Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Олег Вістовський. Переклади із Андрія Вознесенського
Жовтень 25, 2015 - 22:37 — perohanychРОМАНС
Цю мить запам'ятай.
Шипшину цю. І ранок.
Я на плечі Твоїм затихну.
І засну.
Я – вічний Твій поет.
І вічний Твій коханець.
І – тінь від полину.
Поезія Ілони Константинової
* * *
Ну ось і стрілися ми знову
У сірім безгомінні днів…
Твоїх очей туман ранковий
Розстане в погляді моїм…У небі сонце весело сміється,
Промінням ніжно вуст моїх торка…
Солодкий біль знов ранить моє серце,
І знову,як тоді,в твоїй моя рука.В обіймах любих спокій я шукаю,
Всі радощі й жалі з тобою розділю…
Та лиш світанок прийде – образ твій розстане…
Ти просто сон,та я уже не сплю.Ми більш не стрінемось у сірім безгомінні,
І не в твоїй тепер моя рука.
Про тебе знов нагадує Чернігів,
І знову в споминах про тебе я блука…
Вірші Марії Сипченко
* * *
Космічний простір – ледь пуста руїна.
О, як нам важко в цьому світі жити.
Бо що не справа, що не хвилька плине,
А за це все доводиться платити.Платити кров'ю, чи платить грошима.
Своїм здоров'я класти на граніт.
Наша країна надірвала спину,
Поки тяглась за іншими услід
Осінні вірші від Оксани Маковець
Жовтень 17, 2015 - 22:28 — perohanychІз збірки Оксани Маковець «Поетичний вінок осінніх настроїв»
ОСІННІ НАСТРОЇ
«Осанна осені, о сум! Осанна!
Невже це осінь, осінь, о! – та сама…»
– ЛІНА КОСТЕНКО.
Осінні настрої
з'явилися в природі:
осінні ранки,
вечори осінні.
Хоч за вікном
рожеві ще серпанки,
осінні настрої
панують у погоді.
Проза Наталі Куліш
БЕРЦІ ІЗ МУШЛІ
Ольга заціпеніла від наростаючого ревіння літаків. Такі звукизавжди сприймала з тривогою, ніби в минулому пережила бомбардування. «Знову «Руслани» з Гостомельського аеродрому здіймаються у небо», подумала в очікуванні чоловіка з роботи.
Він працював диспетчером на летовищі, а вона вдома редагувала тексти. Від тривалого вичитування перед очима вже рябіло. Треба відволіктися. Ввімкнула телевізора. На великому моніторі Toshiba у новинах не було нічого втішного ‑ в Україні тривала Революція Гідності.
Зернина
Між ланів, круч, звивистих річечок та широких розливів полтавських славні села стоять. Ломляться в них від врожаю яблуні, груші, сливи, скидають плоди фруктовим градом на асфальт. Машини, що пролітають (а по полтавських шляхах машини тільки що й пролітають, вибої калькулюють), розмазують м’якоть фруктову по шляхах, и шляхи пахнуть духмяно. Понад ними оси, шершні, інша мошкара, що боляче жалить та голосно гуде. А ближче до вересня – капусниці, білосніжні метелики полуденні, сповнюють вітер легким пилком.
Триптих. Підземка
Подорожуючі
У нашій підземці – зникають. Поїде людина на ринок у неділю по овочеве різномаїття та соковиту вирізку, або – до офісу чи на зустріч з якоюсь дуже потрібною заради майбутнього сволотою. Повернеться – і докірливо, по дитячі, скаже найбільш присутнім у своїй долі персонам: «Навіщо відпустили ви мене туди, до низу? Я ж там зник! Розумієте – я там назавжди зник!»
Поезія Олесі Бойко
Поетичні роздуми
Пишу про все. Не можу не писати,
Бо небо шепче теми для віршів.
Трава шукає лагідніших слів,
А сонце душу просить заспівати.
Вона співає соловейком в гаї,
І жайворонком лине в височінь,
Дзвенить,а кришталева далечінь,
Мелодію над степом розсипає.
Звучить вона тривожно й урочисто
І ніби в морі човник виграє,
А потім,мов сніжинка осідає
На аркушик паперу чистий ….
2000 р.
Поезія Надії Гураль
Дороги
Стою на зіткненні доріг
Дорога до щастя, а он – до печалі
Дорога до світла, а там – у пітьму
Дорога терниста, і всипана квітами
Дорога до слави, а там – до ганьби
Дорога любові, а поруч – ненависть
Дороги… Дороги… Дороги…
Стою на роздоріжжі і вибираю свою дорогу
Дорогу до щастя
Дорогу до слави
І добре знайому – до рідного дому!
БУЗОК
Люблю весну, коли все зеленіє
І дерево вдягається в листок.
Навкруг всі квіти оживають
І розцвітає мій бузок.
Вірші для дітей Надії Гураль
З книжечки «Читайко-Малювайко»
РАВЛИК
Хочеш вір, а хочеш – ні,
Він весь час кудись повзе
І у себе на спині
Свій будиночок несеЯк захоче відпочити,
Чи когось злякається,
Він тоді у свою хатку
Швидко заховаєтьсяІ нікуди не спішить,
Бо напевно знає,
Хто спішить – людей смішить
Й завжди не встигає.
СІРЕ КОШЕНЯТКО
Я спитаю маму,
Чи дозволить татко
Принести додому
Сіре кошеняткоХай воно не мерзне
Й більше не блукає,
А у нашій хаті
Свій куточок має
Марія Тимчук. На все є час
На все є час / Марія Тимчук ; передмова Василь Бойчук. — Київ : Парламентське видавництво, 2015. — 120 с. ISBN 978-966-611-
У поетичному доробку, що підготувала молода авторка Марія Тимчук із села Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області, читачеві щемно западе в душу хвилююча лірика, сколихне до глибоких роздумів громадянська поезія, повернуть до споминів відверті вірші про дитинство, рідний край, багату природу.
Проза Ольги Моцебекер
Вишневий цвiт
Вона прокинулася від легесенького ніжного дотику. Так міг її розбудити лише Він - обранець її серця. Не відкривала очей, бо здавалося він тут поруч, у повітрі відчувала п’янкий аромат вишневого цвіту. Аж ось таки наважилася поглянути. Нема нікого. Здалося. Хоча ні, знала, що то він так привітав, адже відчула тоді його душу.
