Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Поезія
Поезія Олесі Чайки
***
Наче равлик, ховаюсь я від людей,
А хто мене сховає від думок моїх?...
ВСТАВАЙМО, БРАТТЯ!
У променях ранкової зорі
Свої складали думи кобзарі.
Слова їм вітер шепотів, а місяць
Мелодію сріблясту тихо грав.
В піснях сумних і невеселих,
Ховався біль за Україну.
Печалі спивши повний келих,
Вона повстане із руїни!
Вона повстане і воскресне,
Преобразиться дух її,
Горить вогонь в козацькім серці,
Співають СЛОВО кобзарі.
Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка
Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка : поема / Любов Гонтарук. — Київ, 2014, «Золоті ворота». — 96 с., 8 арк. портр.
Довгий час побутувала думка, що Тарас Шевченко і кохання — речі несумісні. Молодий столичний художник і поет, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах, любитель театральних вистав і музики — Тарас Шевченко кохав і був коханим! 22 роки кріпацтва і 10 років солдатчини скалічили його особисте життя. Він попадав в химерний любовний трикутник, над ним тяжів меч нерозділеної любові, він кохав без взаємності і дозволяв себе кохати, впадав у розпач і все життя мріяв про сімейний достаток, власну хату і вишневий садок.
У своїй новій книжці «Я їх любив. Кохані жінки Тараса Шевченка» Любов Гонтарук показала, що Т. Г. Шевченко — не лише геній, Великий Українець, а й проста, земна людина.
Завантажити книгу в форматі PDF
Поезія Анастасії Черняк-Котлінської
Я зайва
Я зайва там, де збір протесту,
Чарує на метлі Яги.
Від Києва і аж до Бреста,
Наметує пусті круги.
Я зайва, в подумках про вбивство,
Кривої гідності без прав.
Згубити в смітнику дитинство,
Яке Ісус святим назвав.Я зайва, в батьківській домівці,
Топтати вік фундамент діб.
Де кожен вислів, як на плівці,
Вирощує зерно на хліб.Я зайва, де кохають злісно
І в тій неправді плодять плід.
Якому між батьками тісно,
Бо в почуттях сімейних літ.Я зайва за пустим столом,
Який руйнується харчами.
Де п’ють живу зубами кров,
Зажерливі піаром дами.
Відео віршів Анастасії Черняк-Котлінської
УКРАЇНА, Матір рідна! Вірш присвячується пам'яті "Небесної Сотні", українській революції 2014 року. Автор: Анастасія Черняк (Котлінська). Одяг: Анастасія Черняк. Камера: Олег Чумовий.
«Ну що ти, «матушка Росія»…»
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, –
У війнах всіх йшли визволяти.Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Поезія Таїсії Цибульської
Вiдьма
У хаті тихо.
Аромати трав
Хвилюють тіло.
Кіт дріма на лавці.
А їй не спиться,
Мов голодній мавці.
А їй би випити
Росою з молоком,
Холодну ніч!
До денця, до краплини!
Померти в насолоді!
І з гріхом
Родитися,
Мов світ - із насінини!
Відьмацька ніч.
Розхристана душа
Зривається до місяця в обійми,
Завжди по лезу
Гострого ножа,
Завжди по краю проляга межа
Її любові...
Відьма спокуша.
Сутiнки в режимi онлайн
Зимова рахівничка
Віршомультик для дітей Таїсії Цибульської.
В роботі використана музика Наталії Антоник, мінусовка «День і ніч» зі збірки «Музична карусель».
Нехай настане літо погідне
Осінь доркнулась серденька біллю,
Крига студенна діткнула зимою.
Сумом тривожним над Краєм, свавільно
Ворог ввірвався до нас, не з весною.Веснонько мила, прийди хоч ланами,
З цвітом обильним в зелені листу.
Миром посійся по-над світами,
Зійди щасливим нам Благовістом.Паростки Волі мого Народу
В долю щасливу хай проростають.
Й на ріднім полі добірним плодом
Зерна пшениці щедро зростають.Нехай настане літо погідне.
В танці й віночку прийде Купава.
Врода дівоча, подиву гідна,
Це ж Україна йде, величава !Хай розквітає рідна Країна,
Жити, без ворога в хаті, їй треба.
Мирний наш прапор жовто-блакитний
Це не просто слова, це говорить душа...
з нагоди презентації книги «Материнська молитва. Українки - героям Майдану»
Це не просто слова, це говорить душа,
Рветься птахом із серця жінки,
Материнська молитва майданам луна –
Там усі ми, жінки-українки.І найбільша любов, це щоб щастя в очах,
мир і спокій, де верби й калини
У жінок –українок нема слова страх,
Бо вони всі святі Берегині.Гідна слава землі нас об’єднує знов,
Щоб додати синам нашу силу,
Щоб Вкраїна жила, вишні цвітом цвіла,
І щоб люди були тут щасливі.А тепло із долонь хай розпалить вогонь
У серцях, де Вкраїна - потреба,
Журавлина весна воскресить імена
На стежині у лагідне небо.
10.03.2014, Людмила Яцура
Анна Шпилевська: Про Героїв ніяк не забудемо!
Захурделило. Згурдилось. Сплакалось,
Сонце кров'ю людською накрило.
І червоні небесні ліхтарики
Тихо з болем увись полетіли.Не ліхтарики – люди катовані,
Та облиті, об’юшені кров'ю.
Мов летять із небесною сотнею
Сльози тих, в кого траур сьогодні.Про Героїв ніяк не забудемо!
Їхні неньки, дружини, брати,
Їх батьки а чи діти засуджених
Нагадають про подвиг святий.Бо звитяжні і вірою й правдою
Україні служили у бо́ю.
Зкатувалось. Заскімлило. Сплакалось
Серце Тих, хто сьогодні у пам'яті,
Душі Їх – наших Славних Героїв!
Поезія Анни Шпилевської
***
Це волосся із пилу й туману
Обрамляю у твій небосхил,
Ти лиш пучкою робиш глісандо -
Я літатиму серцем, без крил.Твої пальці - як світло заломлене,
Такі ж ніжні та трепетно-спілі.
Моя пристрасть зимовою осінню
Котить снігом думок заметілі.Ти метеликом пурхаєш - вієшся,
Руки росами в тілі замкнуться.
Я в кохання і дотики вірую
Твої пучки до серця горнуться …
***
