Публікації

Рятівниця з Інститутської: львівська медсестра Марія Матвіїв

Від порталу: Сьогодні вперше розміщуємо матеріал російською мовою. Саме такою є мова оригіналу. Та суть не в цьому. Просто хочеться, аби про цей героїчний вчинок, про цю сміливу жінку дізналося якомога більше людей. Автор публікації Юрій Бутусов (http://life.pravda.com.ua).

Киевский журналист Юрий Бутусов разыскал женщину, героически спасавшую раненных трагическим утром 20 февраля на Институтской.

Об этом он сам написал на своей странице в Фейсбук.

"Как я рад, что удалось ее найти! Потрясающее фото знаменитого французского фотографа Eric Bouvet стало одним из самых ярких впечатлений трагического и героического дня 20 февраля.

"Француженка з Великої Копані мріє про Париж"

У неї – дивовижна усмішка. Ясна, довірлива та щира. І погляд очей – материнський. Наче заглядає в самісіньку душу свого співбесідника, просвічує аж до самісінького дна. І мова – тиха, плавна, риторична. Може, тому до неї так частенько навідуються люди. Завертають на вулицю Степана Вайди, 72, і колишні її вихованці. Приходять поговорити, поділитися своїми приємними і неприємними подіями, життєвими сумнівами. У когось діти підросли. Стоять перед вибором професії. Інші скаржаться – чоловік запив. На очах руйнується сім’я. Як зарадити цьому лихові? Хтось – що потрапив під скорочення. Але ж не так легко підшукаєш роботу. Вік перевалив за 45. До пенсії ще 10 недороблених. Куди податись? Заробітчанкою їхати в Росію, Білорусь або на Захід?.. Почаюють з Марією Савчинець, поговорять, і наче якесь озаріння зійшло: з’явилася свіжа думка і тверде переконання… Лише між своїми людьми варто жити. З часом життя налагодиться. Все стане на свої місця…

У «Пливе кача» міститься історичний код нації

Революція гідності далася українцям дорогою ціною. Досі – більш як півтори сотні людей вважають такими, що пропали без вісти. Досі – в українських та закордонних шпиталях рятують десятки важкопоранених. Досі – навіть на сороковий день після найбільш масового розстрілу людей – 20 лютого – Небесна сотня поповнюється Героями.

І тоді знову на Майдані лунає неймовірно тужливий діалог між матір'ю та сином – лемківська пісня «Гей, пливе кача» у виконанні «Піккардійської терції». Як пісні відкривають коди доступу до історичної пам'яті українців та що тепер робити тим, хто залишився живим на Майдані, – у розмові з солістом вокальної формації Ярославом НУДИКОМ.

Сашко Положинський: Путін не готовий відступити, а ми - пробачити йому агресію

"Ми вже вміємо руйнувати те, що нам не подобається. Лишилося навчитися визначати, що і як ми хочемо збудувати", – зазначив музикант.

 

Тарас Шевченко походить з роду запорізьких козаків – дослідник

У Дніпропетровську вперше презентували масштабне дослідження генеалогічного дерева Тараса Шевченка в регіоні. Серед нащадків Великого Кобзаря за лінією його старшої сестри Катерини, яка виняньчила поета, чимало визначних людей: це відомі лікарі, педагоги, науковці – виявив дніпропетровський краєзнавець Микола Чабан.
 

Життя і творчість Тараса Шевченка пов’язана з Придніпров’ям, зазначають краєзнавці: один із найвизначніших його творів, «Заповіт», кажуть вони, написаний саме тут. На це вказують рядки твору «було видно, було чути, як реве ревучий». «Ревучий», припускають науковці, – це назва найстрашнішого дніпрового порогу.

Михайло Сидоржевський: зберегти Спілку як інтелектуальний і духовний центр української національної культури.

20 березня 2014 в Будинку письменників України відбулось засідання Ради Київської організації Національної спілки письменників України, а також щорічні збори столичної письменницької організації.

Публікуємо доповідь голови КО НСПУ Михайла Сидоржевського.

Шановні колеги!

За рік, що минув від наших попередніх зборів (які відбулися 26 березня минулого року), КО НСПУ зроблено багато. Про це ви щойно почули, і повторювати не буду.

15 років без В'ячеслава Чорновола. Життя і безсмертя у ФОТО

Є легенда, як хтось із радянських слідчих спересердя запитав Чорновола: "Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?" - "Як ким? Редактором опозиційної газети".

25 березня 1999 року в автокатастрофі загинув В'ячеслав Чорновіл. Обставини його загибелі на шосе під Борисполем досі залишаються таємничими. "Історична Правда" пропонує добірку фото, щоб згадати дисидента, політика і людину.

В'ячеслав Максимович народився у грудні 1937 року на Черкащині. За кілька місяців до народження було заарештовано його дядька Петра Чорновола - з заслання він більше не повернувся.

В 1960-му він із відзнакою закінчив Київський університет імені Шевченка (журналістика).

Жінці красивий – квіти і пісні

Прекрасний голос, вишуканий музичний смак.  В її репертуарі пісні в стилі поп-фольк, балади, поп-рок, поп-джаз, блюз, народні, шлягери світової музики. Це – Жанна Боднарук, заслужена артистка України. «За рівнем майстерності Жанна, без перебільшення, співачка європейського рівня і водночас глибоко національна за своєю суттю», – так відгукнулася про її творчість видатна композитор, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Ганна Гаврилець.

Духовний скарб «амазонки» Придніпров'я

У Дніпропетровську завершився Всеукраїнський літературний конкурс Імені Олександри Кравченко (Девіль).

Є якась загадка у стрімкому злеті письменниці. Вона майже не знала учнівського періоду і одразу ж стала кумиром чисельних прихильників красного слова. Її перу належить понад двадцяти романів пригодницького, соціально-психологічного жанру. Наклади її книг сягнули рекордних величин.

За професією інженер, Олександра довгі роки працювала в одному із науково-дослідницьких інститутів Мінчормету, однак література для неї стала не тільки захопленням, а й творчою програмою усього подальшого життя.

Валерій Франчук: «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа»

Валерій Франчук. Заслужений художник України. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

У ці дні в Музеї шістдесятництва репрезентує свою 157 персональну виставку «Передчуття Майдану сторінками Кобзаря» до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Валерій Франчук свого роду літописець України. Все його життя і творчість пов’язані з долею народу. Він впевнено йде обраною дорогою.

Про життя, про творчість, про долю України  ведемо розмову в майстерні художника.

Правила суспільного життя, які маємо реалізувати в новій Україні

Любомир Гузар, Архиєпископ-емерит

Позаду нас кілька місяців, сповнених трагічних подій. Позаду також період безправ’я та безладу, який ослабив нашу країну в усіх сферах суспільного життя. Продовжують тримати нас у напрузі події в Криму, і ми не цілком упевнені, як розвиватиметься ситуація в інших регіонах України. 

Однак можемо говорити про початок суттєвих змін у житті нашого народу, - змін, які повинні привести до повної нормалізації суспільного життя. Дехто вважає, що позитивні перетворення настануть тільки тоді, коли все заспокоїться. Безумовно, можна чекати, але, на думку автора цих рядків, це означало б згаяти час. 

Що треба робити, щоб нормалізація суспільного життя тривала не цілі покоління, а відбулася за кілька років? Прикладом у цьому процесі може слугувати наша сусідня держава - Польща. 

«Материнська молитва» за майданівців

Мине зовсім небагато часу і культурний прошарок сучасного мистецтва, ніби стрімкими паводковими водами, наповниться літературними, художніми, пісенними, кінематографічними, музичними творами на тему революційних подій, що відбулися в Україні з листопада 2013-го до лютого 2014 року. Письменники і співаки, художники й режисери, представники різних творчих галузей, напрямків та професій стали не просто споглядачами подій, котрі змінили хід нашої історії. Вони разом із сотнями однодумців ночували на Майдані Незалежності в Києві, готували їжу, підтримували вогонь, кидали бруківку, задихалися від чаду і… гинули від куль снайперів.

Об'єднати вміст