14 червня 2014 року у Будапешті пройшли урочисті заходи з відзначення 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка. В їх рамках в «Мармуровому залі» Угорського Радіо відбулося відкриття виставки українських художників Угорщини “Художня шевченкіана”, на якій свої роботи на шев¬чен-ківську тематику представили Петро Пуга, Любомир Борщ, Інна Баричева, Олександр Кабанов, Олександр Гембік та Олег Колосков.

Далі відбувся концерт-презентація аудіоальбому “Пам'яті Тараса Шевченка”, який видало Державне самоврядування українців Угорщини.

Немає сил і думати, й писати,
Хотів би крикнуть – та бракує слів,
Коли вже наша українська мати
За спиною ховає ворогів!

Вона стоїть, одурена й затята,
І очі люттю дикою горять,
А проти неї – зовсім ще хлоп’ята
Під українським прапором стоять.

– Матусю-мамо, схаменіться, люди!
Я ж присягав народові служить…—
Та гримнув постріл у юначі груди
І серце зупинилося за мить.

Хмельницькі артисти 1 липня організовують благодійний концерт.

Вхід – безкоштовний, а всі пожертви – бійцям Нацгвардії та спецпризначенцям.

Від самого початку антитерористичної операції на сході країни хмельницькі спецпризначенці та бійці Національної Гвардії беруть активну участь у боротьбі з сепаратистами. 

«Від Хмельницького до сучасної „гарячої точки” України близько тисячі кілометрів. Але наші думки і серця – поруч із нашими вояками: рідними, близькими чи зовсім незнайомими, проте своїми, хмельницькими! Вони ризикують там здоров’ям і життям, аби ми тут не довідалися, що таке війна. Та ні для кого не секрет, що їм потрібна наша допомога: молитвами, грішми, продуктами, речами, засобами захисту… Саме для того ми організували благодійний концерт», — каже організатор Оксана Радушинська. 

Нова іграшка від Тетяни Грищук

Літературний Салон і Щербенко Арт Центр запрошують на серію зустрічей «Художники про літературу» 17 і 24 червня.

Жодне мистецтво не є відокремленим. Ми завжди перебуваємо на перетині, в потоці. Образи й слова — всюди. Вони оточують нас, формують, заповнюють. Скільки ж тоді у нас самих від нас самих? Як залишатися відкритим і водночас вільним?

Що і чому читають художники? Наскільки пов’язані мистецтво візуальне з мистецтвом слова? Чим вони наповнюють реципієгта, як взаємовпливають один на одного? Про що думають, говорять, творять мистці й письменники?

Неприкрашені картинки
Із російської глибинки:

Із обаполів паркан,
На подвірї пес Полкан,
Зруб, а трохи далі – банька,
Біля неї п’яний Ванька,
В бурянах увесь город –
(Там он родить «круглий год».)
На столі – велика пляшка,
А у пляшці мутна бражка,
Огурец, гірка редиска,
Кислої капусти миска,
І частушки під тальянку,
Мордобої, гульки п’янки –
Від зарплати до зарплати
Лиш «бухати» і « бухати»…

Івану Миколайчуку 15 червня виповнилося б 73 роки.

Цього року річницю з дня народження Івана відзначають скромно; це показ його фільмів у кінотеатрі «Чернівці» та виставка про яку мова піде далі.

Сьогодні у дворику Чернівецької міської ради таки згадали про українського генія.
На захід зібралось чи мало людей в тому числі митці та чинники влади. Олексій Каспрук міський голова запевнив присутніх про відкриття культурного центрі імені Івана Миколайчука.

80 років тому, а саме 16 червня 1934 року в Харкові відкрився І з’їзд письменників республіки, який проголосив створення Спілки письменників України.

Детальніше про це у Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/wiki

Нещодавно відбувся Грінченківський фестиваль «СлоВесна».

У рамках фестивалю  проводила заняття "Українська готика" художник-каліграф, майстер своєї справи Ольга Верменич.

- Писали моїм улюбленим інструментом - паличками від морозива, - коментує фото жінка.

Українські митці та громадські активісти опублікували сьогодні «Звернення до нинішньої та прийдешньої української влади».

Текст «Звернення…» подаємо нижче, поширити його через Фейсбук можна тут: https://www.facebook.com, приєднатися можна тут: http://www.petitions247.net

До відома та уваги всіх,
хто називає себе представниками і слугами українського народу!

Упродовж останнього часу українська нація, яка на світанку своєї незалежности свідомо обрала шлях гуманного, терпимого, ненасильницького та поступового розвитку, стикається з дедалі жорстокішою агресією зовнішніх і «внутрішніх» сил, котрі намагаються позбавити нас права самостійно визначати свою власну долю та будувати життя у своєму домі відповідно до нашого власного бачення, наших традицій та устремлінь.