Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Поезія
«Ну що ти, «матушка Росія»…»
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, –
У війнах всіх йшли визволяти.Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Поезія Таїсії Цибульської
Вiдьма
У хаті тихо.
Аромати трав
Хвилюють тіло.
Кіт дріма на лавці.
А їй не спиться,
Мов голодній мавці.
А їй би випити
Росою з молоком,
Холодну ніч!
До денця, до краплини!
Померти в насолоді!
І з гріхом
Родитися,
Мов світ - із насінини!
Відьмацька ніч.
Розхристана душа
Зривається до місяця в обійми,
Завжди по лезу
Гострого ножа,
Завжди по краю проляга межа
Її любові...
Відьма спокуша.
Сутiнки в режимi онлайн
Зимова рахівничка
Віршомультик для дітей Таїсії Цибульської.
В роботі використана музика Наталії Антоник, мінусовка «День і ніч» зі збірки «Музична карусель».
Нехай настане літо погідне
Осінь доркнулась серденька біллю,
Крига студенна діткнула зимою.
Сумом тривожним над Краєм, свавільно
Ворог ввірвався до нас, не з весною.Веснонько мила, прийди хоч ланами,
З цвітом обильним в зелені листу.
Миром посійся по-над світами,
Зійди щасливим нам Благовістом.Паростки Волі мого Народу
В долю щасливу хай проростають.
Й на ріднім полі добірним плодом
Зерна пшениці щедро зростають.Нехай настане літо погідне.
В танці й віночку прийде Купава.
Врода дівоча, подиву гідна,
Це ж Україна йде, величава !Хай розквітає рідна Країна,
Жити, без ворога в хаті, їй треба.
Мирний наш прапор жовто-блакитний
Це не просто слова, це говорить душа...
з нагоди презентації книги «Материнська молитва. Українки - героям Майдану»
Це не просто слова, це говорить душа,
Рветься птахом із серця жінки,
Материнська молитва майданам луна –
Там усі ми, жінки-українки.І найбільша любов, це щоб щастя в очах,
мир і спокій, де верби й калини
У жінок –українок нема слова страх,
Бо вони всі святі Берегині.Гідна слава землі нас об’єднує знов,
Щоб додати синам нашу силу,
Щоб Вкраїна жила, вишні цвітом цвіла,
І щоб люди були тут щасливі.А тепло із долонь хай розпалить вогонь
У серцях, де Вкраїна - потреба,
Журавлина весна воскресить імена
На стежині у лагідне небо.
10.03.2014, Людмила Яцура
Анна Шпилевська: Про Героїв ніяк не забудемо!
Захурделило. Згурдилось. Сплакалось,
Сонце кров'ю людською накрило.
І червоні небесні ліхтарики
Тихо з болем увись полетіли.Не ліхтарики – люди катовані,
Та облиті, об’юшені кров'ю.
Мов летять із небесною сотнею
Сльози тих, в кого траур сьогодні.Про Героїв ніяк не забудемо!
Їхні неньки, дружини, брати,
Їх батьки а чи діти засуджених
Нагадають про подвиг святий.Бо звитяжні і вірою й правдою
Україні служили у бо́ю.
Зкатувалось. Заскімлило. Сплакалось
Серце Тих, хто сьогодні у пам'яті,
Душі Їх – наших Славних Героїв!
Поезія Анни Шпилевської
***
Це волосся із пилу й туману
Обрамляю у твій небосхил,
Ти лиш пучкою робиш глісандо -
Я літатиму серцем, без крил.Твої пальці - як світло заломлене,
Такі ж ніжні та трепетно-спілі.
Моя пристрасть зимовою осінню
Котить снігом думок заметілі.Ти метеликом пурхаєш - вієшся,
Руки росами в тілі замкнуться.
Я в кохання і дотики вірую
Твої пучки до серця горнуться …
***
Не продавайсь, земляче, ти за гріш!
Я слухала, як говорила Мати
на похоронах Сина... На Майдані
поліг він, за гріхи - мушу сказати,
за гріхи тих, котрі голосували
за ворога, за "зека у законі",
що називав себе "із регіонів"!Поліг мій Син за Вільну Україну
щоб жили ви і я. Моя дитина
життя своє поклала на Скрижалі
Святої Правди. І не єдиний
мій Син, а сотня, знаю, не одна
таких як він, Героїв, поляглаза те, щоб краще жив і ти, і твої діти.
Щоб не прийшлося їм знову горіти
так, як йому тепер, за Волю, на Майдані.
Нехай не смерть, а правда в очі гляне
твої, щоб пильно подивився у вічі їй ти.
Земляче, призадумайсь, схаменись !
Душа згорала
Душа згорала в полум'ї свічі
Із пристрастю, з надією і болем...
А зорі тихо падали вночі....
Чумацький шлях світив, як поклик долі...Душа згорала в полум'ї свічі -
Вона згорала, а любов горіла,
І гріла світ холодний уночі
Так як могла, хотіла, як уміла...Як поклик доль, як схрещені мечі,
Дзвеніла біль в душі, що так згорала,
У полум'ї натхненної свічі -
Вона ж безсмертя покликом страждала...Душа згорала в полум'ї свічі,
Так як жила, творила, як кохала,
І вознеслась на небо уночі
І вічною зорею запалала....
Жінкам-красуням
„Усі жінки – красуні в світлу мить,
А у сумну – краса жіноча спить”.
Класик
Кожній красуні (однаково, хто вона –
Дівчина, жінка, вдова...),
Наче прикраси до сукні коштовної,
Личать красиві слова:
Квіточко, ягідко, зіронько, сонечко,
Вічності світлая мить,
В моїй життєвій темниці віконечко
Прямо в небесну блакить.
Ластівко, ласичко, ясочко, любонько,
Промінь ласкавих очей,
Світ мені білий без тебе, голубонько,
Став би темніш від ночей.
Як весна
А жінка, як весна – п’янка і ніжна,
Щира на радість, ласку і тепло.
Із нею поруч затишно і втішно,
Без неї й сонця б в небі не було.Краса її душі – твоя в’язниця,
Де насолода діє як закон.
Вона тобі не раз, напевно, сниться.
І ти реальним хочеш бачить сон.Відчути дотик теплої долоні,
Торкнутись вуст і захмеліти вмить.
І буде вітер холодити скроні,
І буде серце пташкою тремтіть.Вишневий цвіт впаде дощем під ноги.
І стане зрозумілим все без слів.
Вона з тобою вирушить в дороги,
Аби жадав, аби лишень любив.
