Творчість

Лист батькам з війни в Україні

image001

Батьки Ольги Рутковської — Євгенія Войнаровська та Василь Кононенко (Київ, 1935)

Мій батько – з Слов’янська, а мати – з Волині
Чи бачать з небес, що в нас діється нині?
Що гинуть в Донбасі поліські герої
За вугільні шахти, за тих, хто в забої?

– Навіщо туди вони йшли воювати?
– Щоб землю свою ворогам не віддати!
Щоб спокій і мир був на всій Україні,
Щоб пісня звучала у кожній родині!

– Коли ж бій скінчиться, скажіть ви мені?
Коли вже настане той мир на землі?
… Мовчать терикони і шахти закриті,
Вугілля немає, народ, як прибитий.

Тут поміч дають невідомо кому,
А поруч – жирують, живуть, як в раю…
І все це Донбас – український, багатий,
Де плачуть старенькі в зруйнованих хатах,

Де діти з собаками ділять шмат хліба.
Від градів й снарядів не лишиться й сліду…
Там люди голодні, одурені, злі.
Коли ж мир настане? Хтось скаже, чи ні?

Кримськотатарський переклад поезії Михайла Петренка

maye_safetАвтором перекладу вірша Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» кримськотатарською мовою, що з’явився завдяки громадській ініціативі до 200-річчя поета-романтика, є сучасна поетеса Maye Safet (справжнє ім’я – Майє Абдулганієва).
Maye народилася в Криму у 1972 році. Мешкає в Сімферополі. Пише вірші трьома мовами: рідною – кримськотатарською, українською та російською.

2013 року побачила світ перша збірка її віршів кримськотатарською – «Ешиль Кяинат» («Зелений Космос»). Вірші публікувала в кримських газетах і журналах, в Інтернеті. Також співпрацює з кримськотатарськими виконавцями. Має ряд наукових публікацій і газетних статей.

Поезія Валентини Громової

* * *

Спекотно Піду босоніж
Під вечір, в зелене клечання.
Відкриється небо навстіж.
І скине зірки на плечі.
У травах згублюсь, як дитина.
Там солодко і мажорно.
Цілую, моя Україно,
Травиночку кожну твою.

 

* * *

Ваша Високосте! Новий Високосний!
Янголом світлим на землю зійди.
Миром осяй, відверни від біди.
І Україну мою возвелич, обєднай, відроди!

 

* * *

Хтось захмелив зеленим хмелем.
І барвінок згубив квітки.
Моя долечко вишивана.
Українські мої рушники.
Ой, літа ви мої, літавиці.,
Не мережте мені біду.
За жар-птицею, чарівницею
Стільки років по вас бреду.
Білотканні мої дороги.
Вишивані мої рушники.
Хтось захмелив зеленим хмелем
І барвінок згубив квітки.

 

Спогад про літо......

За Вас ніхто іще не відповів…

12745605_852470678197619_895422834041757180_nЗа Вас ніхто іще не відповів…
Небесна Сотне!
Чи так бути має?
В родинах Ваших плач не затихає,
І стогін серця в нас не відболів.

За Вас ніхто іще не відповів,
І не поніс належне покарання.
Ці невимовно-болісні страждання
Проймають нас на холоді вітрів.

Леся Горова. Кліп із піснею Нашим героям

Пісня, присвячена героям небесної сотні. Слова, музика та виконання - Леся Горова.

Пісню, яка звучить у цьому кліпі, Леся Горова співала на Майдані 30 березня 2014 року під час концерту-реквієму, присвяченому 40 дням з дня загибелі «Небесної сотні».

Мультфільми Еліни Заржицької

Казка про ліниву ворону. Автор – Еліна Заржицька

Як вуж намагався гадюкою стати. Автор – Еліна Заржицька

Малюнки робили учні загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 6 імені І. Ревчука Петриляк Давид та Голобин Ярослав; гімназії № 3 Рибчук Артур , м. Івано-Франківськ

Поезія Наталі Матюх

* * *

Мамо-матусенько, сива іконо,
як же без тебе стемніло навколо!..
Все, що цвіло, мерехтіло, палало,
сірість нудну веселково долало, —
раптом в жалобу спливло кольорами,
ніби й собі залишилось без мами…

Мамо-матусенько, сива іконо,
місяць зійшов, як млиновеє коло,
стеле доріжку, на марево схожу…
Може, по ній я знайти тебе зможу,
небом відібрану так незаконно?..
Мамо-матусенько, сива іконо!..

Холодно в храмі твоїм неземному,
швидше вертайся до теплого дому!
Денно і нощно тужу за тобою
серцем, що сповнене муки та болю
невідворотно, невиліковно!..

Мамо-матусенько, сива іконо...

 

Чернігову

Місто моє, незаплакане навіть в дощі,
місто моє, в найнезрячіші зими окате,
знало б ти, як це пекучо від серця до щік —
брати розлуку з циліндра вокзальної каси!

Світлана Макаревська: "От вiзьму i повiрю, що любиш мене..."

Ось вже й День закоханих, а там і весна. І що б там не було, весни і кохання ніхто не в змозі відмінити! Кохали, кохаємо, кохатимемо, бо «все одно добро закохає зло». Особливо важливо це для тих хлопців, які сьогодні на війні. Хай кохання зігріє і збереже кожного з них. Будьмо щасливі!

ВЕСНА

Ще не тепло, та крига скресає,
довгождану вiтає весну.
I душа, як земля, воскресає
вiд зимового сну.

Помiж листям опалим торiшнiм
проростає зелена трава.
I надiя забута, колишня
навеснi ожива.

Запалю тихим вечором свiчку,
у глибокий вогонь задивлюсь,
загадаю бажання одвiчне —
на добро помолюсь.

I попрошу у Доброї Сили:
хай бiда у життi обмине
всiх, кого я люблю i любила,
i хто любить мене.

Хай їх доля хранить i голубить,
за минулим не буде жалю.
Хай нiколи мене не розлюбить
той, кого я люблю…

А весна хай життя прикрашає
i дарує нам знов
ту єдину, що нас воскрешає,
довгождану любов!

У перекладі вірменською

Одна із найвідоміших українських поезій ХІХ століття - "Дивлюсь я на небо", написана 175 років тому Михайлом Петренком, продовжує свою тріумфальну ходу світом.

Сприяє цьому громадська ініціатива, оголошена 31 грудня минулого року українською газетою "Культура і життя". Цього тижня її підтримали вірменські літератори - Гурген Баренц і Левон Блбулян (https://uk.wikipedia.org/wiki/Блбулян_Левон). 

Синдром Анни Болейн

hudmuzey_03У 1997 році з Чернігівського художнього музею поцупили відоме полотно німецького художника Карла Христіана Фогеля фон Гольштайна  «Анна Болейн за ґратами», вартістю 30 тисяч доларів. Навмисне називаю ціну — вона незначна, як для нашого міста чи загалом для області, але музей без того полотна вельми збіднів. Однак мова піде не про художню цінність картини, а, власне, про зображення на ній.

Англійка Анна Болейн, на думку багатьох істориків, належить до найвідоміших і найсуперечливіших жінок в історії людства. Непоказна вродою, вона все ж мала гарні очі і чудове чорне волосся. Але вихована, як і вся тодішня європейська еліта, при дворі Маргарити Австрійської на французьких манерах, що увібрали в себе не тільки політичну та світську мораль, а, насамперед, мистецтво аристократичної інтриги.

Оборонці святої землі

Олександра_АтрощенкоОлександра Іванівна Атрощенко народилася 1952 року в селі Жуківка Куликівського району. Після закінчення Жуківської восьмирічної школи  навчалася у Могильовському бібліотечному технікумі та Гомельському  державному університеті. Працювала в  сільських та районній бібліотеках, районній кіномережі, райвідділі культури, радіомовленні. Нині пенсіонерка.
Закохана в літературу з дитинства. Пише вірші та прозу. Друкувалася в районній, обласних, всеукраїнських газетах, у журналі «Літературний Чернігів».

Чорні хмари війни

(до подій на Сході України)

Світ здригався тривожно, чорнів,
Душі всім розтинало журбою.
Провели в путь останню синів,
Що живими не вийшли із бою.

Сум закляк у очах матерів,
Біль пронизував тіло, мов лезо...
Танк підбитий свічею згорів,
Капав сік, наче сльози, з берези.

Що ж ви, нелюди, сієте скрізь 
Смерть зловісну над втомленим світом?
Вдів скорботних не бачите сліз,
І дитинство гірке у сиріток.

Об'єднати вміст