Слово – зброя!

Перемови...

Перемовини, знов перемови...
Люд хвилюється… Буде що далі?
Та міністру беркутів – нічого…
Може дайте, йому ще медалі!

Б'ють людей, роздівають, вбивають,
І минає їм все те без кари…
А тут діда старого зловили,
Засудили вночі, і на нари…

В нас повсюди подвійні стандарти,
Там жирують,а там гинуть люди
Ой ще кара для вас попереду,
Українці піднялися всюди!!!

Закалений метал ще міцніший!
Не злякає ні смерть,ні тортури…
Зацвіте на весні Україна
і розіб'єм, розіб'єм ці мури!!!

«Як спиться, пане Президент?»

Як спиться, пане Президент?
Чи ба, не пан, а КАТ…
Бо знову в Небеса пішов
По вашій волі без війни «солдат»

Невже не чутно Вам благань
Батьківський  стогін сліз,
Як сина в дату уродин
Той Ангел Смерті ніс…?

На ваших дітях його кров,
На внуках сльози й біль,
Його гріхи забрали Ви 
В момент злочинних дій…

Невже ваш «трон» вартує сил
Й життів наших дітей
Що Ви вп’ялися в нього так
Й біснуєтесь щодень?

Яку Державу захища
Оте стадо «бійців»,
Що цілять в груди молодих
І дочок, і синів?

Україно, твій народ вже нікому не здолати!

Україно, твій народ,
Вже нікому не здолати.
Він не буде відступати,
Уникати перешкод.

На шляху до перемог
Всі твої сміливі діти.
Нас нікому не спинити  -
З нами правда, з нами - Бог!

Тетяна Череп-Пероганич

«Не сотвори собі кумира…»

«Не сотвори собі кумира…» -
Так друга Заповідь гласить…
Господь один лише над нами
І Він цього нам не простить.
 
Для чого ж плач і голосіння
За ідолом, що впав униз
Заради каменя розбрату,
За чийсь такий лихий «каприз»..
 
Де ж був той смуток комуністів,
Коли лилася кров дітей,
Що мирно за життя стояли
Нових складаючи пісень?…
 
Коли глумився над народом
Диявол в образі людей
Красивим іменем прикрившись,
Зробив новий кривавим день?
 
Де ж ви були коли той Ленін
Церкви палити закликав,
Коли із дзвонів його ідол
У кожнім місті повставав?

Тепер – або ніколи!

Тепер – або ніколи! Вірний клич,
що не дає ні хвилі більш чекати.
Пора настала зброю взять до рук
й громити зраду. Правду – визволяти!

На барикадах пролилася кров…
Життя поклала юність на Скрижалі
Свободи, щоб звільнилася з оков
наша земля, її безмежні далі.

Поліг за Україну вірменин
І білорус поліг, не з України.
Земляче, знай – в борні Ти не один,
З Тобою люд всесвітньої родини.

Зі всього світу повернувся взір,
Він стежить, що твориться в Україні.
На барикадах українець і грузин,
француз і поляк, німець і вірменин.

Наш прапор мирний. В нім небес блакить

Вічна війна

що відбувається там на Майдані?
під ці перестуки барабанні
що в тім повітрі горить і горить?
знову війна але хто з гемороєм
навіть не стане останнім героєм
хай барабан не мовчить!

ця барикадна війна серед міста
кров убієнних тиха і чиста
сніг їх бинтує й оплаче їх сніг
навіть не ті що кидають запали
навіть не ті що півночі співали
перепросивши себе і святих

снайпер стріляє січневого ранку
падає сніг в продірявлену рану
значить війна і ніхто не відступить
бо на Грушевського - лінія фронту
дим набивається носом і ротом
і на морозі тріскають губи

значить повітря яке ми вдихнули
не для легень - а для крил що відчули

І тоді нас стане більше. Думки вголос

У Маріїнці - наші потенційні союзники.

Пішли з дружиною у Маріїнський парк. Говорили з хлопцями, які там стоять. Десь 40 хвилин.

Молоді хлопці готові до розмови. З ними треба говорити. З ними непросто говорити. Але можна. Їх треба зрозуміти. 

Вони спочатку намагаються підняти на глум, висміяти. Можуть навіть агресивно вести розмову. Але то треба перетерпіти і не дати розгорітись. Інколи вони говорять стереотипами і тоді хочеться до них кричати. Але це точно не допоможе порозумітись. Якщо це вдасться, то після того вони почнуть говорити те, що думають насправді.

«Не бійся кар і заборон…»

Не бійся кар і заборон.
Заборони собі боятись.
Не йди бандиту на поклон.
Карай себе за кожну слабкість.

Пророком будь на самоті.
Будь діячем серед народу.
Як деспот, свій придушуй гнів,
Щоб ствердити любов і згоду.

Достойно долю зустрічай –
І кепську долю, і щасливу.
В своїх руках себе тримай,
І доля буде справедлива.

18.01.2014, Юрій Шеляженко

Червона зима

Зради, вбивства, полони.
Сльози криваві, тюрма.
Мертві холодні долоні…
Київ…Червона зима..
Зброя. Сталеві гори…
Заклик повстанця-борця.
Влада. Переговори.
Примірка «нового вінця»…
Хто всенародну волю
Може з’єднати в кулак?
Колись визначали вже долю
Ми помаранчевим «Так!»…
Горе людей єднає,
ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ..
Боже, молюсь й уповаю -
Щоб знов не лилася кров.

Леся Чайка

Я – УКРАЇНКА!

Я - УКРАЇНКА !!!
Ну, стріляй,
Що гірше вже, як дух розп'ято,
Коли рука кривава ката,
Яку народ давно прокляв,
Вбиває брата?
Я - УКРАЇНКА!
Не боюсь
Ні смерті вже, ні ран болючих,
Сьогодні всі кайдани рвуться,
Я з лона світлих революцій
До Волі рвусь.
Я - УКРАЇНКА ! 

Краще смерть,
Бо після неї воскресіння...
Я вже не стану на коліна,
В моїй душі тризубий герб,
Я - УКРАЇНА !!!

Наталія Крісман

«На події 22 січня 2014 року»

Чужинська влада йде на бій з народом!
Продажна влада хоче придушить
Ті паростки народної свободи,
Стремління в вільній Україні жить!

Невже ти, влада, загубила розум?
Невже не чуєш колокольний дзвін?
Невже не бачиш власного народу?
Невже ти будеш знищувать нас всіх?

Ти Україну підло поділила
На Схід і Захід, ворогів й своїх!
Проти людей направила злу силу -
Вбиваєш наших героїв і синів…

Іди вже геть! Іди з нашій країни!
Іди з очей! Ненависна нам ти!
Розквітне наша вільна Україна!
В добрі і в мирі будем жити ми!

Майдан-ріка

Червоні плями на снігу…
То Мати-Україна плаче. 
Тече життя в Майдан-ріку
Ключами із сердець гарячих… 

У мирний час війна іде,
Палає Київ, люди гинуть, 
Народ за правдоньку встає -
Щоб владу ненависну скинуть! 

Майдан-ріка із берегів
Гірських виходить і вирує
У нове русло нових днів 
Тече вона собі, прямує. 

Хай буде не червоним сніг,
Радіє хай, - не плаче Мати!
Молімось, щоб народ наш зміг
Свою свободу відстояти!

Олеся Чайка

Об'єднати вміст