Головна

Шевченко Тарас

Поцілунок з минулого в майбутнє

Куницька Аліна Андріївна

учениця 10 класу КЗО «Міський юридичний ліцей»
Дніпропетровської міської ради

Ви колись прокидались серед ночі від поцілунку, якого насправді не було? Це схоже напривид недавно померлого коханого. Сьогодні 99 ніч, як я закохана в привид. Він чекає на мене під калиною, ми щебечемо з ним любо та приязно, привид гаряче пригортає мене до свого льодяного тіла, далі заглядає своїми порожніми очима в моє лице – воно щасливе, щоправда, тільки вночі. Його мертві руки міцно стискають мої, немов джгутом зв’язують їх, мені страшенно болить, але я не смію крикнути, щоб мій привид не зник. А далі привид нахиляється до мого виду, моє чоло блідніє від його несправжнього подиху, і враз в мої уста медвяним нектаром впиваються його губи – я здригуюсь і прокидаюсь. Мене трусить, серце перекрикує моє божевільне дихання. Очима намагаюсь з’їсти цю темінь, поки вона остаточно не з’їла мене. Ця вбивча тиша розриває вуха, в хаті душно, повітря гірке, я намагаюсь не думати, але захлинаюсь у власних почуттях. В самій сорочці я тікаю надвір, примари минулого зав’язують вузол на моїй голові, несила їх відігнати, я тікаю, а вони сміються і лоскочуть мою душу. Я забуваюсь… День – наді мною стоять мати і слізно моляться – «Господи, заступи й борони рабу твою Феодосію, приведи до розуму…» -  я відвертаюсь, не хочу нікого бачити, вони з батьком вважають мене божевільною, так і є, я трохи не своя, моя душа належить коханому привиду. Батько роздають кошти по церквах, допомагають бідним, навіть перестали брати гроші за відпускання гріхів, три рази водили мене на прощу, за здоров’я не один десяток свічок спалили, і що з того? Мені смішно на те дивитись, я мовчу, я майже не розмовляю із ними, мені немає про що. Братові це обридло, він ладен вигнати мене з дому, лається на моє мовчання – я мовчу, одним лише бажанням жевріє моє серце – дочекатися ночі і знову побачити привида.

Подарунки від порталу

Березень 12, 2014 - 09:06 — perohanych

Тижневий літературно-мистецький шевченківський марафон закінчився. Хоча це зовсім не означає, що не треба більше надсилати нам твори присвячені Кобзарю. Ми й надалі розміщуватимемо їх залюбки.

Подякувати хочемо всім, хто взяв у цій акції участь. Подарунки ж вирішили відправити авторам публікацій, що мають найбільшу кількість переглядів від шанувальників порталу.

Оксана Забужко: Шевченко - це абсолютне неприйняття вірусу зла

ШевченкоПровідна українська письменниця розповідає, що означає постать Тараса Шевченка для України в тривожний березень 2014 року.

ВВС Україна: Україна відзначає 200-річчя Шевченка у якийсь ключовий момент своєї історії. Ви вірите в містику?

Для чого взагалі існує класика? Тим більше, геніїв отакого масштабу? Це дуже і дуже довготермінові програми національного розвитку на століття наперед, і тут впору пригадати, що столітній ювілей Шевченка у 1914 році теж збігся з переломовим моментом історії: він на півроку випередив початок першої світової війни і супроводжувався студентськими заворушеннями в Києві. Хто не в темі – може пошукати в інтернеті статтю Жаботинського (Зеєва) "О юбилее Шевченка" і ознайомитися з контекстом.

До дня народження Тараса Шевченка

Він все своє пошарпане життя
Благав у Бога хати і кімнати...
Ніде й не прихилився до пуття,
Тинявся між маєтні "патріоти"...

А "патріоти" чухали пузця,
На дивака дивилися з диванів,
Себе вважали у своєму праві
"Васпітиваць крєстьянскава пєвца".

Співець співав "Лілею" та "Тополю",
Барвінок всюди цвів і зеленів,
Йшла геть з села трагічна Катерина,
Москаль-мерзотник одцурався сина...
Співець ще навіть гуси не дражнив!

Та вже з пучини людського плачу,
Що в пісні плив од віку і навіки,
Червоний півень люто кукурікав,
Отрусюючи плісняву і ржу!

Опам'ятайтесь, ще не пізно!!!

Колись писав Тарас Шевченко,
(Хоч і було це вже давненько):
“О люди! Люди небораки!
Ви ж таки люди, не собаки!”.

Пройшли віки, мій любий друже,
А змін на краще – щось не дуже.
Мені, чомусь, давно здається,
Що й Бог над нами вже сміється.

Сміється він... А, може, плаче
Від тих гріхів людських, що бачить?
А як не плакати йому -
Ми ж більше любим Сатану!

Якщо б ми Господа любили -
То стільки зла не наплодили,
Не завдавали ближнім болю
І не спішили так в неволю.

Якщо б ми Бога в серці мали –
То вже давно людьми би стали,
Не братовбивцями й катами,
Або ж не юдами й рабами.

9 березня – Велике Українське Свято

Дорогі Українці! Вітаю всіх з великим Українським Святом – Днем Тараса Шевченка!

200 літ тому милосердний Господь Бог послав стражденному гнобленому українському народові українського Пророка, який охопив своїм пророчим поглядом всю Україну та її буття від давніх часів і до майбутнього.

Дав Господь своєму посланцеві безмежну глибину серця, і наповнив Пророк її любов'ю до України. Дав Господь йому надзвичайні таланти, і посвятив він їх українському народові. Дав Господь йому здатність побачити майбутнє, і прагнув Пророк об'явити це людям.

Заповіт Шевченка - ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

Слова: Т.Г.Шевченко
Музика та виконання: Дмитро Богуш (De Shifer)

Живе твоє, Тарасе слово!

Чи розкажу тобі про радість
У день народження, Тарасе?
Що може жити краще стало?
Чи щось змінилося із часом?

Тарасе, «врем’я» знову люте,
Чи мирно буде чи війна?
В тривозі серце не розкуте,
Що розуму у когось несповна.

Не радісно скажу, Пророче,
Жадоба і брехня кругом,
Москаль Вкраїну знову хоче,
Бо вимріяв жахливим сном.

Терзають гарну, яснооку,
Слізьми омиту вже сповна…
А в серці туга, біль глибокий,
На тебе молиться Вона.

Я до тебе, Тарасе, на сповідь іду

Він тут світив, де і лани і кручі
Лежать шатрами горді престарі,
Де сплески вод Дніпро ревучий
У Січеслав приніс для козаків.

Звідсіль…Із Моринців, аж ген під небеса
Вдивлявся сумно на Дніпрові води,
І сіяв зорями слова для «Кобзаря»,
Немов здійснену мрію для народу.

І раєм снив і волею ясною,
І вбогу нивку мислями орав.
Просив у Господа молитвою святою,
Щоб Україну в рабство не віддав.

Він тут горів. Для блага свого краю
Віддав себе у повноті душі.
За те і доля боляче скарала:
Холодним вітром била у життті.

І тут, і там – снували небораки,
І люд дрібнів у рабстві на землі.

​У КНУ імені Тараса Шевченка відкрилася виставка «Шевченкіана Надії»

Березень 6, 2014 - 23:13 — perohanych

5 березня 2014 року, в день 75-річчя присвоєння Київському національному університету імені великого Пророка Тараса Шевченка, в Музеї історії КНУ відбулося урочисте відкриття виставки художніх робіт заслуженого художника України Надії Нікіфорової під назвою «Шевченкіана Надії». Виставка присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, ім’я якого носить університет з 1939 року.

У відкритті виставки взяли участь: мисткиня Надія Нікіфорова, проректор з науково-педагогічної роботи КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Бугров, декан історичного факультету Віктор Колесник, голова Ради ветеранів війни і праці КНУ імені Тараса Шевченка Борис Цудзевич, ветерани, викладачі, студенти та співробітники університету, інші поціновувачі мистецтва.

«Іду з дитинства до Тараса»

Березень 6, 2014 - 00:31 — perohanych

Цими днями в  закладах культури, освіти українці вшановують Кобзаря. Про один із таких заходів на своїй сторінці в Фейсбуці розповіла письменниця, поетеса Любов Сердунич: 

Сьогодні взяла участь в обласному літературно-мистецькому святі "ІДУ З ДИТИНСТВА до ТАРАСА", яке відбулось у глибинці: віддаленому селі Нова Синявка. ПРЕЧУДОВЕ дійство! Вдалося на славу! Діти читали багато віршів Тараса Шевченка, співали пісні на його твори, звучала бандура. Я теж читала вірші, щоправда, власні - про Т.Шевченка, а ще - подарувала для школи та сільського Будинку культури комплекти портретів "Гетьмани і полководці України" (від Всеукраїнського об"єднання ветеранів) і, звісно, добірку зі свого творчого доробку для шкільної книгозбірні. Найбільш відрадно для мене було те, що ЦЬОГО РОКУ виступи посадовців (здається, всіх) були щирими, патріотичними і пов"язаними із сьогоденням, зокрема, останніми подіями в Україні».

Об'єднати вміст