Поезія

Молюся за Україну

Молюся, Господи, за рідну Україну,
Що у випробуваннях зараз пробуває
І мужньо б"ється, не схилившись на коліна,
Від рук катів ненависних в цей час страждає.

О Господи, врятуй народ мій від неволі,
В яку так тягне той, хто звався братом,
І паростки свободи та оновленої долі
Так хоче знищити і підло розтоптати.

О Боже милий, відверни воєнне лихо,
Не дай землі моїй тонути в ріках крові.
Бо біль і смерть в обличчя Україні диха,
І плачуть гірко її очі волошкові.

Небесний Батьку, бо лише тобі під силу
Безумців кровожерливих опам"ятати.
Не дай, щоб Україну завела в могилу
Імперія, що хоче в світі царювати.

Мама

До Дня матері. Вітання усім святим матерям, усім богородицям, які дають життя, люблять, піклуються, надихають і моляться за нас. Нічого немає святішого і сильнішого, ніж материнська любов і молитва. Міцно цілуємо Вас і пригортаємо.

Люблю я слово "мама" - 
Воно натхнено-ніжне.
Живе-пливе між нами,
Як спів у серця вічний.
Воно бринить так тонко,
Воно теплом нас гріє.
І образ, як іконка,
У нім живе-жевріє.

Посвята любій мамі

«Мати! Мама!» – це магічне слово,
Вічне й неповторне, наче світ,
Символ віри, правди і любові.
Йде від Жінки давній  родовід.

Рідна мамо, мамочко, матусю!
Я тебе ціную і люблю!
Я за тебе Господу молюся,
Радість й біль з тобою розділю!

Ти зі мною поруч, моя мамо,
В дні щасливі і у дні важкі.
Ти розрадиш тихими словами,
Пригорнеш до теплої руки.

Тетяна Череп-Пероганич: Своїй мамі і всім матерям з любов’ю

Молися, мамо, за свою дитину

Молися, мамо, за свою дитину.
Молися зранку й ввечері молись.
І я до тебе звідусіль прилину,
І буде добре вдвох нам, як колись.

Схилюся на плече твоє від втоми,
Закрию очі в добру щиру мить,
Як добре вдома, як же добре вдома.
Самотнє серце навіть не болить.

Пам’яті дідуся

Він на війні таки не збочив,
Коли юрбився між солдат.
До перемоги йшов крізь ночі,
Щоб зберегти зелений сад.
Так довелося... Сорок перший!
Чотири роки у незвід!
Війною скровлена одежа
Ввібрала дим гіркий і піт.
І недаремно смак горілки
Його від люті зігрівав;
І він хилив лице до гілки,
Про “ Темну ніч...” – співав, співав.

Я з покоління онучат війни...

Я з покоління онучат війни.
Вона обох моїх дідів забрала.
Постали обелісками вони
Там, де пройшла коричнева навала.
А вдома виглядали їх сини
І доньки, що без них попідростали.
Тепер їх чемно звуть "дітьми війни".
Тоді ж їх просто сиротами звали.
А вдома виглядали їх лани,
Дружини їх, солдатки виглядали.
Впрягались в плуг солдатки і сини
І землю закривавлену орали.
Вкидали упереміш із слізьми
В ріллю свою гірку сирітську долю.
Засіяне жінками і дітьми
Вродило перше повоєнне поле.
А скільки їх ще довелось зорать
Малим синам полів на білім світі!
Батьки, що десь зажурено стоять,
Чорніли з горя в темному граніті.
Прокляття всім, хто прагне до війни!
Хто оскверняє правду цю велику!
Аби не звались доньки і сини
Дітьми війни віднині і довіку!

Тетяна Іванчук

Поезія Валентини Попелюшки

Із циклу "Кохання зрілої пори"

На вечорницях у любові

Хвилюють пахощі бузкові,
Немов у юнії літа.
На вечорниці до любові
Душа запрошення пита.

А мудрість, мов сувора мати,
Ту душу сварить і трима,
Та руки прагнуть обіймати,
Хоч на волоссі вже зима.

О, мудросте моя дбайлива,
На волю душу відпусти,
Бо я закохана й щаслива,
І є для кого ще цвісти.

Дозволь ділити кожну днину,
І бузу цвіт, і зелень трав,
Із тим, кого в тяжку годину
Для щастя Бог подарував.

 

Мов яблука перед Спасом

Виховуємо українців

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я - маленька Україна, але виросту колись,
Аби мрії про Велику у батьків моїх збулись,
Аби стяги жовто-сині розвівались навкруги
Й мов роса на сонці щезли всенькі Неньки вороги!

(Мій піврічний син...)

Наталія Крісман

Поезія Тетяни Винник

Потойбіч тіла і усіх речей

***

Небеса, золоті володіння, які зберегти
не змогла, не зуміла, й нічого собі не лишила,
окрім голосу, що проривається із висоти
отієї, що вища польоту і глибша могили.

За стіною дощу, що ридає лише по живих,
із матерій найтонших, із духу, із атому, миті –
проривається голос, який у мені не затих
і відлунням росте. У цім голосі сиві, як сіті,

це мовчання твоє, і міста і бетонні мости,
всі галактики й сни, що душа мимохіть облетіла,
доки весни суціттями будуть по небу плисти –
крізь тумани, сніги і моє недовершене тіло.

Поезія Тетяни Грицан-Чонки

Не заярмити інтелект

Вийти у тиші на звуки,
У сутінках укмітити світло,
В собі знайти себе.

Спів молитовний

Весна в Україні

Біля хати вишня зацвіла
Бджілки-працівниці при роботі.
Знаю: Україна вже не та,
Вірю в процвітання і добробут.

Біля хати вишня зацвіла,
Аромат весни п’янить до болю.
В пам’яті залишиться Майдан
Залитий кров’ю і любов’ю. 

Біля хати вишня зацвіла.
Одна з тих, що оспівав Шевченко.
Україно! Мила, люба – уставай!
Воскресай і процвітай, рідненька.

Олексій Могиленко, 07.04.2014

Великоднє

Знов зійшла на землю Бога свята ласка

Великоднє сяйво в голубій блакиті
Величає Господа зі святих небес.
Знов серця для радості відкриті,
Звідусіль лунає: наш Христос Воскрес!

Бо зійшла на землю Бога світла ласка,
І благою вістю в душі увійшла.
Найсмачніша мамина Великодня паска
Сяє, ніби сонце, посеред стола.

А у небі жайвір, як веселка в’ється,
Образ посміхається Божий на стіні.
Скоро вся родина в хаті обніметься
В ці Христом даровані веселкові дні.

Об'єднати вміст