Сонце сховалось за снігом,
День до вечора звертає,
Доля, що мандрує світом,
Хай до мене повертає!На сьогоднішню вечерю,
Що в складчину зваримо,
Запросимо Катерину,
Про любов спитаємо,А для цього приготуєм
На святій водиці
Кашу з маком та пшоном,
Як в цей день годиться.Кожна вгорне горня своє
В рушничок барвистий,
Та й за ворітьми пристоє,
Гляне в путь імлистий…
***
Що б ми без Вас робили,
Де б ми тепер були,
Збройні Ви наші сили,
Ті, що міцніш скали!!!
Ваше сьогодні свято,
Вам би у ньому мир,
Та, клятий ворог гатить
З клятих своїх \"мортир\".
Нині я Вас вітаю,
Наші захисники,
Спокій прийде до Краю
Вам завдяки таки.
Хай Вас Господь пильнує,
Щоб волосок не впав.
Тут воювати всує
Кожній з чужих держав!!!
Свято до Дня Захисника України в територіальному центрі ветеранів
Новітнє свято відкрила директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради Біневська Н.В.: «Шановні ветерани і гості терцентру! 14 жовтня 2015 року українці вперше відмічають День захисника Вітчизни. Нове свято введено замість 23 лютого і, щоби ми швидше пройнялись святковим настроєм, об’явлено вихідним днем. Відповідний законопроект №2187 про внесення змін в статтю 73 Кодексу законів про труд України (Святкові та неробочі дні) підтримали 244 депутати.
Сьогодні у селі Стара Басань Бобровицького району на Чернігівщині традиційно відзначали День села.
Завдяки ініціативі сільського голови та при підтримці ТОВ «Земля і воля», яким багато років підряд керує відомий в Україні господарник, Герой України Леонід Яковишин, відбулося чудове свято.
Не часто останнім часом доводиться так збиратися сільчанам. Тому люди відпочивали від душі. Було тут і дітворі де побавитися, і дорослим що побачити та почути. У фойє будинку культури вабила зір прекрасна виставка народних умільців, а зі сцени линула пісня. Двогодинною концертною програмою потішили односельчів вчителі та учні місцевих шкіл, вихованці дитячого садочку, аматори сцени.
На зміну чарівному поетичному літечку приходить щедра своїми дарами осінь. Перший її місяць – вересень поступово вбирається у розкішні багряно-золоті шати, оповиті срібним павутинням бабиного літа. Протягом трьох осінніх місяців, коли зібрано врожай і у сільських мешканців з явилася можливість відпочити, у давноминулі часи проводилося понад 30 великих й менших народних свят та обрядів. Більшість з них забулася або християнізувалася, зникли чи замінені їхні назви. До нас, на жаль, дійшло небагато яскравих осінніх свят, та й ті у видозміненому вигляді, що втратили свій глибинний зміст і красу. Відродити й повернути їх у побут навряд чи вдасться та чи потрібно це наступним поколінням. А от знати і шанувати свою минувшину необхідно не тільки фахівцям, а й кожному культурному громадянинові України.
День Незалежності України в територіальному центрі ветеранів м. Дніпропетровська
День Незалежності України. Це перше свято в житті нашого народу як з радісними, так і болісними слізьми на очах, в серці, душі... Вперше за 24 роки в Україні йде війна з агресором. Вперше за 24 роки, а точніше, за останні два роки, наш народ згуртувався, як кремінь, в єдиному пориву досягнення справжньої волі, свободи і не-залежності.
Напередодні 24 серпня – 19.08.15 р. – ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкін-ської районної у місті Дніпропетровську ради відзначили особливе свято в нинішніх умовах боротьби нашої країни за волю, свободу, єдність, честь – День Незалежності України.
14 серпня Православна церква відзначає свято Маковія (Маковея) на честь іудейських мучеників – семи братів Маккавеїв, яких їхня мати Соломія благословила на мученицьку смерть за християнську віру. Однак воно закорінене ще в прадавніх часах арійської культури і збігається з початком сівби озимини та освяченням насіння. Ще задовго до прийняття християнства у цей час відбувалося дитяче та дівоче свято, на честь якого збирали квіти і городину. Вода цього дня у річках і криницях вважається цілющою, тому біля них проводилися різні обряди, а хворі шукали у воді зцілення. В сучасній етнографічній літературі найповніший опис свята Маковія дав канадський вчений, родом з Поділля, Степан Килимник у своєму дослідженні «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні». – Т. V. – Вінніпег, – Торонто, 1963, фрагменти з якого й наведимо в цій статті.
Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч - від заходу Сонця-Ярила в лоно Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння".
Історія святкування Дня Святого Юрія
У християнському світі дуже поважають Святого великомученика Георгія (Юрія) і віддають йому шану 6 травня (23 квітня ст. ст.) у день, коли він був страчений у місті Нікомідії за наказом імператора Діоклетіана у 304 році.
У «Житії Святих» святителя Димитрія Ростовського розповідається про Георгія (Юрія), що він був сином багатих і благочестивих батьків із Кападокії*. Його батька стратили за те, що він був християнином. Залишившись вдовою і піклуючись про безпеку маленького Георгія, мати переїхала жити в Палестину. Походила вона з багатої і знатної родини, і саме в Палестині знаходились її родові маєтки. Виростав Георгій у любові та достатку, отримав хорошу освіту. Коли прийшов час, він обрав військову службу. Був він людиною відважною і благочестивою. Незабаром імператор Діоклетіан призначив його комітом** і воєводою. Мати Георгія на той час уже померла, і він залишився спадкоємцем величезного багатства.
Те, що книга – джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші читачі. Але, крім цього, книга є «Унікальним засобом самовираження, просвіти й комунікації». Так заявляє Генеральний директор ЮНЕСКО Коітіро Мацуурі у своєму посланні з приводу Всесвітнього дня книги і авторського права, яке відзначається 23 квітня.
Символічно день 23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія дарували троянду за кожну куплену книжку. А для світової літератури цей день є символічним.
Гаївки біля церкви, іван Гончар, 1971
|
Щороку, з наближенням Великодніх свят, звертаюся до постаті видатного майстра красного письменства, класика української літератури, Анатолія Патрикійовича Свидницького (1834–1871), який яскраво і образно розповів у своєму етнографічному нарисі «Великдень у подолян» про святкування у його краї світлого Воскресіння Христового. Високо оцінив це дослідження з докладним аналізом звичаїв та обрядових пісень Іван Франко: «Праця ця дає дуже красне свідоцтво, як пильно придивлявся Свидницький до життя та побуту рідного народу і якою гарячою любов’ю обіймав його».
Що ж цікавого повідомив нам письменник і чи лишилися тепер на Вінниччині традиції, що побутували тут понад 150 років тому? Свою розповідь він починає з опису подолян як окремого малого народу, з самобутньою історією, культурою, звичаями, чудовими вишивками на сорочках, своєрідними зачісками й головними уборами. Він поважає цих простих людей – носіїв та зберігачів давнього культурного спадку, підкреслює високу мораль і чесність подільського селянина, його веселу вдачу й працелюбство. Отож вирушаймо у рідний край письменника (родом він з села Маньківці Гайсинського повіту Подільської губернії), щоб уявити, як за його часів земляки готувалися і відзначали Великдень.