Слово «вінтаж» увібрало кілька понять. Це і вино певного року виробництва; і суміш стилів, коли старовинні елементи декору вплетені в сучасний інтер’єр… Також це в індустрії моди – предмети минулого у сучасній інтерпретації. Вінтажем називають і вироби із металу, порцеляни тощо, виконані вручну, тобто антикваріат. Навіть у мистецтві фотографії побутує це поняття: відбиток знімку з оригіналу…І ось, уявіть собі, - як усе це втілити в сценічному дійстві? Тобто перенести поняття вінтажу на сцену. Здавалося б, - неможливо! Та відомій українській поетесі Ларисі Петровій й не менш відомому в Україні та за її межами композитору Леоніду Нечипоруку це вдалося! Свідками цієї безумовної творчої перемоги з назвою «Кав’ярня називалась «ВИР» недавно стали численні глядачі у Київському будинку учителя.
Чергова поетична збiрка Iванни Осос «МАКИ ЧЕРВОНI» - це книга-реквiєм Небеснiй Сотнi, чи хронологія Революцii Гiдностi, новий творчий здобуток автора, поданий на читацький загал. Це поезiя, що не дозволить забути тих, хто так невчасно вiдiйшов у вiчнiсть, зiгрiватиме душi, пiдiйматиме нацiальний дух, додасть сили й вiри в неминучу перемогу над злом.
Слава Українi! Слава iї Героям!
Для довідки: Iванна Павлівна Осос народилася в Ніч на Івана-Купала – 7 липня 1965 року на Львівщині, в сім’ї православного священника. За фахом лікар – кардіореаніматолог, кандидат медичних наук з кардіології.
9 листопада в актовій залі ЦДЮТ відбувся творчий вечір з нагоди Дня української писемності та мови. Відзначити свято мови зібралося багато людей, залюблених в українське слово, пісню та поезію. А організаторами виступила міська організація всеукраїнського товариства «Просвіта ім.Т.Г.Шевченка» спільно з газетою «Конотопський край» та засновниками мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА».
— Все-таки дивно влаштований світ, — вкотре переконався п’ятилітній Олексійко. — Ось школярі, відгулявши випускний, б’ють байдики, дивляться телевізор, тобто їдять життя повною ложкою, а ми, як і раніше, ходимо в наш чернігівський дитсадок «Золота жабка»…
— Зате такого балу, як у нас, у жодній школі не було! — згадувала Катруська. — І на мітлі політали, і в кориті станцювали, і з комп’ютерними вірусами потоваришували, і в п’явок та павуків у гостях побули, й навіть застуду та нежить на безлюдну планету запустили…
П’ятилітній Дмитрик, як і належить справжньому джентльменові, час від часу здійснює у чернігівському дитсадку «Золота жабка» різноманітні подвиги: то подарує панночці троянду, то поділиться печивом, то допоможе застібнути неслухняний ґудзик чи зав’язати стрічку. Ось і сьогодні по дорозі в дитсадок він сам запропонував Ганці піднести її сумочку і слухняно пер до самої групи, хоч важила та сумочка, ймовірно, набагато більше від самої Ганки.
Її називають найзагадковішою і наймістичнішою сучасною українською письменницею. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Авторка багатьох книг, які стали класикою. Народилася 26 липня 1958 р. на Львівщині, наймолодша з трьох доньок. Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш – із роду Басарабів, або, як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб). Вищу освіту здобула на філфаці Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка. Працювала в школі, у краєзнавчому музеї, картинній галереї. У Чернігівській міській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського є всі книжки Галини Пагутяк, які користуються неабияким попитом у читачів.
Громадська організація «Чернігівський інтелектуальний центр» провела восени творчі вечори в Україні та за кордоном, під час яких відомі зарубіжні письменники з США, Великобританії, Франції, Бразилії, Болгарії, Фінляндії, Швеції, Італії, Польщі, Сербії, Македонії, Росії та Казахстану урочисто отримали престижні міжнародні літературні нагороди, засновані в нашій державі, – імені Миколи Гоголя, Григорія Сковороди і Пантелеймона Куліша (віднедавна їх співзасновником стала новостворена Міжнародна літературно-мистецька Академія України).
Розкинула ноги по полю дорога,
Чи з пагорбів збігла в шовкову траву,
Розсипав волосся відьмак по підлозі…
Зухвала коза заплелася в покоси…Герой цього часу цитує Плутарха
Чи Будду, чи в буді впадає в ніщо.
І віником блудним шукає облуди,
Чи блуду, чи Бога, чи Бог знає що.Пейзаж вавилонський придумав Вавилов,
Чи вичитав може, чи, може, я сам?..
В коханні мені захотілося стресу,
Дорога розкинула ноги сама…
Своїм я заїхав між них «Мерседесом»,
Під кущ волохатий ввігнавсь до керма.
Чудове свято відбулося 9 листопада в Конотопі на Сумщині. Там вшановували, рідне слово, а також проводили благодійний розпродаж книжок та виробів від конотопських та київських поетіві майстрів, збираючи кошти на видавництво збірки поезій, дитячих малюнків та листів військовослужбовцям, які знаходяться у зоні АТО.
На запрошення організатора заходу, редактора місцевої газети «Конотопський край» Олени Багрянцевої, участь у концертній програмі взяли учасники порталу «Жінка–УКРАЇНКА» – чудові, талановиті, щирі серцем українці Маркіян Свято, Юрій Старчевод, Юлія Качула, які подарували жителям цього прекрасного міста свої улюблені музичні композиції.