Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Поезії Нурлана Джилкішиєва українською в перекладі Сергія Дзюби
Березень 9, 2016 - 23:02 — perohanych
Про автора:
Джилкішиєв Нурлан Абжапарович (Казахстан) народився 3 травня 1953 року. Закінчив Шимкентський педагогічний інститут. У 2004-му році обирався депутатом парламенту Республіки Казахстан третього скликання. Член Спілки письменників Казахстану.
Погладь моє волосся
Чудовій болгарській поетесі Марії Магдалені Костадиновій
Погладь моє волосся, причаруй,
Неначе мавка, лісова богиня, –
Незаймана, не проклята, дитинна,
Мов далеч синя, в полі звабна рунь.Жорстке моє волосся, та душа,
Не стоптана буремними літами,
Любові прагне, дива, а не краму,
Просвітленого, доброго вірша.Я пам’ятаю лагідні долоні,
Бабусі й нені, що зціляли вмить:
Лиш доторкнуться – вже і не болить…
Погладь дочасно посивілі скроні.Так ніжно й тихо… Наче я – той сокіл,
Ясний, ще не приручений до змов!
Освячені любов’ю, живемо,
А без кохання тліємо, мов попіл.
Ми народилися жінками
Березень 8, 2016 - 14:11 — perohanych
Ми народилися жінками.
І сутність наша – це любов,
що сонцесяйно над віками
горить основою основ.
З віків прадавніх і донині
бажали жити у добрі
жінки – тендітні берегині,
кохані, сестри, матері…
Тепло, що з наших душ зіллється,
розтопить все – і гнів, і лід!..
І як усе це нам вдається
впродовж десятків тисяч літ?!..
Цю загадку не відгадати
володарям-чоловікам!
Заради Жінки йшли на страту,
давали волю кулакам,
світи їй кидали під ноги,
зірки, що сяяли з небес, –
аби розвіяти тривоги
і у житті відчути сенс,
аби воскреснути в коханні,
у невимовних почуттях!
І... грошики свої останні
пускали по семи вітрах.
...А ми – жартуємо крізь сльози,
від щастя плачемо, дурні,
поезію здобути з прози
в буденній прагнемо борні…
За це й життя не гріх віддати –
за цю малесеньку сльозу,
жіночу усмішку незлу,
бо в них вона – дружина й мати.
© Тетяна Яровицина
Плаття долі. Поема
Історична поема епохи Великої Французької революції
Створена Сергієм Сокольником в співавторстві з поетесою Богданою Пілецькою
ВСТУП
Глянь- падіння зірок
Із небес в придорожню канаву...
Що могло- не збулось...
А неначе ж відбутись могло...
Всім відведено строк-
Цей світів таємничий орнамент.
Б"ються Демон і Бог
За терновий вінець на чоло.
***
Та відомо усім: не завжди
Чого хочемо- нам того треба.
Бо лиш крок - від землі і до неба,
Як від щастя лиш крок - до біди...
Томка (оповідання)
Березень 5, 2016 - 22:36 — perohanych
...Дівчину звали Томкою. Як я довідався при знайомстві, вона з подругою на кілька днів приїхала до цього невеличкого кримського містечка на відпочинок...
Ми зі знайомим хлопцем хотіли "зняти" цих дівчат на дискотеці нічного бару. Якось воно не дуже-то у нас і виходило- дівчата хотіли спершу танцювати, а ми ні- хлопець назавтра від"їжджав додому і мав клопіт збирати речі (ми з ним випадково познайомились в місцевій "розливайці").
Смак глоду
Березень 5, 2016 - 22:30 — perohanych
Той смак глоду не вивітрується з моєї пам’яті ще з дитячих, пастуших літ: солодко-кислий, ледь гіркувато-нудотний, зрештою такий, що не передати жодними словами…
Старший пастух Михаль, цибатий, старший за мене майже на десяток років хлопець, називав ці кістляві, криваво-червоні ягоди карамельками, і коли ми приганяли корови на узлісся, наривали йому, обколюючи руки, повні кишені й він апетитно смоктав, смачно випльовуючи камінці, а потім просив ще насмикати найбільших ягід, якими ввечері на колодках пригощав дівчат. «Вони так солодко цілуються після карамельок», — сміючись мовив нам. Ми теж насолоджувались плодами глоду, але ще вміли цілуватись з дівчатами, та й не дуже хотілося. Але все ж втямкували взяти Михаля на смішки. Отож до карамельок глоду домішали ще й кілька десяток карамельок шипшини, які з мого картузика він, не дивлячись, висипав собі в кишеню.
Світлана Макаревська: «Бабуся»
Лютий 28, 2016 - 15:20 — perohanych
Сьогодні день народження в мого онука Родіона – завдяки його появі на світ я стала бабусею (вже 26 років тому!). Я щаслива, бо маю ще й двох внучок – Катрусю й Алінку, а ще похресника-онучка Богданчика.
Найбільше моє бажання, щоб вони – щасливі, здорові, реалізовані – жили в багатій, цивілізованій, сильній Україні.
Їм, а також усім онукам і бабусям на світі дарую цей вірш:
БАБУСЯ
Відколи стала я бабуся,
то так бабусею і звуся.
Мене онуки так зовуть –
у тім моя родинна суть.Я для онуків – не Світлана,
не Свєта (Боже борони!),
бо «Свєт» багато, а вони
бабусю мають незрівнянну!Не визнаю такої моди
по імені бабусю звать.
Бабуся – то вершина роду,
а для онуків – благодать.Бабуся… Це не значить старість!
Це вміст любові і тепла.
Згадайте, що й у вас була,
онукам дарувала радість,
любила вас і берегла
бабуся…
«Дивлюсь я на небо» англійською
Лютий 27, 2016 - 15:10 — perohanych
Нещодавно до громадської ініціативи "Дивлюсь я на небо" до 200-річчя поета-романтика зі Слобожанщини Михайла Петренка долучилася Міжнародна літературно-мистецька академія України (президент - Сергій Дзюба). За сприяння академії було здійснено переклад вірша "Дивлюсь я на небо" англійською мовою.Його автор - американська й українська поетеса, перекладач Люба Гавур.
Народилася 1957 року в Клівленді (Огайо, США), куди у 1949-му емігрували її батьки, повоєнні втікачі. Вищу освіту – магістра в галузі слов’янських мов – отримала в Кент Стейт Університеті та в Торонтському університеті. Пізніше в Кентському університеті здобула спеціальність магістра з бібліотекарства.
Прем'єра кліпу «Вірю!» Анжеліки Рудницької — 1 березня 2016
Лютий 26, 2016 - 09:12 — perohanychПісня Анжеліки Рудницької присвячена усім, хто вміє вірити, чекати, молитися і любити. Зовсім скоро — презентація кліпу! Анжеліка розповідає:
Любов Пономаренко. Синє яблуко для Ілонки
Слово про Любов Пономаренко
Спершу я познайомився з Любою Кириченко (таке прізвище мала у дівоцтві сучасний знаний прозаїк Любов Пономаренко) заочно: обласна газета «Комсомольський гарт» надрукувала невеличку добірку поезій десятикласниці зі села Іванківці Срібнянського району, які мені запам’яталися надовго — було у них щось тепле, по-школярському наївне і водночас напрочуд свіже. А через рік ми вже слухали поезії чарівної першокурсниці Ніжинського педінституту на засіданні нашої студентської літературної студії:
— Ти б не йшла так далеко, доню,
Там вітри обпікають долоні.
Цілий рік заметіль і негода,
Не цвіли едельвейси там зроду,
Журавлі не кричали весняно...
— А пісні ж ідуть,
А вітри ж ідуть,
А зірки ідуть, мамо…
Прем'єра пісні від Віктора Винника і «МЕРІ» — «Малишка»
Лютий 23, 2016 - 10:56 — perohanychВід часу виходу третього альбому групи Мері Кулями Любов… минуло вже два роки. Не зраджуючи своїм традиціям, практично усі треки з нього музиканти видали в радіоефір як синґли і не охопленими станціями залишилися тільки дві пісні. Одна з них і звучатиме скоро на радіо. Називається вона Малишка і трек в уявленні лідера групи Віктора Винника настільки старий, що він про нього навіть став забувати.
«Пісня вже навіть не кілька років, а трошки більше і вона увійшла до нашого третього альбому. Я, відверто кажучи, про неї до певної міри навіть забув, тим не менш на концертах ми її виконували і вона дуже подобається людям. Тому, чому б нею не поділитися зараз?».
При цьому, ділячись старими піснями група Мері не вилазить зі студії записуючи вже свіжий матеріал.
«Новий альбом практично готовий, але не секрет, що зараз для альбомотворення зараз не найліпший час. Тому ми зосереджуємося на синґлах. Але цілком можливо, що ми ці синґли скомпілюємо в наш четвертий студійний альбом і напевно цього року буде саме так!».
