Жінка-УКРАЇНКА

Мені наснилось, що вони зустрілись 
Убитий в Крутах й вірменин Сергій. 
В саду едемськім на травичці всілись: 
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. " 
"Ти знаєш і мене за неї вбили, 
Та це було вже років майже сто. 
Тоді померли ми, щоб ви нам жили. 
А вас вбивають... Вас тепер за що?" 
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш, 
Як біло-біло в нас цвітуть сади. 
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ... 
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди." 
"А я ще ввечері узяв дівча за руку 
Й тихенько так до серця притулив. 

Козацька націє прекрасна!
Не раз тебе гнітили вороги.
Не раз герої гинули дочасно,
Лишивши нам незламності зразки.

Шляхетні лицарі звитяжні,
Пульсує в жилах український ген.
Пліч-о-пліч з вами на Майдані
Брат-білорус і брат-вірмен:

“Борітеся – поборете!
Нам в цій країні жить!”
…Як підло – куля снайпера
У серце влучила в цю мить.

Кати лютують від безсилля, 
Шакалів з битами юрма.
Їх люмпен випустив знічев’я –
На більше не стає ума.

Аж ліс Бориспільський здригався,
Від мук нелюдських і тортур…
Народе, рідний мій, не здайся!
Хай Меч Арея скине нам Перун!

Розкажи мені про ту зиму, коли він помер.
Його звали Сергій, воїн і волонтер.
З вечора падав сніг, у місті горів вогонь
і теплий туман злітав із його долонь.
Він там був не один, поруч стояли всі:
Робітники й фанати, грішники і святі,
Невиспані пролетарії й натхненні митці.
Пліч-о-пліч з синами ставали їхні отці.
Ми не були знайомі, але нас з’єднав Майдан.
І чорні троянди цвістимуть у кожній з його ран.
Що же було в тій зимі, що сніг червонів й чорнів,
Що світ розділився на наших і ворогів,
На тих, хто іде у бій, і тих, хто чекає їх?
Його звали Сергій, і кожному з нас він – брат.
Тому ми стояли далі. І бив бойовий набат.

Я пишу до вас як колишній вʼязень сумління брежнєвської доби. Всі інші титули стрімко втрачають значення на тлі закривавленого Майдану.

Все своє життя я захоплювався західною цивілізацією як цариною цінностей. Сьогодні я близький до того, щоб перефразувати Шекспіра: «Зрадливість, твоє імʼя – Європа!». Тут сила гіркоти відповідає силі нашої любові до Європи.

Якщо серед кіл, що приймають рішення, це все ще когось цікавить, я можу відповісти на винесене у заголовок запитання.

Передусім припиніть «висловлювати глибоку стурбованість». Всі протестувальники на Майдані мають уже алергію на цю фразу, яка в наших обставинах втратила будь-який сенс, тоді як усі гангстери в українській урядовій банді висміюють безпорадність ЄС.

Я вірю в те, що серед будь якого руху є радикали. 

Я вірю в те, що опозиція має свої аргументи- і теж бореться за владу.

І я вважаю помилкою вчорашнє активне загострення з боку протестувальників.

Але це аж ніяк не дає владі індульгенції на тактику "випаленої землі". 

Влада виглядає цинічною і безвідповідальною, коли закриваючись словами про незаконні дії мітингувальників, і великою мірою, спровокувавши ці дії- у відповідь трощить все на свому шляху.