Слово – зброя!

Серце Нігояна

Довіку тебе Ненько не покину
Що не дала пропасти у біді,
Ми однолітки, мамо Україно,
І ми ще зовсім, зовсім молоді.
От-от здійсняться довгожданні мрії,
Свобода, наречена молода...
...Та розбудили дзвони стольний Київ,
-Вставай, іде ненависна орда!!!

Приспів

Іду на Ви за Неньку, за Свободу,
Подайте, момо, прадіда меча,
Я гордий син великого народу,
Я буду бити клятих янучар.

«Мені наснилось, що вони зустрілись…»

Мені наснилось, що вони зустрілись 
Убитий в Крутах й вірменин Сергій. 
В саду едемськім на травичці всілись: 
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. " 
"Ти знаєш і мене за неї вбили, 
Та це було вже років майже сто. 
Тоді померли ми, щоб ви нам жили. 
А вас вбивають... Вас тепер за що?" 
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш, 
Як біло-біло в нас цвітуть сади. 
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ... 
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди." 
"А я ще ввечері узяв дівча за руку 
Й тихенько так до серця притулив. 

«Прокинься, брате…»

Прокинься, брате!
я помер за тебе,
за твою волю,
за ідею і мету.
Я вірив, брате,
що було так треба,
і що не згасне
наш незламний дух!
Я вірив в тебе,
вірив в Україну.
Вставай і йди,
хай не тремтить рука
за незалежність “незалежної” країни
котрої так і не побачу я,
за наших предків, що як ми з тобою,
колись стояли разом до кінця
Будь гідним називатися героєм
свої батьківщини і свого життя!

Юрій БАЮРАК

Героям Майдану

Козацька націє прекрасна!
Не раз тебе гнітили вороги.
Не раз герої гинули дочасно,
Лишивши нам незламності зразки.

Шляхетні лицарі звитяжні,
Пульсує в жилах український ген.
Пліч-о-пліч з вами на Майдані
Брат-білорус і брат-вірмен:

“Борітеся – поборете!
Нам в цій країні жить!”
…Як підло – куля снайпера
У серце влучила в цю мить.

Кати лютують від безсилля, 
Шакалів з битами юрма.
Їх люмпен випустив знічев’я –
На більше не стає ума.

Аж ліс Бориспільський здригався,
Від мук нелюдських і тортур…
Народе, рідний мій, не здайся!
Хай Меч Арея скине нам Перун!

Завжди при зброї

Прощати зло – найтяжчий в світі гріх,
ганьба йому коритись, мов цареві…
Добро ж бо має бути грізним левом,
а не свистіти раком на горі.
Хто не боїться, кажуть, що дурний,
та чи розумний, хто тремтить зі страху?
Добро не сміє бути без відваги,
бо кожну мить очікує війни!
Завжди при зброї, з поглядом важким,
лихому злу готове дати “перцю”… 
Добра повинно бути повне серце,
а то ж які ми, хлопці, козаки?

Олександр ЛИСАК

На пам’ять про брата Сергія Нігояна

Розкажи мені про ту зиму, коли він помер.
Його звали Сергій, воїн і волонтер.
З вечора падав сніг, у місті горів вогонь
і теплий туман злітав із його долонь.
Він там був не один, поруч стояли всі:
Робітники й фанати, грішники і святі,
Невиспані пролетарії й натхненні митці.
Пліч-о-пліч з синами ставали їхні отці.
Ми не були знайомі, але нас з’єднав Майдан.
І чорні троянди цвістимуть у кожній з його ран.
Що же було в тій зимі, що сніг червонів й чорнів,
Що світ розділився на наших і ворогів,
На тих, хто іде у бій, і тих, хто чекає їх?
Його звали Сергій, і кожному з нас він – брат.
Тому ми стояли далі. І бив бойовий набат.

У вінок пам’яті Юрію Вербицькому, герою Майдану

У сніжних шоломах засмучені гори, 
сумує за Юрієм Київ і Львів.
У серці він завжди плекав непокору,
стояв на Майдані у лавах борців.
За фахом – сейсмолог, як мудро він стежив – 
чи десь не підкрався, бува, землетрус?
А тут барикади, як вуличні вежі, 
і кожна стоїть – як духовний Ельбрус!

Що може очікувати Україна сьогодні від Заходу?

Я пишу до вас як колишній вʼязень сумління брежнєвської доби. Всі інші титули стрімко втрачають значення на тлі закривавленого Майдану.

Все своє життя я захоплювався західною цивілізацією як цариною цінностей. Сьогодні я близький до того, щоб перефразувати Шекспіра: «Зрадливість, твоє імʼя – Європа!». Тут сила гіркоти відповідає силі нашої любові до Європи.

Якщо серед кіл, що приймають рішення, це все ще когось цікавить, я можу відповісти на винесене у заголовок запитання.

Передусім припиніть «висловлювати глибоку стурбованість». Всі протестувальники на Майдані мають уже алергію на цю фразу, яка в наших обставинах втратила будь-який сенс, тоді як усі гангстери в українській урядовій банді висміюють безпорадність ЄС.

Думки вголос

Можна розказувати байки, що у Києві на Майдані стоїть купка терористів із західних областей. І то - якщо у неї хтось і повірить, то хіба лише аудиторія програми Дмітрія Кісєльова. 

Але, оголосити терористами усе населення України - це не те, що занадто, це уже прояв чиєїсь хворобливої уяви. 

Мені цікаво одне - Янукович бачив кадри з-під Хмельницької СБУ? Хіба жінка, яку вбив снайпер, була в поясі шахіда, чи з гранатометом в руках? 

Закликаю всіх, хто називає себе владою, до негайних мирних переговорів!

Я вірю в те, що серед будь якого руху є радикали. 

Я вірю в те, що опозиція має свої аргументи- і теж бореться за владу.

І я вважаю помилкою вчорашнє активне загострення з боку протестувальників.

Але це аж ніяк не дає владі індульгенції на тактику "випаленої землі". 

Влада виглядає цинічною і безвідповідальною, коли закриваючись словами про незаконні дії мітингувальників, і великою мірою, спровокувавши ці дії- у відповідь трощить все на свому шляху. 

«Зачинившись на сто замків…»

Зачинившись на сто замків
Від народу – чи від тюрми? – 
Через спини силовиків
Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають – і ще помруть
В найкрасивішому із міст?
Вимиваючи кров із рук,
Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.
Зупиняєш війну? Якби ж.
А під запах горілих шин
Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,
Що розділює нас – і «їх»?
Ми не чуєм, як тобі жаль,
Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.
На країні – вогненний шов.
Дзвони дзвонять – щоб ти почув.
Дзвони дзвонять – щоб ти пішов. 
 

Долинь, думко, до того, що зветься гарантом!

Це так жахливо!.. Ллється кров, українська кров, ллється в самому серці України…

А це ж так просто зупинити! Досить лише одній людині не виголошувати лицемірних вболівань за людські жертви, а пожертвувати своїм владним кріслом.

Ризикнути не життям задля друзів своїх, а посадою – задля всіх, по обидва боки воюючих!

І не треба таких довгих, зворушливих, як йому здається, звернень до народу. Вистарчить сказати коротко: задля загального блага подаю у відставку й оголошую нові дострокові вибори президента й парламенту.

І зупиниться битва, обидві сторони розійдуться, щоб готуватися до виборів.

Об'єднати вміст