли можна буде пережиту революцію осмислити, побачити з відстані часу і в історичному контексті. Згоден. Окремі з відібраних новел є слабенькими. Інші – зрілі, цілісні. Зрештою, якщо розібратися, далеко не всі є новелами. Але те й інше мало важить, бо справді важливою є їхня простота, безпосередність, правдивість. Ці новели не є літературним осмисленням Євромайдану, а швидше прямим його слідом, відбитком. І тому навряд чи тексти професійних письменників, що увійшли до книжки, є дуже виграшними в порівнянні із усіма іншими. З точки зору звичайного читача всі вони приблизно рівноцінні й цікаві, незалежно від авторської майстерності.