Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Рая, Руді й три тисячі доларів
Червень 2, 2016 - 18:57 — perohanychНовела
— І що, доню, будемо робити далі? — важко зітхнула мати, поклавши на стіл не по-жіночому великі, напрацьовані руки.
Рая примостила навпроти свої — біленькі, з тоненькими наманікюреними пальчиками.
— Не знаю, мамо, — за звичкою тріпонула неслухняною зачіскою і помандрувала поглядом крізь шибку — поза подвір’я, де з-за штахетів уже виглядала голова Андрія. Він допомагав дівчині нести сумки від автобуса, а тепер чекав, поки вона вийде з хати.
Германов. Страта Сонця
Вірші/пісні
***
Попід кожним масна калюжа,
У судомах заклякли м’язи.
Обліковці рахують тушами
м’ясиво.
На землистих обличчях гулі,
Неприкаяні в корчах душі.
Облік скону: життя рахуємо
тушами.
Коли моя мати співає (повість)
Олександра Малаш – автор оповідань для дітей: «Янголи існують» (збірка «Усі ми родом з дитинства. Добра казка», Хмельницький, 2012), «Зроби добро першим», «На півдорозі», «Десь тут була рукавичка» (надруковано у номерах журналу «Зернятко», 2014), «Максимкові олівці» (журнал «Мамине сонечко», 2015), есе «День, який я найбільше люблю» (тематична збірка «Люблю тебе, мамо!», Львів, 2015).
Повість «Коли моя мати співає» надрукована у журналі «Дніпро» (січень 2016).
КОЛИ МОЯ МАТИ СПІВАЄ
«Тінь Наполеона» над Хоробичами
Травень 15, 2016 - 21:45 — perohanych
Бажаючи зазвичай один одному у дні народжень та ювілеїв дожити до ста років, ми зичимо передовсім довгих літ життя-буття, усвідомлюючи водночас, і не без жалю, що столітній рубіж, хоч і реальний для людини, але він далеко не для всіх. Від цього гіркого усвідомлення нікуди не дітися... І все ж сподіваємося, прагнемо... В цьому, власне, одвічна справа людського життя.
Вважають, що довгожителів на душу населення найбільше у гірських народів, чого не будемо заперечувати. Проте славилася довгожителями і наша Україна, зокрема Чернігівщина. З давніх-давен...
Козацька помста по-новому, або або Запорожець за Дунаєм‒2
Новела
1.
— Тю на тебе, навіжена! — вдаривши ногою по гальмах, висунув з кабіни самоскида голову водій. На запилюженому обличчі біліли тільки зуби та поблискували очі. — Ледь під колесами не опинилася. Вискочила з-за купи буряків, а я задумався... У вас усі такі меткі?
— А у вас усі такі нахабні? Чому мою ділянку минаєш? Хочеш, щоби буряки тут замерзли? Інші тобі пляшку пообіцяли? — взявшись руками в боки, перед буфером машини стояла дівчина. В куфайці та кирзових чоботях, запнута вовняною хусткою — листопадовий вітер холодний. — Не вийде!
— Та я ж тебе не побачив. Думав, що тут нікого нема...
Бандура звучить, як маленький орган…
Травень 9, 2016 - 09:29 — perohanychНіколи досі не чула Баха у виконанні на бандурі. Була вражена і зачарована. Звучання фантастичне.
Молода талановита вінничанка Юля Григорук – музикант, поет. Дякую їй за свято, яке вона подарувала. Навзаєм – вірш у відповідь на подарунок. А ще – побажання і порада: бути завжди щасливою!
Бандура звучить, як маленький орган –
піднесено і урочисто,
нанизує нот кришталеве намисто
у разку бажань-сподівань.Тріпочуть акорди стривожених дум
в безсмертній гармонії Баха.
Злітає дівоча рука, наче птаха,
над гострими лезами струн.
Постскриптум Чорнобиля
Травень 8, 2016 - 17:48 — perohanychАвтобусний маршрут «Київ-Народичі», запам’ятався мені на все життя. Кілька років по чорнобильській аварії я відвідала цей, на диво прегарний, район українського Полісся. Хоч автобус прямував у радіаційну зону, всі місця в ньому були зайняті. Подорожуючі не говіркі, з невимовною тугою в очах, але з крихітками надій на серці. Бо ж їхали, на відвідини покинутих домівок, виселені Чорнобилем колишні сусіди, родичі й приятелі, які стали називатися переселенцями.
Поезія Ольги Ляснюк
***
хлопчику мій
не лежи на цій сирій і не-своїй земліхлопчику розплющ оченята –
бачиш летять журавлі
і облизує осінь обеліски
не твоїдай мені руку
і ми побіжимо у те безтурботне дитинство
де мій дід розкаже про війну
на якій ти будеш найсміливішим солдатом
із дерев’яним автоматомхлопчику мій ти не вмієш стріляти
і не треба мене рятувати
прикриваючи життям своїмхлопчику мій я молилася на те дерево
яке ти посадивале воно не прижилося і вирушило на схід
і ходило за тобою замість ангела-охоронця
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
Квітень 29, 2016 - 23:00 — perohanychДорогі друзі! Щиро вітаю із пресвітлим і радісним святом – Воскресінням Христовим! Нехай Пасхальна радість і Божа благодать наповнять ваші серця і душі! Нехай Великодні дзвони принесуть в кожен дім благодать, мир і спокій, а чисте світло Великодня зміцнять нашу віру у перемогу над ворогом, силами зла, над мороком кривди і неправди!
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ МАНДРУЄ ПО ВКРАЇНІ
Додому навесні птахи летять
І вся природа знову оживає…
З небес приходить Божа благодать,
Про Воскресіння Сина сповіщає!
Поезія Наталі Федько
Над тугою…
В обличчя долі кидаєм слова –
Бездумні, безнадійні, нелогічні.
«Розлюбите мене – помру без Вас», –
Кричить юнак вродливиці трагічно.«Ох, діти! Я життя вам віддала!
Усе – для вас… А ви, немов телята,
Уперті й дикі», – певно, ж не від зла,
В образ полоні – дорікає мати.«Якщо мене не визнають – кінець!
У бідності зів’яну я», – зітхає
Поет сумний… І щастя промінець
Від нього наполохано втікає.
Від «Губернських ведомостей»
Квітень 14, 2016 - 21:11 — perohanych
Той суботній день 8 січня 1838 року за старим стилем — знакова подія в історії нашого краю: вийшов перший номер першої газети — «Черниговские губернские ведомости», від якої і веде свої традиції нинішня «Деснянська правда». Загалом звідси починається історія чернігівської преси та історія чернігівської журналістики.
У ті далекі роки «Губернские ведомости» були, перш за все, офіційною газетою, що видавалася з метою «облегчення канцелярий в производстве дел сокращением переписки и доставления как присутственным местам, так и частным лицам средств получать сведения, относящиеся к исполнению и соображению». У офіційній частині газети публікувалися урядові й місцеві губернські документи, розпорядження.
Виходила і «неофіційна частина газети», що висвітлювала життя губернії, Росії і зарубіжжя, подавала матеріали з місцевої економіки, географії, історії, фольклору й етнографії, публікувала твори місцевих авторів. «Золотим віком» неофіційної частини «Черниговских губернских ведомостей» можна по праву вважати п’ятдесяті роки, коли навколо газети сформувалося коло літераторів і істориків.
