Поганих новин у нашому житті з кожним днем, якби цього не хотілося, все більшає. Про одну з таких повідомляє на своїй сторінці в фейсбуці Сергій Пантюк:

«Москалі наступають не тільки на Сході. Вони хочуть продати навіть Будинок письменників НСПУ.

Завжди тут був письменницький ресторан «Еней». Потім команда Яворівського здала в довготермінову оренду (читай «продала») це приміщення і там виник «елітний» ресторан «Сад», власником якого є ТОВ «Банкова, 2».

Шкільний літній табір відпочинку – це й пізнавальні екскурсії, і конкурси та змагання, і зустрічі з цікавими людьми. Одну з таких зустрічей організували працівники районної дитячої бібліотеки. Вони провели виїзне засідання літературної вітальні «Живе слово», у рамках якого перед дітлахами Підгородненської ЗОСШ №3 виступила дніпропетровська письменниця, член Національної Спілки письменників України Еліна Заржицька. Вона є автором дитячих книг «Приключения розового динозаврика и его друзей» (2001), «Три сходинки голодомору» (2009), «Як черепаха Наталка до школи збиралася» (2011); співавтором кількох колективних збірників, має публікації в літературній пресі, а також на літературних інтернет-ресурсах.

Центральна міська бібліотека та сайт gorod.dp.ua оголошують до Дня міста Дніпропетровська Всеукраїнський конкурс на кращий поетичний твір.

Мета конкурсу:

• Створення поетичних творів про місто Дніпропетровськ, його історію, сучасність, людей, традиції;
• виявлення і підтримка талановитих авторів, активізація і популяризація їх творчості;
• формування почуття причетності до історії і культури міста.

Умови проведення літературного конкурсу «Чарівний мій Дніпропетровськ»

Лесю, восени минулого року ти стала лауреаткою Всесвітнього фестивалю поезії «Дітет де Наіміт» (що відбувався в Македонії й Албанії), отримавши першість. Це справді великий успіх, але чому в Україні про цю перемогу практично не було розголосу?

Не варто запевняти, що розголосу зовсім не було (усміхається). Відгукнулося чимало періодичних видань («Буквоїд», «Друга читача», «Літ. Україна», «Українська літературна газета», «Аргументи і факти», «Взгляд», «Вероятно», «Вечірні вісті», «Кореспондент», «Сільські вісті» і т. д), та інших інтернет-ЗМІ, а також Дніпропетровське й Рівненське телебачення. Принаймні,  я вдячна усім журналістам, які поширили цю інформацію. Втішена, що є небайдужі люди…

Сімферополь – Попри те, що українська мова (як і кримськотатарська) після анексії Криму якимось дивом визнана російським законодавством державною, ставлення до неї у маріонеток Кремля ще більш «вороже», ніж раніше. Відтепер «державні» документи видаються винятково російською, навіть «конституція» Криму не має перекладу і не видана іншими мовами, крім російської. Вивіски на установах і державних будівлях, що існували раніше декількома мовами, замінені тільки російськими.

Завдяки очільнику МЗС Андрію Дещиці нецензурну народну пісню про президента держави-агресора заспівали в усьому світі

Футбольні «ультрас» України, які приємно вразили своїм патріотизмом і єдністю під час Євромайдану, тепер прославилися на увесь світ. Щоправда, не без допомоги в.о. міністра закордонних справ Андрія Дещиці, який вивів витвір їхньої творчості на новий, міжнародний, рівень. Утім, нецензурна фанатська кричалка про президента Росії Володимира Путіна в Україні вже давно стала народною. Тож коли глава зовнішньополітичного відомства, намагаючись стримати обурених патріотів від штурму дипломатичного представництва РФ у Києві (і таки ж вдалося!), продекламував «Путін — х**ло!», приспів «ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла» підхопили не лише присутні учасники протестної акції.

Дай, Боже, миру Україні!
Скажених звірів зупини.
Невидимі ворожі тіні
Хай не роздмухують війни.

До кого руки простягати?
Кого просити? Тільки Ти
Від кулі захистиш слдата
І діток зможеш вберегти.

Чому найкращі люди гинуть?
Даруєш рано крила їм.
Хто ж буде завтра Україну
Здіймати з попелу, з руїн?

Боже наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Підносим до Тебе.
За тих, що боролись
На східних редутах
За нашу Державу
Із ворогом лютим,
Що в битві цій впали
В це літо криваве…
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!
А нам від цих хлопців,
О, Боже, благаєм!
Любові дай вчитись
До рідного Краю!

Євген Букет

----------------------------
* Варіація «Молитви» Лесі Храпливої

Свого часу Марк Аврелій зазначав, що те, до якої мети прагне кожна людина, є кращою її характеристикою. З цим і сьогодні не варто сперечатися. Особливо в даному випадку. Видані книжки, півтисяча публікацій на тему краєзнавства та літератури говорять про мого співрозмовника більше, ніж він сам.

Але й ця розмова  з людиною щирою, освіченою, патріотом, громадським діячем, журналістом, краєзнавцем і письменником Євгеном Букетом вийшла не менш цікавою. Відбулася вона напередодні виходу в світ його нової книги «Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини».

- Пане Євгене, давайте почнемо наше спілкування, як кажуть, від початку. Тож звідки Ваш початок, як письменника, журналіста, краєзнавця?