Жінка-УКРАЇНКА

Я дитина українська

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці — то є назва

Славного народу.

Україна — то край славний,

Аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний,

І степи, і гори.

Навіки

***

Спасибі. Боже, за цей новий день,
За щастя бути, бачити й творити,
За сум і радість, за цвітінь пісень,
І за надії, що тотожні «жити».
Зима уже розплакалась. Мороз
Сміється з її сліз. Слизькі дороги.
Але щасливим може бути хтось
Й тоді,
              коли підкошуються ноги.
Любов рятує з хаосу турбот.
Радій чужій, якщо твоя померла.
... Метафізично усміхнеться Бог.
Спасибі, Боже, бо ще бачу день цей!
Нехай розтане зі снігами біль,
Відступлять всі печалі і розпуки!
І знов, на зло чудовиськам усім,
Здіймаю в сонце свої крила-руки.

***

Мавко, не спи,
Бо чи зможеш прокинутись? Чи дадуть?
Доле, озвись!
Розкажи всьому світу про мавки журбу.
Сонце, зігрій!
Не дай розстелити одвічну пітьму...
Небо, поглянь,
Глянь – завмерла в німому чеканні Земля.
Небо – не дай,
Щоб дощем пролилася на землю біда.
Люде, не спи!
Хай не згасне ніколи для нас світлий День.
Ніч, відпусти!
Відпусти нас на волю – Вкраїни дітей!

Що тобі судилося

Що тобі судилося
Долею-судьбою,
Те й благословилося
Й лишиться з тобою.
Скільки сліз вже вилилось
На життєвім полі!
Скільки мрій розвіялось
На вітрах юдолі!

Що тобі судилося –
Бог єдиний знає.
Сонце засмутилося,
Літо відцвітає.
Задощить, захмариться
Синє небо ясне.
Осінь не забариться,
Згасне літо красне.

Сьогодні 34 роки, як не стало геніального поета й артиста
Володимира Висоцького. Він пішов із життя в 42 роки під час
 ХХІІ Олімпійських ігор у Москві
 

І століття спливе – не забудуться, певен,
Ані голос його, ні надсадні пісні. 
Як прощалися з ним у ту спеку липневу –
Понад тридцять вже літ! – не забути мені.