Жінка-УКРАЇНКА

 Ах, Одеса! Морська перлино! Привітна, гомінка, весела... А ще – чемна, інтелектуальна, поетична. Особливо це помітно у ті дні, коли в місті відбувається Міжнародний книжковий ярмарок «Зелена хвиля». Тож, коли «Зелена хвиля» підхоплює і несе тебе по знаменитій Дерибасівській – серед яток з новими книгами майже всіх українських видавництв, котрі вийшли друком у 2015-2016 роках, саморобками, іграшками, сувенірами, і ти маєш ледь не на кожному кроці зупинятись і тиснути руку (або й чоломкатися) з друзями та знайомими – отримуєш ні з чим незрівняне задоволення. Навіть забуваєш про ту особливу південну спеку приморського міста. А може, не забуваєш, а просто перестаєш звертати на неї увагу...

Цьогоріч в Одесі «Зелена хвиля» «накрила» місто вдвадцяте. І цей ювілей одесити відсвяткували з розмахом. Розклад заходів було розписано по годинах. Я налічила більше 60-ти, а потім і лік загубила. Перепрошую, але найбільш детально розкажу про ті заходи, які відвідала або брала участь.

Ці рядки незабутнього поета Івана Низового якнайбільше підходять до листопадових пам’ятних дат нашої країни. Автохтон – це корінний житель країни або місцевості; абориген. Саме автохтонами стали почуватися справжні громадяни України в теперішній гіркий воєнний час нашої Батьківщини.

Це перевтілення відчувають і ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, які брали участь наступних заходах листопаду:

Так називався літературно-музичний вечір, проведений в лютому  Дніпропетровською обласною організацією Конгресу літераторів України (ДОО КЛУ) в актовому залі дніпропетровської Центральної міської бібліотеки. Цей захід був присвячений доблесним українським захисникам в зоні АТО і кожному справжньому громадянину України, який (і був, і є) готовий битися за рідну землю до останньої краплі крові, не щадивши себе і свого життя.

Слово «вінтаж» увібрало кілька понять. Це і вино певного року виробництва; і суміш стилів,  коли старовинні елементи декору вплетені в сучасний інтер’єр… Також це в індустрії моди – предмети минулого у сучасній інтерпретації. Вінтажем називають і вироби із металу, порцеляни тощо, виконані вручну, тобто антикваріат. Навіть у мистецтві фотографії побутує це поняття: відбиток знімку з оригіналу…І ось, уявіть собі, - як усе це  втілити в сценічному дійстві? Тобто перенести  поняття вінтажу на сцену. Здавалося б, -  неможливо! Та відомій українській поетесі Ларисі Петровій й не менш відомому в Україні та за її межами композитору Леоніду Нечипоруку це вдалося! Свідками цієї безумовної творчої перемоги з назвою «Кав’ярня називалась «ВИР» недавно стали численні глядачі у Київському будинку учителя.