Жінка-УКРАЇНКА

Той смак глоду не вивітрується з моєї пам’яті ще з дитячих, пастуших літ: солодко-кислий, ледь гіркувато-нудотний, зрештою такий, що не передати жодними словами…

Старший пастух Михаль, цибатий, старший за мене майже на десяток років хлопець, називав ці кістляві, криваво-червоні ягоди карамельками, і коли ми приганяли корови на узлісся, наривали йому, обколюючи руки, повні кишені й він апетитно смоктав, смачно випльовуючи камінці, а потім просив ще насмикати найбільших ягід, якими ввечері на колодках пригощав дівчат. «Вони так солодко цілуються після карамельок», — сміючись мовив нам. Ми теж насолоджувались плодами глоду, але ще вміли цілуватись з дівчатами, та й не дуже хотілося. Але все ж втямкували взяти Михаля на смішки. Отож до карамельок глоду домішали ще й кілька десяток карамельок шипшини, які з мого картузика він, не дивлячись, висипав собі в кишеню. 

Сьогодні день народження в мого онука Родіона – завдяки його появі на світ я стала бабусею (вже 26 років тому!). Я щаслива, бо маю ще й двох внучок – Катрусю й Алінку, а ще похресника-онучка Богданчика.

Найбільше моє бажання, щоб вони – щасливі, здорові, реалізовані – жили в багатій, цивілізованій, сильній Україні.

Їм, а також усім онукам і бабусям на світі дарую цей вірш:

БАБУСЯ

Відколи стала я бабуся,
то так бабусею і звуся.
Мене онуки так зовуть –
у тім моя родинна суть.

Я для онуків – не Світлана,
не Свєта (Боже борони!),
бо «Свєт» багато, а вони
бабусю мають незрівнянну!

Не визнаю такої моди
по імені бабусю звать.
Бабуся – то вершина роду,
а для онуків – благодать.

Бабуся… Це не значить старість!
Це вміст любові і тепла.
Згадайте, що й у вас була,
онукам дарувала радість,
любила вас і берегла
бабуся…

Світлана Макаревська

Пісня Анжеліки Рудницької присвячена усім, хто вміє вірити, чекати, молитися і любити. Зовсім скоро — презентація кліпу! Анжеліка розповідає:

Від часу виходу третього альбому групи Мері Кулями Любов… минуло вже два роки. Не зраджуючи своїм традиціям, практично усі треки з нього музиканти видали в радіоефір як синґли і не охопленими станціями залишилися тільки дві пісні. Одна з них і звучатиме скоро на радіо. Називається вона Малишка і трек в уявленні лідера групи Віктора Винника настільки старий, що він про нього навіть став забувати.

«Пісня вже навіть не кілька років, а трошки більше і вона увійшла до нашого третього альбому. Я, відверто кажучи, про неї до певної міри навіть забув, тим не менш на концертах ми її виконували і вона дуже подобається людям. Тому, чому б нею не поділитися зараз?».

При цьому, ділячись старими піснями група Мері не вилазить зі студії записуючи вже свіжий матеріал.

«Новий альбом практично готовий, але не секрет, що зараз для альбомотворення зараз не найліпший час. Тому ми зосереджуємося на синґлах. Але цілком можливо, що ми ці синґли скомпілюємо в наш четвертий студійний альбом і напевно цього року буде саме так!».

Автором перекладу вірша Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» кримськотатарською мовою, що з’явився завдяки громадській ініціативі до 200-річчя поета-романтика, є сучасна поетеса Maye Safet (справжнє ім’я – Майє Абдулганієва).
Maye народилася в Криму у 1972 році. Мешкає в Сімферополі. Пише вірші трьома мовами: рідною – кримськотатарською, українською та російською.

2013 року побачила світ перша збірка її віршів кримськотатарською – «Ешиль Кяинат» («Зелений Космос»). Вірші публікувала в кримських газетах і журналах, в Інтернеті. Також співпрацює з кримськотатарськими виконавцями. Має ряд наукових публікацій і газетних статей.