Жінка-УКРАЇНКА

Мабуть, цілком природно, що представники українського письменства становлять переважну більшість з-поміж тих, хто впродовж багатьох років послідовно і ревно захищає державний статус української мови. І так має бути, оскільки письменники не тільки у царині художнього слова, але й за змістом своєї творчої роботи покликані бути носіями української національної ідеї як першооснови духовного відродження народу.

Заслужена артистка України, володарка Гран-прі міжнародного фестивалю «Світ музики» (Італія), лауреат всеукраїнських фестивалів і конкурсів: «Пісенний вернісаж», «Осіннє рандеву», «Пісня року», «Рідна мати моя», імені Остапа Вересая, «Родинна творчість», лауреат літературно-мистецької премії ім..Дмитра Луценка «Осіннє золото», нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом», артистка Національної радіокомпанії України, старший викладач ВМУРоЛ &laqu

Українське фентезі ніяк не може позбутись стереотипних сюжетів та персонажів. І це парадоксально. Адже фентезі – література, що допускає будь-яку варіативність змісту твору та засобів формального втілення ідеї, задуманої самим автором. Така література не має жодних обмежень. Вона відкриває безмежний простір для фантазії, адже фентезі – це і є фантазія. На щастя, криза цього жанру в Україні настане ще не скоро. Саме фентезі подарувало нашій літературі чимало молодих талантів. Однією із них є Наталія Дев’ятко.

Присвятити гарного вірша тому, хто спонукав відчути приємний солодкий ще у юному сердечку – мрія чи не кожної дівчини. Пройшла через радість дитячої поетичної творчості і Тетяна Череп. А в 14-ть вона складала вже серйозні вірші і була впевнена, що наступить час, коли її творіння буде надруковане у окремій книжечці. Про це якось сказала мамі й тату – сільським вчителям.

Світлана Патра, журналіст Імідж-центру Університету «УКРАЇНА»

Оксана Радушинська – поет, прозаїк, журналіст. Мешкає у містечку Старокостянтинів, що у Хмельницькій області. Працює на радіо і телебаченні. Має у своєму активі численні перемоги в конкурсах та премії. І за всім цим губиться одна деталь, яка не є важливою для тих, хто цінує Творчість у Людині та Людину у Творчості. Оксана з дитинства послуговується інвалідним візком. Та вона давно навчилася жити наперекір інвалідності і змусила оточуючих не помічати візка при спілкуванні з нею.