Слово – зброя!

Миколайчик для онука

Гей, гуляєм – Силу маєм,
Всіх вітаєм з Миколаєм!
Маєм Дідуха в Кийові,
Будьмо ж моцні та здорові!
Під ногами мул-гидоту
Геть розтопчемо, сволоту!
Ось де воля, годі спати,
Час Свободу рятувати!
Нині сталася Держава
І гуде козацька слава,
На Майдані, в Центрі Світу,
Є від чого нам радіти!
Сонце світить, Сонце сяє,
Пісня вольності лунає!
Дух воскрес! Погожа Днина,
Торжествує Україна!

18 грудня 2013 року
Ераст Іваницький

«За праведну кров і за сльози дівочі,..»

За праведну кров і за сльози дівочі, 
Невже ти й тепер відплатити не хочеш? 
Як мати ридає і гинуть герої, 
Невже ти на боці неправеднім встоїш? 
Не вірю! Ти - з нами, хоч досі не знаєш! 
Ти волю так само, як Матір, кохаєш! 
Ти поруч зі мною, ти разом з Майданом! 
Повір, що ми - разом – і Світло НАСТАНЕ! 

Не Виродку в ноги вклонись, а свободі, 
Що в серці твоїм проросла не сьогодні! 
Не пузу продайся, а вгору здіймися! 
Ми ВСІ - Україна ОДНА – Подивися! 

21 січня 2014., Ераст ІВАНИЦЬКИЙ

«То не вітер свище і буря,..»

То не вітер свище і буря,
Не гуркочуть зимою громи,
То летять в Україну кулі,
А народ вже встає із колін.

Скільки б псів на людей не цькувати,
Та не вистачить кийок, гранат,
Бо козацький наш дух не здолати,
Це не бачить лиш тільки «гарант».

Україна вже інша! Люди!
У рішучості – кожен крок!
Вороття у безодню не буде,
Тож не тисніть рушниці курок!

21.01.2014 Людмила Яцура

Ось він - сильний, мужній УКРАЇНЕЦЬ

Світлина: О БОЖЕ! КАКОЙ МУЖЧИНА!!!

Було б цікаво дізнатися хто автор фото?

Життєві історії

Життєві історії. Розповідає жінка, яка вчора весь день працювала у медпункті на Грушевського. У них чоловік з важким пораненням ноги і голови. Зашивають. Жінка спілкується з ним, це одночасно терапія та анастезія:
- Звідки ви?
- Зі Львова.
- Ваш дід воював в УПА?
- Так, воював.
- Упевнена, зараз він дивиться на вас з неба і пишається вами!
Чоловіка уносять, на його місце сідає інший чоловік. Жінка продовжує "терапевтичну анастезіологію":
- Звідки ви?
- З Волині.
- О, ваш дід точно воював в УПА!
- Ні, мій дід був енкаведіст. А я - за Вільну Україну!

Катерина Зоркіна

https://www.facebook.com/zorkina

«Іду до волі!…»

Іду до волі!..
Іду тернами!..
Поглянь, наш Боже,
А що ж це з нами?
Чи лід чи камінь,
Чи морок сірий,
А душу дав ти 
Нам ніжну, й білу.
А може в когось 
Її немає…
Тому і гірко, 
Тому страждаєм.
Терни – колючі,
Сліди – червоні
Рушник-дорога
Лише з любові…
Пшеничне літо,
Калини осінь,
І весна прийде,
Відкриє просинь.
Іду до волі,
Іду тернами…
Помилуй, Боже!
Ти ж завжди з нами!.

21.01.2014, Людмила Яцура

Тільки не переставаймо любити

Ключова фраза вчорашнього дня: "у нас лідер - народ" (с) -однозначно ввійде в історію (уже ввійшла!). 

В перекладі на мову здорового глузду (т.зв. "природного права"), це означає: люди добрі, ваш "представницький мандат" ми профукали, тепер ви нас ведіть - дійте самі...

Ну що ж, сказав народ з холодною, веселою злістю, - тоді вперед, за нами, - до адміністративних будівель!)))

"Молюсь за українця-брата"

Молюсь за українця-брата
І не засуджую я, ні –
Руки піднятої на ката
У праведній святій війні.

Бо ця рука жнивує, сіє,
Кладе покоси на зорі…
Рука народу – все уміє,
Бо порядкує на землі.

Вона міцна і мозоляста
Не хоче братися за зброю –
Воліла б мирно будувати,
Прагне до гідного спокОю.

Законне право – жити гідно,
У нас забрали ці кати.
Єднайте дужі руки, рідні,
Тримайтеся, мої брати.

20.01.2014, Надія Таршин

Там моя мама!!!

Якось влітку, я познайомився в поїзді із жіночкою, яка поверталася додому в Карпати. Вона була дуже щасливою - єдиний і улюблений син її вступив до академії МВС. Розказувала мені, як нелегко було вступити: адже крім знань має бути ще й відмінне здоров'я і фізичні дані. Говорила, що їй пішли назустріч і зарахували сина, адже тато його був офіцером міліції і загинув при виконанні служби. Казала, що пишається сином - він чесний, чемний і благородний хлопчик... Я вірив їй і розумів її радість, але чомусь не покидала тривога. Тепер я розумію чому. Скільки цих хлопчиків, що виросли в добрі і любові стоїть нині на Хрещатику і на Грушевського, під вантажем важкої амуніції на собачому морозі, пригнічені командами своїх злих командирів.

«…Найвища місія Творця…»

...Найвища місія Творця —
Сказати людям віще Слово
І запалити їх серця
Вогнем прозріння і любови.

Забудь найменше слово «я»
І не залежним будь від слави.
Хай брудом обіллють до п'ят —
Знай: є річки й цілющі трави.

В них воскресай і знову — в бій!
На кпини й зло — сердечне сяйво.
Він не тривкий, він просто біль.
Лиш правда завше всеосяжна.

Любов Сердунич

Об'єднати вміст