Поезія

Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка

Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка : поема / Любов Гонтарук. — Київ, 2014, «Золоті ворота». — 96 с., 8 арк. портр.

Довгий час побутувала думка, що Тарас Шевченко і кохання — речі несумісні. Молодий столичний художник і поет, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах, любитель театральних вистав і музики — Тарас Шевченко кохав і був коханим! 22 роки кріпацтва і 10 років солдатчини скалічили його особисте життя. Він попадав в химерний любовний трикутник, над ним тяжів меч нерозділеної любові, він кохав без взаємності і дозволяв себе кохати, впадав у розпач і все життя мріяв про сімейний достаток, власну хату і вишневий садок.

У своїй новій книжці «Я їх любив. Кохані жінки Тараса Шевченка» Любов Гонтарук показала, що Т. Г. Шевченко — не лише геній, Великий Українець, а й проста, земна людина.

Завантажити книгу в  форматі PDF

Поезія Анастасії Черняк-Котлінської

Я зайва

Я зайва там, де збір протесту,
Чарує на метлі Яги.
Від Києва і аж до Бреста,
Наметує пусті круги.

Я зайва, в подумках про вбивство,
Кривої гідності без прав.
Згубити в смітнику дитинство,
Яке Ісус святим назвав.

Я зайва, в батьківській домівці,
Топтати вік фундамент діб.
Де кожен вислів, як на плівці,
Вирощує зерно на хліб.

Я зайва, де кохають злісно
І в тій неправді плодять плід.
Якому між батьками тісно,
Бо в почуттях сімейних літ.

Я зайва за пустим столом,
Який руйнується харчами.
Де п’ють живу зубами кров,
Зажерливі піаром дами.

Відео віршів Анастасії Черняк-Котлінської

УКРАЇНА, Матір рідна! Вірш присвячується пам'яті "Небесної Сотні", українській революції 2014 року. Автор: Анастасія Черняк (Котлінська). Одяг: Анастасія Черняк. Камера: Олег Чумовий. 

«Ну що ти, «матушка Росія»…»

Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.

Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній – 
Таку «сестру» - терпіть несила.

Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати? 
Та ми тебе, брехливу суку, –
У війнах всіх йшли визволяти.

Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….

Поезія Таїсії Цибульської

Вiдьма

У хаті тихо. 
Аромати трав 
Хвилюють тіло.
Кіт дріма на лавці.
А їй не спиться,
Мов голодній мавці.
А їй би випити
Росою з молоком,
Холодну ніч!
До денця, до краплини!
Померти в насолоді!
І з гріхом
Родитися,
Мов світ - із насінини!
Відьмацька ніч.
Розхристана душа
Зривається до місяця в обійми,
Завжди по лезу
Гострого ножа,
Завжди по краю проляга межа
Її любові...
Відьма спокуша.

 

Сутiнки в режимi онлайн

Зимова рахівничка

Віршомультик для дітей Таїсії Цибульської.

В роботі використана музика Наталії Антоник, мінусовка «День і ніч» зі збірки «Музична карусель».

Нехай настане літо погідне

Осінь доркнулась серденька біллю,
Крига студенна діткнула зимою.
Сумом тривожним над Краєм, свавільно
Ворог ввірвався до нас, не з весною.

Веснонько мила, прийди хоч ланами,
З цвітом обильним в зелені листу.
Миром посійся по-над світами,
Зійди щасливим нам Благовістом.

Паростки Волі мого Народу
В долю щасливу хай проростають.
Й на ріднім полі добірним плодом
Зерна пшениці щедро зростають.

Нехай настане літо погідне.
В танці й віночку прийде Купава.
Врода дівоча, подиву гідна,
Це ж Україна йде, величава !

Хай розквітає рідна Країна,
Жити, без ворога в хаті, їй треба.
Мирний наш прапор жовто-блакитний

Це не просто слова, це говорить душа...

з нагоди презентації книги «Материнська молитва. Українки - героям Майдану»

Це не просто слова, це говорить душа,
Рветься птахом із серця жінки,
Материнська молитва майданам луна – 
Там усі ми, жінки-українки.

І найбільша любов, це щоб щастя в очах,
мир і спокій, де верби й калини
У жінок –українок нема слова страх,
Бо вони всі святі Берегині.

Гідна слава землі нас об’єднує знов,
Щоб додати синам нашу силу,
Щоб Вкраїна жила, вишні цвітом цвіла,
І щоб люди були тут щасливі.

А тепло із долонь хай розпалить вогонь
У серцях, де Вкраїна - потреба,
Журавлина весна воскресить імена
На стежині у лагідне небо.

10.03.2014, Людмила Яцура

Анна Шпилевська: Про Героїв ніяк не забудемо!

Захурделило. Згурдилось. Сплакалось,
Сонце кров'ю людською накрило.
І червоні небесні ліхтарики
Тихо з болем увись полетіли.

Не ліхтарики – люди катовані,
Та облиті, об’юшені кров'ю.
Мов летять із небесною сотнею
Сльози тих, в кого траур сьогодні.

Про Героїв ніяк не забудемо!
Їхні неньки, дружини, брати,
Їх батьки а чи діти засуджених 
Нагадають про подвиг святий.

Бо звитяжні і вірою й правдою
Україні служили у бо́ю.
Зкатувалось. Заскімлило. Сплакалось
Серце Тих, хто сьогодні у пам'яті,
Душі Їх – наших Славних Героїв!

Поезія Анни Шпилевської

***

Це волосся із пилу й туману
Обрамляю у твій небосхил,
Ти лиш пучкою робиш глісандо -
Я літатиму серцем, без крил.

Твої пальці - як світло заломлене,
Такі ж ніжні та трепетно-спілі.
Моя пристрасть зимовою осінню
Котить снігом думок заметілі.

Ти метеликом пурхаєш - вієшся,
Руки росами в тілі замкнуться.
Я в кохання і дотики вірую
Твої пучки до серця горнуться …

 

***

Не продавайсь, земляче, ти за гріш!

Я слухала, як говорила Мати
на похоронах Сина... На Майдані
поліг він, за гріхи - мушу сказати,
за гріхи тих, котрі голосували
за ворога, за "зека у законі",
що називав себе "із регіонів"!

Поліг мій Син за Вільну Україну
щоб жили ви і я. Моя дитина
життя своє поклала на Скрижалі
Святої Правди. І не єдиний
мій Син, а сотня, знаю, не одна
таких як він, Героїв, полягла

за те, щоб краще жив і ти, і твої діти.
Щоб не прийшлося їм знову горіти
так, як йому тепер, за Волю, на Майдані.
Нехай не смерть, а правда в очі гляне
твої, щоб пильно подивився у вічі їй ти.
Земляче, призадумайсь, схаменись !

Об'єднати вміст