Жінка-УКРАЇНКА

В Україні іде війна,
Оголошень ніде нема,
Гинуть люди, палають міста,
Дим над долею нависа...

Доля-доленька, будь милосердна,
Не дай Україну роздерти.
Так хочеться в мирі жити,
Веселці у небі радіти.
А ми сієм й печемо хліб,
Й проводжаємо хлопців на Схід,
Ми співаєм і молимось Богу,
І просимо легшу дорогу.

МІЙ СВІТОЧКУ

Мій світ такий багатий на красу,
Душа моя від нього все добріша.
Я скарб цей крізь життя своє несу,
І в цьому світі кожен день я інша.

То, мов метелик, на вогонь лечу,
То заховаюсь в покривало ночі,
То у задумі квіткою мовчу,
То розбудити світ піснями хочу.

Готова часом вітер цілувать,
Ласкавість дарувати гілці кожній.
То можу гнів у меч перекувать,
Щоб зло усе убити було можна.

У соняшнику тихо джміль заснув,
А той переступити хоче межу.
Мій світ такий багатий на красу –
Йому я до останку вся належу.

Дзвінок. Гудок. І слухавка піднята.
"Ти що глуха? Чому мовчиш щодня?
Чи відреклась Івана - свого брата,
Бандерівкою стала! Що за маячня?!

Останній раз запрошую в Росію.
Мовчиш? Не їдеш? Там і помирай.
А наостанок слухай непокірна:
«В Росію більш не приїжджай»

Гудки. Гудки. І слухавка в руці.
Та раптом смик і наче осінило:
"Гей ви, пістряві нові москалі,
Сидіть тихенько у своїй Росії,

а я тут раду дам сама собі,
бо в Україні небо й море - сині,
і квіти жовті, жито, й пшениці ….
Навіщо мені ваші чорно-сірі війни?

Боже наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Підносим до Тебе.
За тих, що боролись
На східних редутах
За нашу Державу
Із ворогом лютим,
Що в битві цій впали
В це літо криваве…
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!
А нам від цих хлопців,
О, Боже, благаєм!
Любові дай вчитись
До рідного Краю!

Євген Букет

----------------------------
* Варіація «Молитви» Лесі Храпливої

Мак тремтить на вітру,
Я вчорашнє зітру,
Я біжу - аж пірнаю у день.
Ранок чистий в росі,
А страхи геть усі
Десь поділися. Дихає клен.
Цей світанок - як сон,
Павутинки полон,
І холодна роса по щоці...
Це пробудження, так,
Розпускається мак,
Ніби серце - тримаю в руці.