Жінка-УКРАЇНКА

У цій країні може бути все:
То «велетня» зіб’є тупе яйце,
То «ширку» БЮТ замутить із ПР,
Чи от Азаров вже австрійський «гер».
Чи Клюєв Юлю в Харкові провідав.
Поснідав з нею, може - пообідав.
Про ширку, кажуть люди, говорили.
Чи може то інсайдери зтринділи?

Костянтин Матвієнко

Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.

А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,

Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.

Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.

Я часто чую крізь стіну,
Як діток будять з поза ранку
Та не піснями молитов,
А криком й навіть звуком палки…

Невже просилися на світ
О ті от діти-янголята,
Щоби жорстоким був їх вік
І так «любила» рідна мати?

Що коїться у нас навкруг?
Невже такому нас навчали,
Брудною лайкою щоб так 
Мами на діток от кричали?

Де ласка, серця ніжний стук?
Де та молитва на світанку,
Якою прадід нас навчав,
А чи бабуся ту от «мамку»?

Усе забрали в нас тоді
Як  повалили наші храми
Як куполи й хрести у щент
Й серця розбили оті хами…

Обірвалося життя, обірвалося умить,
Вже душа у небо летить.
Молоді і повні сил полягали до могил
Замість того, щоб далі жить.

Приспів:

Вони прилетять ангелами з небес,
Вони прилетять, щоб захистити нас.
А ми ніколи не забудем той кривавий сніг,
Біля себе відчуваєм їх.
А ми ніколи не забудем той кривавий сніг,
Ми ніколи не забудем їх.

Вибрав Бог саме їх з-поміж інших усіх
І забрав в обійми свої.
Полягти у бою за вітчизну свою – 
Це найбільша честь на землі.

Щоб не марно пролилась молода їхня кров, - 
Об'єднаймо наші серця.
Через гнів, через страх, через біль у очах
Треба далі йти до кінця.

Не думав я, що він колись настане,
Цей час, що трансформується в сюжет:
Дві ери, дві епохи, два Майдани,
І дві країни…ніби з двох планет.

Автобуси, міліція, кордони,
І клунки з "тормозками" у руках,
Забуті і недіючі закони,
І навіть різне небо у очах.

Хтось хоче бути в небі зорельотом,
І прогоріти свій короткий вік,
А куликам достатньо і болота,
Болотом завжди хвалиться кулик…

Одні летять, бредуть, чи доповзають,
Змішавши в серці людяність і лють,
І їх пакують, в'яжуть, закривають,
Їх вже вбивають... а вони все йдуть.

А мешканців прилеглої планети,