Руслан Трач – самобутній фотограф-філософ, який силу природи і рідних йому Карпат передає мовою якісного етнофентезі і символом.

Коди, знаки через силует – цим Руслан заворожив глядача у своїх проектах «Инчий світ», «Сім ночей», зараз же митець здивував не менше – він створює етнічні мандали, в основі яких зовнішні образи живої або ж олюдненої природи прочитуються через симетричність.

Кора, розлам стовбура, намерзлий лід – все це виступає фрагментом послання, і тільки об'єднавши чи продублювавши їх Руслан Трач отримує цілісний код відчутої ним дійсності. Більшість його композицій – відцентрові і з виразним солярним (сонячним) спрямуванням, в частині прочитується натяк на візуальні символи-знаки української культури.

Майже чверть віку тому на Водохрещу я напросися до товариша в Седнів. Бо ж це найдавніше містечко на Придесенні примостилося на березі річки Снов, яку ще дев’ять з гаком століть тому «руський ігумен Данило» порівняв з Йорданом — річкою, де хрестили Ісуса Христа.

Отож рано-вранці попішкували ми з товаришем спершу до Успенької церкви, тоді єдиної відкритої для богослужінь в Седневі. Потім поклонились Святій криниці, вода з якої і напрочуд смачна, і вельми цілюща. Недалечко й Снов, де освячували «Йорданську джерелицю».

Ольга Антонівна Штепа народилася 10 грудня 1936 р. в селі Сваричівка, на Ічнянщині. Автор книжок поезій «Так мені нагадала циганка» , «Любов – моє дихання», «Чорнобривці цвітуть»… Понад п’ятдесят років працювала бібліотекарем. Донька відомого народного майстра Антона Штепи. Член Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця».

* * *

Хурделиця спіраллю світ закручує,
Не видно вже ні стежки, ні дороги.
А вітер грає лозами над кручею,
Мелодію ночей штурляє до порогу. 

Лоза свистить тоненько пріма-скрипкою,
Старезний дуб озвався контрабасом,
Неначе в кастаньєти трусить шибкою,
Б’є хвіртка із розгону тулумбасом.

* * *

Гнат Петрович у лікарню
Зібрався лягати,
А для цього треба спершу
Аналізи здати…

Він же звечора напився
Зеленого зілля
Так, що й очі не розплющить
Вранці на похмілля.

Як тут бути бідоласі?
Що кому казати?
Попросив куму за нього
Аналізи здати…

Посадили Гната в крісло,
Стали обдивлятись
І тихенько між собою
Почали сміятись:

«Ви – уже й не молоденький,
А такий тендітний… 
Аналізи показали
Те, що ви – вагітний!»

Гнат із ляку закричав:
«Це не може бути!
Щоб отак… Коли і як?
Не можу збагнути!»

А ті «кляті» лікарі,
Отакі уперті,
Кажуть: «Гнате Петровичу,
Ви вже на четвертім… 

Тож, як будете іще
Лікарів дурити,
Доведеться вам тоді
Дитя народити!»

Верлібр як форма сучасного вірша (на прикладі твору «Коли чистиш зброю…»  зі збірки «Вірші з війни» Бориса Гуменюка)

Ніна Головченко

Книга Бориса Гуменюка «Вірші з війни» (2014) здивувала спершу тим, що у текстах збірки не трапилося жодного лайливого слова. Привчена сучасними епатажними авторами – Ю.Андруховичем, І.Карпою, Татусею Бо та ін.,  ‒ до інвективи як до норми «сучукрліт», була здивована, що цьому, скупому на вишукані метафори автору, вдалося передати тяжку атмосферу війни без брутальних слів.

Фрагмент виступу заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи на круглому столі «Мистецька освіта: виклики та перспективи», Укрінформ, 28 грудня 2015.

Композитор і редактор української Вікіпедії Андрій Бондаренко під час концерту з нагоди 15-річчя Вікіпедії виконав свій твір «Гімн Вікіпедії», в основі якого – тексти вільної інтернет-енциклопедії, її основних засад і правил.

У МОН відбувся концерт з нагоди 15-ої річниці Вільної інтернет-енциклопедії Вікіпедія

Див. програму концерту.

Впродовж усього життя в серці кожної людини живе любов до рідної домівки, до отчої землі, на якій вона народилася і зростала: хутірця, села, селища чи міста… Ця любов живить людську душу, додає їй сили у хвилини важких випробувань, бо духовне коріння, яким людина від народження поєднується зі своєю вітчизною, зі своєю землею, є найміцнішим, найжиттєдайнішим. Ця любов, немов невидима пуповина, назавжди пов’язує нас з рідними місцями. А творчих людей вона ще й надихає, даруючи неповторні миті духовного окрилення, сумних і радісних одкровень та прозрінь.