Вітер весняний,
Рвучкий і духмяний,
Що ти несеш в Україну цей рік?
Повінь повстання,
Весну руську ранню?
Дим лиш розносиш від згарищ, руїн?

Вітер весняний,
Не треба, благаю:
Стихни, вже годі тобі, перестань.
Повій урожаєм,
У нашому краї
Хай буде лиш злагоди рай.

У Старокостянтинівській бригаді тактичної авіації ім. Петра Франка знову звучала не лише музика авіаційних моторів, а пісні та інструментальні мелодії у виконанні естрадного оркестру УМВС України у Хмельницькій області під керівництвом заслуженого артиста України полковника Сергія Рабійчука.

Її голос звучить чи не щодня по радіо, щотижня подоляни можуть бачити її на своїх телеекранах у музичній програмі «Мелодії родоцвіту», а вся країна може читати її книжки. У свої 34 роки Оксана Радушинська чи не найтитулованіша поетеса в Україні.  

Журналісти «ВСІМ» зустрілися з Оксаною поблизу майдану Незалежності, коли вона приїжджала у місто для запису чергової телевізійної програми. Погода видалася сонячною, тому одразу вирішили спілкувалися у сквері. Розмова йшла м’яко, наче з давньою подругою. Зачепили все: роботу, політику, лірику…

До Дня матері. Вітання усім святим матерям, усім богородицям, які дають життя, люблять, піклуються, надихають і моляться за нас. Нічого немає святішого і сильнішого, ніж материнська любов і молитва. Міцно цілуємо Вас і пригортаємо.

Люблю я слово "мама" - 
Воно натхнено-ніжне.
Живе-пливе між нами,
Як спів у серця вічний.
Воно бринить так тонко,
Воно теплом нас гріє.
І образ, як іконка,
У нім живе-жевріє.

Жанна Боднарук (Zhanna Bodnaruk) - "СЛАВА УКРАЇНІ!".
Музика та слова Анатолія Карпенка.
"СКАРБstudio"

«Мати! Мама!» – це магічне слово,
Вічне й неповторне, наче світ,
Символ віри, правди і любові.
Йде від Жінки давній  родовід.

Рідна мамо, мамочко, матусю!
Я тебе ціную і люблю!
Я за тебе Господу молюся,
Радість й біль з тобою розділю!

Ти зі мною поруч, моя мамо,
В дні щасливі і у дні важкі.
Ти розрадиш тихими словами,
Пригорнеш до теплої руки.

13 травня о 17:00 2014 року в  Національному музеї  літератури України відбудеться святкування Дня Матері, спільного проекту музею та Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка,

«…буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

Образ Матері, завдяки зусиллям талановитих учасників, народних колективів, постане у трьох вічних іпостасях: Матері Божої, Матері - України, земної Матері.

У заході візьмуть участь відомі творчі колективи та виконавці:

Молися, мамо, за свою дитину

Молися, мамо, за свою дитину.
Молися зранку й ввечері молись.
І я до тебе звідусіль прилину,
І буде добре вдвох нам, як колись.

Схилюся на плече твоє від втоми,
Закрию очі в добру щиру мить,
Як добре вдома, як же добре вдома.
Самотнє серце навіть не болить.

Він на війні таки не збочив,
Коли юрбився між солдат.
До перемоги йшов крізь ночі,
Щоб зберегти зелений сад.
Так довелося... Сорок перший!
Чотири роки у незвід!
Війною скровлена одежа
Ввібрала дим гіркий і піт.
І недаремно смак горілки
Його від люті зігрівав;
І він хилив лице до гілки,
Про “ Темну ніч...” – співав, співав.

Напередодні дня Перемоги щороку згадую свого дідуся Олександра Омеляновича Шевченка (рік нар. 1909). Ходжу вулицями, чи відпочиваю біля річки Сіверський Донець, думаю про те, що десь тут він воював і, можливо, саме на цьому місці земля полита його кров’ю.  У 1931 році мій дідусь пішов на строкову службу до лав армії. Він був на Амурі на Далекому Сході, коли Японія порушила кордони. Три роки не бачила мати свого сина, а коли повернувся, створив сім’ю, то недовго втішалася родинним спокоєм. 1939 рік – дідуся знову мобілізували в лави Червоної армії і він попав  у Польщу, 1940 рік – на фінську, потім була Румунія. Прийшов додому, а матір вже поховали, не довелося навіть провести в останню путь. Побув дідусь зі своєю родиною лише два місяці – знову надягнув шинель у 1941 році.