Жінка-УКРАЇНКА

35 років тому Україна втратила свого геніального Сина – композитора, поета, художника, Героя України, лауреата Шевченківської премії Володимира Івасюка.  22 травня 1979 року його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, і такого похорону світ не бачив з часів поховання Івана Франка. А причини загибелі митця до цього часу невідомі і слідство, відновлене у 2009 році, не завершене. Світлій пам’яті Володі присвячую свій вірш і кладу замість квітів на його могилу. Хай святиться його ім’я!

ОДА ВОЛОДИМИРУ

Ввійшов у життя ти, не знаючи броду,
Не відав, як швидко скінчиться твій шлях,
Та нам залишились намиста мелодій
Й пронизливе світло в блакитних очах.

Ти і дівчинка, і зіронька, і сонечко, –
Так шепочу тобі, рідна, я щовечора,
Ощасливила мою ти долю-доленьку,
І тепер коханням ми удвох заклечані.

Приспів:

Розкошуємо у ласці, як у морі,
Одне одного не раним навіть словом,
День при дні цвіте наш сад, наш сад любові,
Навіть сни нам сняться спільні – кольорові.

Зими цієї закликів було багато,
Що хвилі в душах і серцях здіймають.
Та серед фраз, таких гарячих і крилатих
Злітало в височінь «Герої не вмирають!»

Слова гучні, глибокі й незбагненні,
Що водночас єднали горе і надію,
Звучали в дні такі тривожні і буремні,
В скорботний час наповнили країну.

Не знало меж, не стримувалось в серці
Велике горе українського народу,
Коли герої падали в нерівнім герці,
Вмираючи за справедливість і свободу.

Лилися сльози, рвалися душі всі струни,
Коли прощалася з синами Україна,
Коли пливли Майданом темні труни –
Останні прихистки розстріляних невинно.

Молюся, Господи, за рідну Україну,
Що у випробуваннях зараз пробуває
І мужньо б"ється, не схилившись на коліна,
Від рук катів ненависних в цей час страждає.

О Господи, врятуй народ мій від неволі,
В яку так тягне той, хто звався братом,
І паростки свободи та оновленої долі
Так хоче знищити і підло розтоптати.

О Боже милий, відверни воєнне лихо,
Не дай землі моїй тонути в ріках крові.
Бо біль і смерть в обличчя Україні диха,
І плачуть гірко її очі волошкові.

Небесний Батьку, бо лише тобі під силу
Безумців кровожерливих опам"ятати.
Не дай, щоб Україну завела в могилу
Імперія, що хоче в світі царювати.

«Мати! Мама!» – це магічне слово,
Вічне й неповторне, наче світ,
Символ віри, правди і любові.
Йде від Жінки давній  родовід.

Рідна мамо, мамочко, матусю!
Я тебе ціную і люблю!
Я за тебе Господу молюся,
Радість й біль з тобою розділю!

Ти зі мною поруч, моя мамо,
В дні щасливі і у дні важкі.
Ти розрадиш тихими словами,
Пригорнеш до теплої руки.