Костянтин Крижицький. «Біля колодязя», 1900
Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Біль з роками не вщухає
Квітень 14, 2016 - 20:53 — perohanych
Час неможливо зупинити. Вже по тридцятому колу іде життя після страшної Чорнобильської трагедії. Вона дає за себе знати. Хворіють і дорослі і діти. Їх не меншає, а прибуває. Скаржаться люди на патогенні хвороби кровотворних органів та крові, хвороби серця, органів дихання, ендокринні патології, гіперплазію щитовидної залози, інфекційні хвороби. І на цвинтарях ряди ростуть. Заповнюються новими хрестами. Це водночас і жахає, і закликає нас до пильності, до милосердя до тих людей, які стали жертвами некерованого, розбурханого, незримого, не маючого запаху атому.
Поетична хвилинка. Поезія Тетяни Череп-Пероганич. Читає Руслана Федюк.
Квітень 10, 2016 - 13:39 — perohanychПоезія Богдани Пілецької
ВОГНЕМ
Полікуйте мене, вітру теплого подихи чисті.
Вам підставлю обличчя і щоки вмить стануть сухі.
Мені силу дають ваші ноти, такі урочисті,
Так, неначе в минуле летять негаразди лихі.Полікуйте мене, кришталеві Карпатські джерела…
Вмиюсь водами свіжими, вип'ю цілющих краплин.
Хай відступить від мене печалі огидна химера,
Не гірчить на губах цей пекучий, отруйний полин.Полікуйте мене, жовті промені сонця ясного.
Обігрійте, благаю, та ніжно, щоб не обпекти.
Бо вогнем все у грудях згорає моїх і без того,
Не позбутись цього, не прогнати, і не утекти.
Боглана Пілецька: «Де моє дитинство? »
«Де моє дитинство?»
Це питання я завдавала собі безліч разів за останніх декілька років. І не тому, що скучила за іграми в «хованки», за школою, за друзями, які тепер розлетілися кожен по своєму гнізді, як птахи. Ні… Зовсім ні. Просто мені тепер страшно. Дуже страшно. Безтурботність залишилась десь в далекому минулому, у дитинстві. Я більше не бачу світ крізь «рожеві окуляри». Тепер він став сірим. Навіть коли небо над головою начебто синє і чисте, я розумію, що це – омана. Ця невинність блакиті зовсім не гарантує спокою. Настав такий час, що ти не знаєш з якої сторони чекати на небезпеку. Вона кругом… Вона усюди. Якщо заглибитись у ці думки, поринути в їх глибину, як в каламутне озеро, то можна збожеволіти.
Поезія Рамі Гаріпова українською
ТУҒАН ТЕЛ
Мин халҡымдың сәскә күңеленән
Бал ҡортондай ынйы йыямын,
Йыямын да — йәнле ынйыларҙан
Хуш еҫле бер кәрәҙ ҡоямын.Шуға ла мин беләм тел ҡәҙерен:
Бер телдән дә телем кәм түгел —
Көслө лә ул, бай ҙа, яғымлы ла,
Кәм күрер тик уны кәм күңел!..Халҡым теле минең — хаҡлыҡ теле,
Унан башҡа минең илем юҡ;
Илен hөймәҫ кенә телен hөймәҫ,
Иле юҡтың ғына теле юҡ!Әсәм теле минең — сәсән теле,
Унан башҡа минең халҡым юҡ,
Йөрәгендә халҡы булмағандың
Кеше булырға ла хаҡы юҡ!
Поезія Любові Печінки (Патари Бачіа)
1. Простіть мені.
Простіть мені, гріхів без ліку...
Не надто праведно живу...
Боюсь не завжди чоловіка
І на газонах мну траву.Буваю зла я і сварлива,
Кажу бува не ті слова,
Не проганяю пса під зливу
Тому, що... в нас його нема.Я - не найкраща в світі мама,
Дружина теж - така собі
І господиня (це між нами) -
Бажалось краще б далебі...Та намагаюся я щиро
Добром розбавити гріхи
І хоч їх, як дірок у сирі,
Шукаю праведні шляхи.Не краща я, але й не гірша,
(Ну... сподіваюся таки)...
То ж про́щення у цьому вірші
Прошу із вашої руки...
Очі колодязів
Березень 29, 2016 - 21:04 — perohanych
Хіба хто відав півстоліття тому, що час піде проти годинникової стрілки, що переінакшиться весь наш світ. Що захиріють-захворіють села, що постаріють садки навколо таких же геріатричких хат, а джерельна вода в колодязях зробиться протухлою, бо їх давно не чистили…
Моя мати рано-вранці, розпаливши піч, поспішала по воду до одного з таких колодязів, де, здається, збиралося чи не все жіноцтво нашого кутка, і несла звідти на коромислі не тільки з двоє відер свіжої джерелиці, а й безліч сільських новин та, звісно, побрехеньок. А ми, малі пастушата, біля того колодязя в обід поїли корів, і вони смачно пили прохолодну вологу з довгого корита, до якого ми завзято наливали воду.
Поезія Ірини Бондар (Лівобережної)
В чеканні
Я знов тебе чекатиму з доріг,
Де наше поєднання – не важливе…
А краплі з ринви мірно об поріг
Відлічують миттєвості до зливи…До зливи сліз, яких не бачиш ти,
Моїх страждань збагнути знов в знемозі,
Знущань липкої тиші пустоти,
Відірваність від губ твоїх… В дорозіХоч іноді… хоч мимохіть – згадай…
Почую – із солодкого полону…
А краще – теплим словом загойдай
Мої тривоги марні – з телефону.
Зірка шоу «Голос.Діти» Ніна Бойкова представить Україну на міжнародному фестивалі в Мозамбіку (ВІДЕО)
Березень 22, 2016 - 22:21 — perohanych
Тринадцятирічна Ніна Бойкова після участі у відомому телешоу «Голос.Діти» на телеканалі «1+1» продовжує активно займатися творчістю та ще з більшою наполегливістю розвиває свої вокальні дані. Ніночка зуміла неабияк здивувати на сліпих прослуховуваннях зіркових тренерів – Потапа, Тіну Кароль та Наталю Могилевську. А згодом після прем’єри кліпу на пісню Андрія Марусича «Розмалюй мої сни», з якою Ніна увішла в четвірку найкращих фіналістів Національного відбору на дитяче Євробачення-2015, юна артистка взялася за посилене вивчення турецької мови.
Цей не божевільний Гоголь
Березень 22, 2016 - 22:06 — perohanych
Щоразу, коли відвідую Ніжин, місто моєї студентської юності, мучить мене непояснима думка, чому Микола Гоголь «підгодовував» вогонь камінів своїми творами, чому не ховав їх у шухляди свого стола, чи у конторку, за якою, стоячи, мережив свої рядки, чому, з точки зору сучасників, не зберігав їх файлах комп’ютера?
Ще з Ніжина, з гімназії вищих наук… Для рукописного альманаху «Метеор литературы» Гоголь підготував першу прозову річ «Братья Твердиславичи». Однак аж занадто високий пафос і абстрагованість сюжету не сприйняли його друзі, і «Николяша» спокійно розірвав свій рукопис на маленькі клаптики і жбурнув у грубку, де палахкотів вогонь. «Набивай руку в віршах, — дружно порадив йому тоді Костянтин Базілі, — а прозою не пиши. Белетрист з тебе не витанцювується, це видно вже тепер».
Музика весни
Березень 21, 2016 - 23:50 — perohanychСлова - Тетяна Череп-Пероганич.
Музика та виконання - Володимир Сірий.
Відеомонтаж - Віталій Вишневський.
Книжка-гра Ольги Масалітіної
«Корабель уяви» – це історія про неймовірні пригоди звичайної дівчинки Аліси та її друзів нашим загадковим Всесвітом. З одного боку, це книжка-гра, експеримент із яскравими текстами та цікавими ілюстраціями, адже, у процесі її створення активно брала участь 10-річна донька авторки Аліса, яка і стала прототипом головної героїні твору. З іншого боку – це пізнавальна книга, наповнена цікавими фактами про навколишній та внутрішній світ людини. Перед читачем - твір, що пропагує сімейні цінності і любов до своєї рідної землі.
Авторка книги так звертається до свого читача:
Привіт, друже!
Книга, яку ти тримаєш у руках – незвичайна. Це твій квиток на Корабель уяви, на який ти потрапиш разом із нашими героями – Алісою, Максом і Кексиком. У цій веселій компанії ти поринеш у вир пригод та фантазій, а також дізнаєшся багато цікавого про наш Всесвіт, Землю та про все те, що тебе оточує. Корабель уяви може перенести тебе у найвіддаленіші куточки Земної кулі! Ти мандруватимеш космічними просторами, занурюватимешся під воду і навіть подорожуватимеш організмом людини! І керувати цим диво-кораблем дуже легко: кожна дитина вміє це робити. Вмикаймо уяву – і вперед!
