Вчора ввечері вияснювалось. Вночі вмить вчорашній вітер, втомившись, втих. Вже вдосвіта вверху відсвічувався відблиск. Вись, все видноколо відразу виблакитнювалося. Відлиги відійшли, випогоджувалося. В висілку Вишневому всім вірилось: віхоли, відчувши владу весни, відступили, вмерли, відзимки відійшли. Вирій врешті вертав весну. Відтавали виярки, визеленювались вруна. Видолинок вирунював, веселішав відсоннями. В Ворсклі воскресала вода. Весна, велика вода вселяли віру в високі врожаї.

"Батько перед смертю вирік свій суворий заповіт: синові моєму Тарасові нічого не залишаю, бо йому моя спадщина не пригодиться. З нього вийде або щось велике, і моя спадщина для нього нічого не важитиме, або велике ледащо..."

Під залізними стовпами, що підпирають небо, сидів Ангел і дивився на вузесеньку стежку. Ця вузенька стежечка була призначена тільки для вибраних, для тих, хто мав бути Посвяченим.

Він знав, що колись прийде сюди знову той, хто має взяти у нього Мужність в своє серце і Безграничну Любов до свого народу.

Той, кого вибере Вищий Сущий, з народу вірного йому, для Спасіння інших вірних, розсіяних в боротьбі зі злом.

Таких називають на Землі люди – Пророк.

Вони були Сіль цієї Землі.

Родину співачки, журналіста, поетеси Юлії Качули доля свого часу закинула до Криму, і вона щиро його полюбила. 

Присвята усім борцям за волю України на Євромайдані

Співає Софія Федина. Слова - Лідія Яр, музика - Софія Федина, гітара - Степан Лесняк, звукозапис - Сергій Владарський (Львівська Хвиля), переклад - Орися Трач, відео - творча група ФРАНКО ТВ

Для Надії Нікіфорової, за її власним зізнанням, мотивом створення портрета Тараса Шевченка стало власне постійне відчуття присутності митця поруч: його постаті, літературних героїв, зокрема тих, які є носіями високих моральних чеснот.

Художниця влучно визначила: «…він підказував мені рішення в різних ситуаціях, виховував мої почуття». Останнє мені особливо впало в око як досліднику питання впливу постаті Великого Кобзаря на становлення свідомістних процесів в українському соціумі.

Надія Яківна в черговий раз доводить, заперечуючи тим самим посилені останнім часом антишевченківські висловлювання у сучасному інформаційному просторі, що Шевченко, як знакова постать, залишається незмінною духовною цінністю для тих (незалежно від етнічного походження), кому є близькими такі поняття як толерантність, духовність, історична пам’ять, неперервність поколінь, повага до минулого, любов до батьківщини, як до місця народження і як до явища національно-культурно-історичної специфіки.

Матінко Божа Царице небесна,
Руки складаємо ми у молитві...
Чи отакою чекали ми весну,
Щоб, після крові, та знову у битву?.. 
Ще не усюди схоронені люди,
Ті, кого нищили "беркути" й "тигри",
Ті, кого більше НІКОЛИ НЕ БУДЕ...

Спраглих до крові ІСТОРІЯ ВИТРЕ!!!

Патара Бачія

Веб-порталом «Жінка–УКРАЇНКА» у співпраці з Мистецькою агенцією «Наш Формат» (місто Київ) видано книгу «Материнська молитва. Українки – героям Майдану».

Материнська молитва. Українки – героям Майдану: Поезії / Київ: Видавництво «Наш Формат», 2014, 71 с. ISBN 978-966-97344-8-8

У книзі зібрані поезії, присвячені захисникам України — героям Майдану, які були написані в період з листопада 2013 по січень 2014 року. 

Автори творів – це і відомі поетеси, і звичайні жінки, яким болить доля рідної країни і доля тих, хто став на шлях боротьби за неї. 

З розвитком подій в Україні, які сколихнули не лише країну, а й увесь світ, для публікації на порталі «Жінка–УКРАЇНКА» почали надходити вірші, присвячені подіям на Майдані. Ці твори були написані саме жінками: матерями, сестрами, дружинами, доньками, нареченими тих, хто став на захист майбутнього України і її народу – світле, справедливе, європейське, мирне майбутнє.

Ну що ж, мої рідненькі, вже весна,
Ще трішки, і зазеленіє всюди.
І хоч порожня зараз в нас казна,
Це - те найменше, що згубили люди.
Бо цю весну вже не побачать ті,
Що нам її подарували з вами.
Зима поклала крапку в їх житті,
Не дочекалися дружини й мами.
Майдан вже прибирають від сміття,
Лиш пам'ять залишається навічно
Про тих, які поклали тут життя,
Вони на смерть стояли денно - нічно.
Їх очі зі світлин, такі ясні,
Нам просто в душу дивляться сьогодні.
Про них писатиме народ пісні,
Воістину, вони будуть народні.

Оксана Заверуха

Симбіоз мультиплікації і якісної симфонічної музики в живому виконанні Академічного молодіжного симфонічного оркестру «INSO-Львів» під батутою Фахраддіна Керімова — це особливе поєднання візуального ряду з безпосередніми музичними враженнями, отриманими від добірних зразків оркестрової музики російських класиків — Римського-Корсакова, Глінки, Рахманінова.

Вибір такої програми не випадковий — адже усі ці твори об'єднує яскрава лінія «казкових» мотивів — чарівники, витязі, німфи і ундіни, золоті півники, чужоземні цариці зі сходу — усе це знаходить і своє втілення в музиці, в інструментуванні, в характері передачі образів.