Мужчини! Будьте, врешті решт, мужчинами -
відчуйте це серцями, мозком, спинами,
відкрийте очі, випрямте хребет,
не човгайте приречено ногами.
Розправте крила, починайте злет,
а жінка хай літає разом з вами.Як журавлі: найперший - ватажок,
за ним - жона, захищена і гарна.
Великодушні будьте до жінок.
Робити жінці кривду - справа марна.Ви звідкіля з'явилися на світ?
Не тяжко проливав ваш тато піт,
коли засіяв любощів насіння.
А мамі - дев’ять місяців носить
вас довелось. Щоб народить дитину...
ВТЕЧА
Іще шабля моя не убила ні скіфа, ні римляна,
потойбічні сніги не торкнулись Балкан і Карпат,
а вже коні летять – візники їх за віжки притримують,
наші коні летять, щоб уже не вертатись назад.«Хай не згадують нас, хай забудуть, - шепочеш, - навіки».
Скам’янілих богів оминаємо: «Їм не молись!».
Де учора були – там прозоряться сльози на вікнах
і зривається крик, летячи в затуманену вись.
* * *
Підняла душа білий стяг,
Закривавлена скутками бою.
Він обрав необтяжливий шлях,
Залишивши уламки болю.І затьмарює розум сплін -
Він чужий і ним буде повіки.
І тепер лише часу плин -
Від душевних порізів ліки.В нього знову своє життя,
Не її Оріона він зірка.
Від чужої плоті чуття
Розливають бажання по жилкам.Кажуть, все курує любов,
Закохатися треба без тями!
Тільки мляво колишеться кров,
Не щасливлять любовні звитяги.Позабути, закреслити все,
Наче сон, наче огріх в посланні.
Знов на крилах життя понесе
Без образ, без нудьги і страждання.
ДО ВИТОКІВ!
Із очима душі відкритими
Просіваю думки крізь сито я,
Мої витоки, твої витоки,
Ще невидимі стіни доль.
Чи ми снами колись наситимось?
Чи душа мрії вічно питиме?
Мої витоки в твої витоки
Об'єднати в одне дозволь!Недовивчені нами істини
Під вітрами недолі вистоять,
Бо усе, що удвох замислили -
Оживе, як сніги зійдуть.
Ти повір - я навчусь, я плистиму,
Зазвучу в піднебессі піснею,
І кометою променистою
Нам осяю до щастя путь!
Автор віршів: Наталія Крісман читає: Наталія Крісман.
Кадри з фільму: Невідома Україна, Київнаукфільм, 1993. Звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін.
Фільм другий з циклу сучасної громадянської поезії
Автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
Звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
Фільм третій з циклу сучасної громадянської поезії
Автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
Фото: патріоти України, звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
фільм четвертий з циклу сучасної громадянської поезії
автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
Майдан
Я не хочу крові
Без ворожого плану
Іду стояти
За мир на Майдані
Моє серце болить
Я від болю п'яний.
За Волю стою я на Майдані.
Моя пісня свята
За світло Країні
Душу й тіло віддам
Своїй Україні.
Не плюйте в очі
Своєму народу
Ми - за Європу
Ми за Свободу!!!
12.12.20013
Тупість
Дешева тупість дорогого варта,
Простіш розпалити нею ватру
Простіш зомбувати свою ідею
Простіше рівняти із землею.
* * *
Черепки- в синтагму...
синусоїд мого коліна.
атоми білого акту...
активований біль - мотовило -
у руках
пере-цілованих танго...
сіль у лоно...
мішень - у сонці
мого хребта
не та...не та...не таааааааааааааааааааааааааааа...
Мертві душі- Тантал-
з хреста до мішені...
заварюю чай у колодязі-
голий, зелений...
Мілонга -на перехресті-
мертвих душ-
порожні піали...
Марево сексу -
в ребрі піару...
Танцюва-ли..тан-цю-ва-
ли
з мертвим півнем, чи з
гострим чортом???
...аорта
твоєї долоні -
не замінить мені серця...
Цей світ для тебе
Життя одне, та не легке,
Без образ, розчарувань, падінь і злетів.
Так не бува, щоб у піснях
Моїх приспів звучав без двох куплетів…Усі говорять: « Йди вперед до мети ».
Усі говорять: « Підіймайся і йди ».
Та тільки зробиш крок – знов падаєш вниз,
Ти посміхнись і навкруги озирнись!!!
Приспів :
Цей світ для тебе
Хапай його в долоні,
Палає небо, згорає від любові
Цей світ для тебе
І мрії, наче зорі,
Горять для тебе
Як сині хвилі в морі
ТЕПЕР – АБО НІКОЛИ!
Тепер – або ніколи! Вірний клич,
що не дає ні хвилі більш чекати.
Пора настала зброю взять до рук
й громити зраду. Правду – визволяти!
На барикадах пролилася кров…
Життя поклала юність на Скрижалі
Свободи, щоб звільнилася з оков
наша земля, її безмежні далі.
Поліг за Україну вірменин
І білорус поліг , не з України.
Земляче, знай – в борні Ти не один,
З Тобою люд всесвітньої родини.