Ти... ідеш, хоч уже воював,
У свої дев'ятнадцять неповних,
У одній з нещасливих держав,
Де приносили війни із зовні.
Ти... ідеш, хоч здоров'я не те,
Хоч тебе в військомати не кличуть,
Та, для тебе, усе це - пусте,
Захищати природньо і звично.
Зупиняти тебе вже дарма,
Друзі гинуть, ти рвешся до бою.
Мотивації проти... нема.
Ангел поряд хай буде з тобою.
© Патара Бачіа
Болить мені цей світ, який колись тобі
У спадок перейде в Чорнобилях, кредитах.
Бо від холодних війн і сам вже одубів,
Допоки, сину мій, ти пробував ходити.Що кістка, і що тин, твоє – моє – кордон.
В неспокої шаленств, у відчаї агоній…
Ти спи, мій сину, і, всміхаючись крізь сон,
Із Янгольських долонь не забирай долоні.Що можу, сину, я на перехресті битв,
У час, який зоставсь хіба що для молитви?
Тобі заповісти оцей пропащий світ,
І біль свій, і любов свою до цього світу.
Степанчичок прострибав по вікну. Сонце зненацька продерлося крізь зачучверене хмаринням небо. Бережки калюж в зеленкуватих заїдах опалого пилку. Дерева змащені бріоліном дощу. Голуби рвучко видзьобують м’якуш з окрайця білого хлібу. Стомлений чоловік у сіро-брудному крислатому капелюсі з бесагами цератових пакетів навшпиньках зирить у сміттєвий кіш. В повітрі післядощова вільгість та запах бузку. Розкуйовджені горобці старанно цигичуть свої мелодії, а мозок вискубує з них пачіски нот...
В відтінках охри, золотим шиттям
Зіткала осінь килим кольоровий.
І знов, своїм щаслива вороттям,
Свою ж співає пісню колискову.У косу горобину заплела,
Вдяглася у розкішну вишиванку,
І дражниться: то трішки дасть тепла,
То дощиком злякає спозаранку.Насупить небо сірим і сумним,
То знову зробить синім і бездонним,
Туман над річкою розстеле наче дим,
Припрошуючи в стан дрімотно-сонний.
* * *
Рідна земле моя!
Я любов'ю твоєю зігріта…
Зацілована сонцем
у літі гарячім яснім.
В ранні весни твої
теплим дощиком щедро умита.
Гарно й любо мені
побувати в своїй стороні.Тут дитинство моє,
зачароване дивом дитини,
Відчувало в душі
найдорожче родинне тепло…
Відлітала й вертала
до тебе ключем журавлиним
В світлі мрій і надій,
і тривог обважнілим крилом.Всі дороги мої
повертали до рідного краю.
До берізок над шляхом,
що вказують путь до села.
Прихиляюся серцем до рідних,
що вже не чекають…
І до тебе, землице!
Ти завжди зі мною була.
Моральність – це розум серця.
Генріх Гейне
ЗАМІСТЬ ПРОЛОГУ. 4 квітня 2014 року сайт Еспресо TV повідомив: "Головний виконавчий директор Mozilla Соrp та творець мови програмування Java Script Брендан Айк подав у відставку.
52-річний Айк є засновником компанії. 2008 року він зробив пожертвування у розмірі 1000 доларів на підтримку поправки до каліфорнійського законодавства. Відповідно до неї шлюб є союзом між чоловіком і жінкою. Поправка розглядалася як перешкода для легалізації одностатевих шлюбів. Поправка була прийнята, але 2013 року її відмінив Верховний Суд США.
30 серпня 2016 року юна українська виконавиця Яна Гурульова презентувала свою нову композицію під назвою «Місто мрій» в ефірі «Яскраве радіо».
Лейтмотивом пісні є любов кожного українця до своєї Батьківщини, а саме – до свого рідного міста.
1. Коралі
Надійка заледве встигла до поїзда. Андрій уже стояв на приступці вагона. Повістка — як сніг посеред літа. Знав, що його чекає зона так званої АТО. Зателефонував до Львова коханій. І вона, облишивши лекції в університеті, примчала сюди. В останню секунду.
Потяг сіпнувся і почав набирати швидкість. Надійка на бігу зняла з шиї коралі — єдине, що змогла придумати на подарунок-пам’ять.
— То ще від бабці оберіг! — вигукнула. — Вони освячені. Вірю, що й наше щастя збережуть!
— На весіллі ти одягнеш їх знову, — спробував усміхнутись Андрій.
Зайшовши до вагона, поклав коралі в кишеню навпроти серця. Надалі вони були з ним постійно: і в підготовчому центрі, й на Донеччині, й на Луганщині.
Перша пісня проекту «Слухай українською!» з’явилася спонтанно. До концерту потрібно було швидко підготувати франкомовну пісню, та ще заспівати її дуетом. Але пісня все ніяк «не лягала на душу». Саме тоді й виникла ідея заспівати цю пісню рідною українською мовою. Після концерту усі були настільки приємно вражені, що потім просили виконувати її знову і знову. Пісня стала своєрідною «родзинкою» концерту. А згодом почали звертатися вчителі та учні музичних, вокальних закладів з проханням, чи можна використовувати текст для занять та іспитів.
Дивовижна пісня «Je t'aime» Лари Фабіан (Lara Fabian) — українською! Слова та виконання Юлії Качули.
Знаковим для мене став такий випадок на одному вокальному конкурсі. Член журі, справжній носій іноземної мови, сказав учасникам: «Це чудово: розвиватися, вивчати, співати іноземні пісні, але я нічого не зрозумів з того, що ви тут виспівували. Акцент, неправильна вимова – все це неприємно вражає слух і втрачається не тільки зміст, а й думка, яку поет хотів донести шанувальникам пісні». Мені стало тоді так прикро, бо є стільки прекрасних, вічних пісень, мелодій, їх так хочеться співати! Але не кожен може ідеально заспівати французькою, іспанською, грузинською, на івриті і т. д. Це, напевне, можливо лише тоді, коли досконало вивчаєш пісню «під наглядом» ідеального знавця іноземної мови, її вродженого носія. А мені так захотілося, щоб у всіх була можливість передати мелодику, зміст, емоцію пісні так, як ти максимально досконало можеш зробити лише рідною мовою.
Я звідси починаюсь - як народ
На цій землі не оскверни мене,
Бо тут дідів моїх живе коріння,
Тут досі ще живуть їх білі тіні
І дихають, як визрілий ранет.
Над грушею знайомий молодик
Колише голубий туману голос.
Тут ми споконвіків піснями молимось.
Поглянь, у травах їх живі сліди.
Сюди, лиш чистим помислом ввійди,
Душею й тілом так, як на причастя.
І степ розстелить рушники квітчасті,
Зайди на них – і станеш молодий.
Я звідси починаюсь як народ,
Земля моя свята – жива ікона.
Тутвсе про мене зна, сусідський сонях,
А він ясний, як сонце й сам Господь.