Жінка-УКРАЇНКА

 ЯКЩО ТИ СПРАВЖНІЙ УКРАЇНИ СИН

Якщо ти справжній України син, 
Рушай вперед повстанськими стежками!
Живи, твори для щастя і краси –
Вкраїну зміцнюй славними ділами!
 
Я на світлинах бачу крізь роки
Бійців одухотворені обличчя…
Струнка постава, погляди палкі
До переможних подвигів нас кличуть.

Звук скорострілу, вибухи гармат…
Ті дні криваві досі пам’ятають
Ліси Волині і ліси Карпат, 
Й чимало таємниць в собі ховають.

Вклонімось цим могилам без імен…
У вічність відійшли події, долі,
Та прийде час – героїв ми назвем –
Це нам вони виборювали волю!

У пам’яті людської довгий вік,
Коли її передають нащадкам…
Для нас, повстанці, ви завжди живі –
У наших діях і щемливих згадках!
 

«Різдво». Композитор Анастасія Комлікова. Співає - Єфросинія.

«Я їду на машині». Музичний мультфільм для дітей про машину - З любов'ю до дітей. Слова і музика Анастасії Комлікової. Співають Єфросинія Прокопчук та Анастасія Комлікова.

Їжакові, як і людині, сняться сни, особливо ж осінні. Сняться вони здебільшого про літо-літечко. Отож, прокидається він дуже рано і, полякавши на нашому городі комах, жучків та черв’ячків, смачно посьорбавши ще теплого сиродою з-під корови, яким наша мама його підгодовує, влягається в тінь м’яти-холодянки, що пахне так духмяно, аж паморочиться голова, і спостерігає за життям нашого обійстя. Скоріше одним оком спостерігає, а другим дрімає…   

Он підсліпуватий песик Рудько викарабкується з будки, крутить головою — це така фізкультура в нього, і не поспішаючи плететься до веранди, до порожньої миски, до якої мама ось-ось покладе ще гарячі, прямо з печі, бараболі. В Рудька вже немає зубів, і варена картопля для нього найсмачніший наїдок, а з кісткою від м’яса він тільки зрідка бавиться. Їжак зовсім не боїться Рудька тому, я так гадаю, що він дуже розумний, і знає, що погратися з таким колючим дивом ризиковано — і лапи нитимуть, і писок. Тільки молодий котяра Бутерброд (бо моя сестра ще кошеням годувала його канапками з сиром) не усвідомлює цього: намагається кігтями перекинути клубок із колючками. Та дзуськи, нічого на виходить, тільки болять поколоті лапи, а їжак відтак не терпить котячого духу…

* * *

За вікном замело – ні землі, ні небес,
Лиш самотній ліхтар на глухім роздоріжжі…
Розбрелися вогні, розгубилися десь
І беззвучно вальсують в задумливій тиші.

А зима, а зима – все стою і дивлюсь –
Розпуска небеса на пухке покривало,
І під ним захова сонно душу свою
Моє місто, яке сніговиця приспала.

Хто приспить мій неспокій і серце моє
Розпашіле якими снігами накриє?
Хуртовина думок на льоту розтає,
Щедро долу витрушує вигріті мрії.

Все стою, все дивлюсь… Замело, занесло,
І похнюпив ліхтар свою голову сиву…
Та на ранок по небу, змахнувши веслом,
Пропливе біле сонце, сліпуче, як диво.